Діяльність як спосіб буття людини
Якщо способом буття суспільства виступає сумарна діяльність людей, то способом буття конкретної особистості виступає конкретна діяльність в рамках певного культурного простору і в інтервалі певного часу. За змістом діяльності і характером її здійснення можна судити про міру відповідальності людини, її соціальної орієнтованості. Іншими словами, в діяльності і через діяльність людина заявляє про свою самоцінності. Через свою життєдіяльність він самовиражається і самостверджується.
Необхідними атрибутами діяльності є:
– Об’єкт діяльності;
– Мета діяльності;
– Спосіб (метод, форма) діяльності;
– Засоби діяльності;
– Результати діяльності.
Всі ці компоненти взаємопов’язані і взаємозумовлені і знаходять своє вираження у вчинку. Вчинок – опредмеченная форма соціальної активності суб’єкта, що припускає міру відповідальності, закладеної в самій людині і в його світоглядних орієнтирах. Останнє принципово відрізняє вчинок людини від дії тваринного або машини. Аксіологічна (ціннісна) інтерпретація вчинку – це єдине, що не підлягає моделюванню. За всіма іншими параметрами діяльності, включаючи розумові операції, робот з комп’ютерним пристроєм може успішно замінити людину, демонструючи якість, надійність і оптимальність.
Вчинок людини в її аксіологічного інтерпретації органічно пов’язаний з моральністю і мірою людського в людині. Останнє обумовлено не тільки соціальним, а й природним, родовим, духовним і космічним началами. При всій своїй спрямованості у майбутнє людина несе в собі потенціал всіх минулих поколінь. Ця здатність унікальна, неповторна і не підлягає технічного моделювання.
Вчинок як одиниця діяльності має свою обумовленість. Як правило, в якості детермінантів вчинку виступають прямі або непрямі потреби та інтереси суб’єкта діяльності. Єдність потреби та інтересу ініціює соціальну активність на рівні індивіда, групи або суспільства. Соціальна активність реалізується через механізм діяльності.
Механізм діяльності, будучи орієнтований на конкретний результат, передбачає здійснення цілого ряду взаємопов’язаних операцій.
Перший крок підготовчого етапу пов’язаний з вирішенням проблеми пізнання. Суб’єкт діяльності зацікавлений в отриманні вичерпної знання щодо об’єкта своєї подальшої діяльності, бо від цього знання залежить ступінь усвідомлення суб’єктом своїх можливостей і здібностей.
Другий крок полягає в тому, що суб’єкт обгрунтовує сенс діяльності, спираючись на свою шкалу цінностей і на свої уявлення про світ і про себе.
Потім – третій крок: сенс діяльності, підживлений сукупним знанням системи “суб’єкт-об’єкт”, забезпечує формування ідеального образу діяльності.
Ідеал діяльності є передумовою проекту діяльності. Проект діяльності прямо і безпосередньо пов’язаний з творчістю. Творчість передбачає створення нового, що не має аналогів. Новизна як основна ознака свідчить про те, що справжня творчість пов’язане з ломкою стереотипів, сформованих норм, традицій, уявлень. Мистецтво і сміливість творця на відміну від сміливості Дестроер (руйнівника) складаються не стільки в ламанні сформованих уявлень, скільки в передбаченні соціальної значущості нового, у прийнятті всієї міри відповідальності за свою творчість. Творчість має свої етапи. Це осмислення нестандартною, проблемної ситуації; попередній пошук її рішення і вибір однієї гіпотези з безлічі можливих; перевірка гіпотези і її відкидання або підтвердження з використанням при необхідності емпіричних і теоретичних методів пізнання; матеріалізація рішення у формі, доступній для сприйняття і розуміння.
Крім перерахованих етапів творчість передбачає натхнення як певний психологічний настрій, здатність до асоціацій, віру в свої сили і надію на досягнення шуканого результату, інтуїцію як осяяння, певний тип культури з орієнтацією на пошук нового, нарешті, здатність дивуватися й сумніватися.
Без цих компонентів або навіть без одного з них замість творчості можна отримати тільки його сурогат. Проект діяльності є безпосередньою підставою для конкретизації мети діяльності, способу (методу) діяльності та вибору засобів її здійснення.
На основі поставлених цілей, способу діяльності та засобів її забезпечення формулюються конкретні завдання і визначаються терміни їх виконання. Завдання і встановлений час є відправною точкою для здійснення дії та отримання шуканого результату.
Розглянутий механізм діяльності характеризує не всяку, а тільки творчу діяльність.
У межах репродуктивної діяльності з орієнтацією на неухильне дотримання прийнятих стандартів пропедевтика діяльності обмежується співвіднесенням знань в системі “суб’єкт – об’єкт” (я знаю, що і як має робити; я знаю свої можливості і здібності).
Крім основного поділу на творчу і репродуктивну діяльність (одержання відомого результату відомими засобами) існують і інші класифікації діяльності. В якості підстави поділу приймаються чи реальність буття об’єкта, чи реальність буття суб’єкта.
У першому випадку можливо розподіл діяльності на матеріальну і духовну (діяльність як пізнання і перетворення; діяльність як пізнання та спілкування; діяльність як пізнання та освоєння). У другому випадку можливо розподіл діяльності з урахуванням існуючих форм суспільної та індивідуальної свідомості (політична діяльність, правова, наукова, естетична, моральна, філософська, релігійна).
Проведений аналіз проблеми дозволяє зробити висновок, що діяльність людини, виступаючи необхідною умовою забезпечення його життя, є також гарантом осмисленості людського буття, способом існування та самореалізації людини в конкретному правовому полі.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)