Вища нервова діяльність людини

Вища нервова діяльність (ВНД) лежить в основі поведінки людини і забезпечує найбільш ефективну взаємодію організму з навколишнім середовищем. Термін ВНД був введений в науку І. П. Павловим. Вчення про рефлекторному принципі діяльності організму було розроблено І. М. Сєченовим. І. П. Павлов довів, що слід розрізняти безумовні і умовні рефлекси.

Мотивації роблять поведінку цілеспрямованим, і діють вони або на основі спадкових поведінкових програм, або на основі накопиченого раніше життєвого досвіду.

Формування умовних рефлексів, зберігання будь-яких видів інформації неможливе без наявності і хорошої пам’яті, і здібності до навчання. Людина запам’ятовує не тільки ті подразники, які діють на нього, а й ті відчуття, емоції, які вони викликають. Тільки завдяки пам’яті людина може здобувати, зберігати і використовувати індивідуальний досвід.

Вищими функціями людського мозку є свідомість і мислення. Для того щоб оцінити розумові здібності людини, користуються поняттям “інтелект”.

Вища нервова діяльність різниться за кількома параметрами: силі оцінити розумові здібності, врівноваженості, рухливості нервових процесів. Різні варіанти поєднань цих властивостей дозволяють виділити кілька типів вищої нервової діяльності: холерик, сангвінік, флегматик і меланхолік.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вища нервова діяльність людини