Духовна діяльність
Духовне життя людини і суспільства являє собою сукупність певного роду соціальних
процесів і, по суті, є специфічним видом діяльності. Для аналізу духовної сфери життєдіяльності суспільства доцільніше користуватися саме поняттям діяльність.
Ми відзначали складність механізму діяльності людини і суспільства в сфері матеріального виробництва, а й процеси, що протікають в духовній сфері, порівнянні за складності з діяльністю в матеріальній сфері. Якщо розглядати духовну діяльність людини крізь призму свідомості, т. Е. встать на позицію матеріалістичної філософії, що людський дух є свідомість в цілому, то нам неминуче доведеться початок будь-яких духовних процесів пов’язувати з відображенням матеріальної дійсності. Звідси випливає пояснення складності духовної діяльності, насамперед, нескінченним різноманіттям об’єктів відображення. У духовній діяльності відображаються самі різні сторони людської культурно-творчої діяльності:
– виробничо-трудова;
– науково-теоретична;
– художньо-творча;
– релігійно-культова і так далі.
Кожен вид духовної діяльності використовує своєрідні, специфічні способи і засоби відображення дійсності і оволодіння нею: розум і емоції, інтелект і почуття, розум і уяву, увагу, пам’ять і т. П. З їх допомогою і здійснюється духовна діяльність людини. Крім того, потрібно зауважити, що в духовній діяльності проявляється єдність і взаємозумовленість двох сторін (духовної і матеріальної) життєдіяльності людини і суспільства.
Духовна діяльність включає в себе дві групи процесів, у єдності представляють собою духовне відтворення суспільства. Перша група процесів може бути названа духовно-продуктивною діяльністю. Цей вид діяльності націлений на виробництво духовних цінностей як таких. Основним елементом духовно продуктивної діяльності виступає теоретична діяльність, спрямована на пізнання закономірностей явищ, процесів тощо. У такому вигляді духовно-продуктивна діяльність є теоретичне осягнення об’єктивної реальності і пов’язане з цим осягненням виробництво духовних цінностей, через включення інтелекту, художньої уяви, почуттів, емоцій. Кінцевим продуктом даного виду духовної діяльності є ідеї, наукові теорії, проекти, художні образи. Правда, для включення в процес духовного спілкування, кінцевий продукт духовної діяльності (образ, теорія, задум) потребує матеріалізації. Наукова ідея вимагає розробки теорії, художній образ повинен бути зафіксований на папері, полотні, в мармурі або на кінострічці. Результат духовно продуктивної діяльності неодмінно повинен стати предметом духовного спілкування, т. Е. Перейти від свого творця до інших членів суспільства, які приймуть чи не приймуть результат духовної творчості вченого, художника, богослова, письменника або філософа. У такому випадку ми маємо право говорити, що духовно-продуктивна (і вона ж духовно-творча) діяльність справляє свідомість в цілому.
Другу групу процесів у рамках духовної діяльності людини і суспільства прийнято називати духовно-практичною діяльністю. Це найбільш широко розповсюджений вид духовної діяльності, що полягає в освоєнні соціального досвіду і накопичених людством духовних цінностей. В основному духовно-практична діяльність зачіпає процеси, пов’язані з освітою, навчанням, вихованням і освітою. Суспільство транслює індивідам кращі досягнення духовно-продуктивної діяльності, які пройшли перевірку часом і набули характеру цінностей. Духовно-практична діяльність супроводжує людину все життя. Не дарма існує народна мудрість “Вік живи – вік учись”. Ми постійно знаходимося в умовах споживання продуктів духовної діяльності яких минулих поколінь, або наших сучасників, які роблять результати своєї духовної діяльності предметами духовного спілкування. Приходячи в концертний зал, кінотеатр, навіть включаючи телевізор або беручи в руки книгу, ми вступаємо в духовне спілкування з творцями, авторами, акторами, письменниками і композиторами у відносини, з приводу створених ними образів, роблячи їх частиною свого внутрішнього світу або ж відмовляючи їм в цьому праві. Але, так чи інакше, всі члени суспільства включені в процеси духовно-практичної діяльності або духовно-практичного освоєння світу у формі оволодіння пізнавальними, моральними, естетичними іншими духовними цінностями.
Духовна діяльність в цілому – це соціальна діяльність, спрямована на створення духовних цінностей та освоєння їх людьми. Тому, розмірковуючи про кінцевий продукт духовної діяльності, не можна не торкнутися проблеми цінностей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)