Home ⇒ 👍Конспекти уроків ⇒ М. Ю. Лєрмонтов. Герой нашого часу. Складність образу Печоріна, його духовна трагедія. Новаторство Лєрмонтова в жанрі роману

М. Ю. Лєрмонтов. Герой нашого часу. Складність образу Печоріна, його духовна трагедія. Новаторство Лєрмонтова в жанрі роману

Мета: схарактеризувати образ Печоріна в системі образів роману Лєрмонтова; розкрити складність і суперечливість його характеру та причини духовної трагедії; вдосконалювати в учнів навички пообразного аналізу; з’‎ясувати особливості художнього створення образу головного героя в романі Лєрмонтова; сприяти формуванню критичного мислення учнів.

Обладнання: фрагмент з серіалу “Герой нашого часу”. Монолог Печоріна (частина “Княжна Мері”)

…Герой Нашего Времени, милостивые государи мои,

Точно портрет, но не одного человека: а то портрет,

Составленный из пороков всего нашего поколения,

В полном их развитии…

Михайло Лєрмонтов.

Перебіг уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

– Розкажіть про свої враження від прочитання роману “Герой нашого часу”. Які фрагменти вас найбільше привабили? Чим?

– Яким ви побачили головного героя роману Григорія Печоріна?

– Чи можна його назвати харизматичною особистістю? Як ви думаєте, чим він приваблює до себе інших людей?

– Схарактеризуйте систему образів роману та визначте в ній місце образу Печоріна. У чому полягає її специфіка? Спробуйте узагальнити свої висновки у вигляді схеми.

(Специфіка створення системи образів роману полягає в тому, що кожна повість, що входить до його складу, має власну систему персонажів, проте вони об’‎єднані в єдину образну структуру образом центрального персонажа – Григорія Олександровича Печоріна, молодого офіцера, засланого на Кавказ, де він має відбувати військову службу.

Система образів роману М. Лєрмонтова “Герой нашого часу”

“Бела”	“Максим Максимович”	“Тамань”	“Княжна Мері”	“Фаталіст”
Автор-оповідач, Максим Максимович, Печорін, Казбич, черкеський князьок, його син Азамат та донька Бела	Автор-оповідач, Максим Максимович, Печорін	Печорін, гарна дівчина (“Ундіна”), сліпий хлопець, контрабандисти	Печорін, Г рушницький, лікар Вернер, княгиня Ліговська та її дочка княжна Мері, Віра, “водяне товариство”, драгунський капітан (секундант Г рушницького)	Офіцери, Печорін, майор Г С***, поручик Вулич, п’‎яний козак, осавул, Максим Максимович

III. Оголошення теми й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

IV. Аналітичне дослідження в просторі означеної теми

Перегляд фрагменту з серіалу “Герой нашого часу” (частина “Княжна Мері”).

Монолог Печоріна

Самостійна робота

За переглянутим монологом Печоріна та відповідним фрагментом з тексту роману визначте риси характеру головного героя та головну проблему його життя.

Герменевтична бесіда в просторі образу Григорія Печоріна

– Як ви думаєте, чому Михайло Юрійович Лєрмонтов дав саме таке ім’‎я своєму головному героєві? (Григорій Печорін. Давши своєму головному героєві таке ім’‎я, Лєрмонтов відразу ж заявив про його спорідненість з образом Євгенія Онєгіна з однойменного роману Пушкіна. Звучні прізвища, утворені від географічних назв, були характерні для дворянського середовища. Дві великі північні ріки – Онега й Печора – символічно втілилися у прізвищах головних героїв реалістичних творів Пушкіна й Лєрмонтова, уособивши в собі могутню стихію російського характеру, який виявився “зайвим” в історико-політичному контексті Росії 20-40років XIX століття.)

– Визначте чинники, що спонукали Лєрмонтова до створення персонажу такого плану, як Григорій Печорін. Де в тексті роману автор визначив і обгрунтував своє творче завдання? (В образі центрального персонажа Лєрмонтов, як він зазначив у передмові до роману, створив портрет Героя Нашого (свого) Часу, тобто Людини, яка замислилася над проблемою, чого не вистачає розуму, щоб зробити життя людини духовно повноцінним? Така позиція стала результатом розчарування у кращих ідеалах доби Просвітництва, що, поставивши в голову кута культ розуму, обернулася для людства революціями та наполеонівськими війнами, залила кров ‘‎ю всю Європу. Розум перетворився на знаряддя егоїзму та маніпулювання людським життям. Світ не став кращим завдяки розуму, і це призвело до розчарування в ідеалах доби Просвітництва в усій Європі, і в Росії зокрема.)

– Схарактеризуйте Печоріна. Порівняйте вашу характеристику з власною оцінкою героєм самого себе (монолог Печоріна з частини “Княжна Мері”). (Печорін здобув блискучу освіту, він розумний, начитаний, здібний, сміливий, спостережливий, вишуканій, дотепний, вольовий і діяльний, але разом з тим аристократично зверхній, егоїстичний, цинічний, страждає від нездатності знайти гідне застосування своєму розуму. Адже всіх, з ким він спілкується в житті, він робить нещасними.)

– Визначте головну рису характеру Печоріна, пов’‎язану з головною проблемою його життя. (Його головна риса – інтелектуальний скептицизм. Печорін не сприймає у готовому вигляді ніяких моральних істин, духовних цінностей, усе піддає сумніву. Разом із тим і самого себе Печорін не вважає мірилом усіх цінностей. Він не має готових рецептів “єдино правильної” поведінки, тому й сумнівається у власних вчинках і думках. Саме тому він постійно їх аналізує (тому він і веде свій щоденник), і в цьому самоаналізі виявляється його прагнення до самопізнання, намагання зрозуміти людей та соціальні й етичні норми, що нав’‎язує людині суспільство. Більш того, цей персонаж підноситься до усвідомлення філософського сенсу життя, суті призначення людини, дивовижного поєднання в ній добра і зла, свободи і необхідності.)

– До якого висновку стосовно образу Печоріна, на вашу думку, підводить читача Михайло Юрійович Лєрмонтов? (Лєрмонтов постійно підводить читача до думки: Печорін не навчився визначати для себе високу, шляхетну мету. А це робить його в житті “зайвою” людиною.)

Перегляд фрагмент з фільму “Герой нашого часу (1966). Монолог Печоріна. (“Зачем я жил?” Частина “Максим Максимович”)

– Спираючись на текст роману та відповідний епізод із серіалу “Герой нашого часу” (частина “Максим Максимович”), зробіть висновок, що саме робить Печоріна трагічною особистістю? Через які два головних випробування проводить автор свого героя, перевіряючи цінність його людських якостей? (З волі автора Печорін проходить випробування дружбою і коханням й жодного з них не витримує. Його душевна глухота робить героя цинічним і аморальним. Влада над почуттями жінок дає йому більше задоволення, ніж щире кохання. Зверхній і цинічний він і в стосунках з Максимом Максимовичем та лікарем Вернером. Він вважає, що плебеї не можуть зрозуміти його “високої” аристократичної душі. Душевна глухота робить Печоріна причиною страждань і катастроф багатьох людей і його самого. Трагедія Печоріна в тому, що як мисляча людина він прагне зрозуміти себе й від того страждає. Така життєва позиція Печоріна призводить до того, що внутрішньо благородна і моральна людина сприймається оточенням негативно. Трагічна доля людини, позбавленої можливості застосувати свою кипучу енергію в сучасному йому суспільстві й тому змушеної витрачати її на дрібниці, відтворена Лермонтовим у всій складності й суперечливості, з великою реалістичною переконливістю. Трагічна приреченість героя бути заручником історичних обставин, у яких їй доводиться існувати, споріднює образ Печоріна з пушкінським Онєгіним. Печорін – це тип “зайвої людини”, яка не може змиритися з аморальними законами сучасного їй суспільства і, можливо, саме через це гине передчасно.)

V. З’‎ясування ролі другорядних персонажів для розкриття характеру Печоріна та втілення авторського задуму

– За яким принципом Лєрмонтов встановлює зв’‎язки другорядних персонажів з образом головного героя? Як система образів твору допомагає у втіленні авторського задуму створити портрет “Героя нашого часу”? (Важливу роль у розкритті образу Печоріна відіграють інші персонажі роману, які певним чином або доповнюють “печорінський тип”, або протиставляються йому як тип альтернативної поведінки зі своїм колом життєвих правил і моральних цінностей. Всі персонажі роману умовно можна поділити на дві групи :

1) це герої, які є уособленням простих, природних норм поведінки та людських стосунків(Бела, Азамат, Казбич, контрабандисти, Максим Максимович);

2) це персонажі, які належать до світського середовища і тією чи іншою мірою сповідують ті ж життєві цінності, що й Печорін. Але цей світ неоднорідній. В ньому є персонажі, які духовно близькі Печоріну (лікар Вернер, Віра, поручик Вулич) та персонажі, духовний світ яких Печорін сприймає вороже (Грушницький, княжна Мері). Грушницький є пародійним двійником Печоріна, що вдає з себе розчарованого песиміста, а насправді, як і княжна Мері, є бранцем світських правил і цінностей).

– Яку роль в романі відіграє образ Максима Максимовича? (Цей персонаж роману є художнім антиподом печорінського цинізму, егоїзму та душевної закритості. Як представник народу (тип “маленької людини”), Максим Максимович є носієм справжньої людяності, доброти та щиросердності. Він сміливий офіцер, досвідчений командир і разом з тим проста людина, життєва філософія якої спирається на природні моральні засади людського взаєморозуміння, дружби, взаємоповаги, почуття людської гідності. Цей образ стоїть в ряду образів простої людини з народу, що був започаткований Пушкіним у повісті “Станційний доглядач” (Самсон Вирін, тип “маленької людини”), дещо наївний і простодушний, але в цілому високоморальний, генетично пов’‎язаний з менталітетом нації.

– Що вам відомо про роль роману Михайла Юрійовича Лєрмонтова “Герой нашого часу” в зображенні образу героя, який шукає сенс свого життя? (Роман Михайла Юрійовича Лєрмонтова “Герой нашого часу” дав потужний поштовх російській літературі XIX і наступних часів у зображенні такого типу героя, що знаходиться в пошуках сенсу життя, прагнуть підкорити його високій і шляхетній меті. Згідно ідеалістичною традицією (ідеї Канта), притаманної російській літературі, ця мета полягає у любові до всього живого, до краси, до людини. Її геніально втілили у своїх творіннях наступники Лєрмонтова – Достоєвський, Толстой і Чехов.)

Робота з епіграфом

Виразно прочитайте слова з “Передмови” до роману “Герой нашого часу” Михайла Юрійовича Лєрмонтова, узяті за епіграф до нашого уроку. Доведіть, що образ Григорія Печоріна цілком відповідає авторському завданню, яке він ставив перед собою.

Бесіда

– Як пов’‎язані між собою історико-політичні події в Росії 30-х років XIX століття й життєвий шлях головного героя роману Лєрмонтова “Герой нашого часу”? (Печорін – типовий представник російської дворянської молоді 30-х років XIX століття, доби, що настала після розгрому повстання декабристів, часу, коли переслідувалися будь-які прояви вільнодумства. Кращі люди того періоду не могли, подібно до героїв лермонтовської “Думи”, знайти застосування своїм знанням і здібностям, передчасно переживали старіння й зубожіння душі, спустошували своє життя в гонитві за новими враженнями й задоволеннями. Саме такою є й доля обдарованого, розумного й вольового Печоріна, який змушений грати роль “сокири в руках долі” (В. Бєлінський), приносити горе й страждання оточуючим, безцільно розтрачуючи свої сили.)

– У чому полягають причини трагічної самотності Печоріна? Чому він стає руйнівником і власного життя, й життя тих людей, з якими його зводить доля? Наведіть приклади з тексту. (Печорін наділений дивовижною харизмою, силою характеру, в душі його “сили безмежні” (В. Бєлінський). Але на його совісті багато зла. Із небаченою постійністю, здебільшого сам того не бажаючи, Печорін приносить оточуючим страждання. Жадоба дії, інтерес до життя, безстрашність і рішучість штовхають його на пошуки небезпечних пригод в “Тамані”, які мало не призвели до загибелі самого героя та зруйнували життя “мирних контрабандистів”. Невдачі зазнає і його спроба бути щасливим із Белою. У кожному його вчинку виявляються неординарність, сила характеру Печоріна, він жадібно шукає, де б прикласти свої незвичайні здібності, свої “невичерпні душевні сили” (В. Бєлінський), але історичні обставини й психологічні особливості його характеру прирікають Печоріна на трагічну самотність. Наділений гострим аналітичним розумом, Печорін сам приходить до розуміння суперечності “між глибиною натури та нікчемністю дій” (В. Бєлінський), яка не дозволяє йому поставити достойну мету й досягти її здійснення.)

– Більшість авторів перевіряють цінність своїх персонажів здатністю любити. Чи пройшов цей тест Печорін? (Занадто аналітичний розум і занадто холодне серце роблять Печоріна цинічним, нездатним кохати по-справжньому не тільки жінку, а й в загалі любити людей чи батьківщину, чи будь-що. Егоцентризм Печоріна доходить до того, що, за великим рахунком, він втрачає здатність любити й самого себе. Йому залишається постійне копання в самому собі, постійний сумнів, постійне розчарування. Любов Печоріна трагічна для нього й згубна для тих, хто любить його. Гине Бела, страждає Мері, нещасна Віра, незаслужено ображений Максим Максимович. А історія з Грушницьким – ілюстрація того, що дивовижні здібності й сили Печоріна витрачаються на марне – на дріб’‎язкові речі не варті героя. Втручання Печоріна в життя горян губить Белу та її батька, перетворює Азамата на бездомного абрека, позбавляє Казбича його улюбленого коня й руйнує його надію на особисте щастя. Він стає причиною руйнації хисткого світу контрабандистів з Тамані, на дуелі вбиває Грушницького, підштовхує до трагічної загибелі Вулича.)

– Що ж зробило Печоріна “сокирою в руках долі”? (Сам герой намагається знайти відповідь на це запитання, аналізуючи свої вчинки, своє ставлення до людей. Вірогідно, причина трагізму Печоріна здебільшого криється в системі його поглядів, з якою читач знайомиться у його щоденнику. Він не вірить в дружбу, тому що “з двох друзів завжди один раб іншого”. За його визначенням, щастя – це “насичена гордість”. Ця хибна думка штовхає до шаленої гонитви за “приманками пристрастей”, що, за великим рахунком, і є сенсом життя для Печоріна. Герой пише в своєму щоденнику, що дивиться на страждання й радості людей як на їжу, яка підтримує його сили, що є свідченням його необмеженого егоїзму й цинізму, байдужості до людей, й все це виявляє себе у його поведінці та вчинках. І в цьому його величезна провина й перед тими, кому він чинив зло й приносив страждання, й перед самим собою за бездарно прожите життя, що обірвалося в самому розквіті.)

– Поясніть головну причину песимізму Печоріна. (Песимістичний світогляд не дозволяє Печоріну ставити високі цілі, його цікавить тільки власний внутрішній світ. У його щоденниковій сповіді немає й натяку на зацікавлення проблемами батьківщини, народу, політичними проблемами сучасності. Така аполітичність й відсутність активної громадянської позиції пов’‎язані з російською дійсністю 30-х років XIX століття, коли були вбиті надії на демократичні перетворення в країні, коли молода дворянська інтелігенція не бачила можливості застосування своїх сил й розпорошувала своє життя. На відміну від Пушкіна, який писав свій роман “Євгеній Онєгін” Л 1823-1831 роках, роман Лєрмонтова з’‎явився у 1840 році: десять років політичної реакції змінили світогляд цілого покоління. Обдарованість Печоріна, його витончений аналітичний розум підносять його над людьми й призводять до індивідуалізму, змушують замкнутися в колі власних переживань, розриваючи його зв’язок з суспільством і людством в цілому.)

Самостійна творча робота. Написання міні-есею “Григорій Печорін – геній чи злочинець?”

VI. Рефлексія.

VII. Домашнє завдання:

Повторити вивчений матеріал, підготуватися до контрольної роботи.