Діяльнісна сутність людини

Діяльність – особливість людського існування, що відрізняє її від тваринного світу. Діяльність – це специфічно людська форма активності. В процесі діяльності відбувається перетворення навколишнього світу і самої людини. Тварини до навколишнього середовища пристосовуються, а людина перетворює навколишній світ. Діяльність характеризується цілепокладанням і розумним ставленням до дійсності.

Діяльність – це специфічно людська форма активного ставлення до навколишнього світу, пов’язана з цілеспрямованою зміною, перетворенням як зовнішнього світу, так і самої людини”.

Діяльність виявляється в діях. Дії – це дискретні акти людської діяльності.

Діяльність проявляється у різних сферах, тобто в різних колах буття”.

1. Космічний коло буття – підкорення природи, а також захист природи, її відновлення.

2. Біологічний коло буття – дії по забезпеченню життєдіяльності людини: здоров’я, харчування, відтворення людини.

3. Логіко-психологічний коло буття включає емоційну, розумову, мовленнєву, комунікативну (спілкування) діяльність. “Психічні явища і процеси постають як суб’єктивне, тобто особливе внутрішній стан організму… В найпростіших випадках суб’єктивність виявляється у вигляді психічних явищ болю, емоцій радості та гніву, зорових і слухових відчуттів”.

4. Коло суспільних відносин (соціальний коло буття) включає виробничі і підприємницькі дії, торгівлю, рекламу, конкуренцію, соціальне партнерство, державні акти, міжнародне співробітництво. Соціальний коло представлений економічної і політичною діяльністю.

5. Духовний світ, духовний коло буття – це теж особливі дії – “эмпирия і теорія (наука), покаяння і молитва (релігія), схвалення і осуд (мораль), творчу уяву (мистецтво), конструювання утопій та ідеалів (ідеологія)”.

У всіх колах буття людина проявляє себе як діяльна істота. Багатовимірна сукупність взаємопов’язаних суспільних явищ утворює світ соціальної дії.

Структура людської діяльності включає об’єкт, суб’єкт, мета, засоби, результат. Системоутворюючий (центральний) ознака діяльності – суб’єктивна активність людини. Все творене і переживається людьми містить ідеальну складову – чи то задум, мета, мотив або яке-небудь інше спонукання людської дії.

На діяльність впливають мотиви, цінності, ідеали, властиві людині. Мотиви (від франц. motif, від лат. moveo – “приводити в рух”, “штовхати”) – спонукання до діяльності. Мотив визначає вибір спрямованості діяльності. Наприклад, мотив матеріальної діяльності пов’язаний із задоволенням фізіологічних потреб. Мотив художньої творчості – з потребою чуттєвого пізнання світу.

Мотиви пов’язані із задоволенням потреб. Потреба – це об’єктивна необхідність людини в чомусь для життя, побудник людських дій.

Інтерес пов’язаний з можливістю задоволення потреби (усвідомлена потреба). Установка – готовність діяти певним чином, орієнтація людини на соціальний об’єкт. Переконання – стійкі погляди на світ, ідеали і принципи.

Отже, людини з світу тварин виділяє його активне, перетворювальне, діяльнісного ставлення до світу. Основа діяльності – постановка цілей (цілепокладання) та використання різних засобів (знарядь праці, логічних методів пізнання тощо). Види діяльності пройшли складний розвиток і становлення в ході людської історії. Діяльність ускладнюється з кожним новим поколінням людей. Виділяють наступні види діяльності: матеріально-практична, соціально-перетворювальна, духовна, комунікативна і творча.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Діяльнісна сутність людини