Діяльність людини в незвичайних умовах
Багато поколінь людей жили і працювали в тісному спілкуванні з природою. Розвиток науки і техніки розширило сфери господарської та виробничої діяльності людей, розсунуло кордону їхнього життя, збільшило масштаби освоєння космічного простору, світового океану, полярних районів, безводних пустель. Жорсткі умови середовища цих нових сфер діяльності і життя людини вже не відповідають спадковим і набутими властивостями організму. Люди в нових природних умовах відчувають вплив не сприятливих факторів навколишнього середовища, позначається на їх загальному стані, самопочутті, працездатності. Перебування в таких умовах часто вимагає додаткових витрат енергії. У зв’язку з цим виникла необхідність вивчення пристосування організму до нових умов середовища.
Екологічна фізіологія вивчає адаптацію сучасної людини до різних природних факторів середовища (умов Крайньої Півночі, безводних пустелях і високогірним районам), а також до незвичайних факторів середовища (прискоренню, невагомості, шуму, вібрації, закачування, магнітному полю, іонізуючої радіації). Вивчення цих питань з позицій фізіології необхідно для професійної підготовки людини і правильної організації сучасного виробництва.
Акліматизація і адаптація. Пристосування організму до природних, кліматичних умов середовища називається акліматизацією. При акліматизації людина пристосовується до нових умов і краще себе в них почуває. Пристосування людини до нових виробничих (трудових) і побутовим умовам називається адаптацією.
З моменту народження організм потрапляє в абсолютно нові умови існування і пристосовується до них. Потім, в процесі індивідуального розвитку, людину оточують все нові і нові умови життя і побуту, а потім і праці – змінюються фактори, що діють на організм. Таким чином, пристосування організму до нових кліматичних, виробничим і соціальним умовам супроводжує людину все життя. Процес адаптації забезпечується певними фізіологічними реакціями, що здійснюються на клітинному, органному і системному рівнях.
У процесі адаптації бере участь всі системи організму. Першими відгукуються на дію нових зовнішніх факторів серцево судинна система і дихання. Зміна рухової активності – теж важлива ланка адаптації.
У результаті діяльності нервової та ендокринної систем в організмі встановлюється стійкий рівень обмінних процесів, відповідний нових умов середовища.
Біологічні можливості пристосування людини до різних умов великі. При цьому частково перебудовується обмін речовин, нервові процеси, психіка, змінюються рухові реакції і т. Д. Прикладом високих пристосувальних можливостей організму до незвичайних для життя умовами може служити пристосування організму до стану невагомості, т. Е. До відсутності земного тяжіння.
Людина в стані невагомості спочатку не орієнтується в просторі, йому здається, що він падає або здійснює політ вниз головою. Це пов’язано з порушенням злагодженої діяльності органів чуття: зору, дотику, відчуття рівноваги, м’язової чутливості. Поряд з цим кров організму, що у космосі, також не відчуває земного тяжіння, т. Е. Стає невагомою. У результаті відбувається перерозподіл маси циркулюючої крові з нижньої частини тіла у верхню; сигнали про зміна обсязі і тиску циркулюючої крові сприймаються нервовою системою як аварійна ситуація. Запускаються механізми регуляції, які зменшують об’єм циркулюючої крові. Нирки виділяють підвищену кількість води. Одночасно зменшується відчуття спраги.
Так як кістки і м’язи позбавляються вагового навантаження, у космосі рухова активність набуває нових рис: скорочення м’язів змінюється, змінюється і координація русі, людина не ходить, а плаває в космічному кораблі.
Якщо до польоту в космос людей не тренувати спеціально, то через кілька тижнів польоту виникає стан натренованістю серцево судинної і м’язової систем. Тому всі космонавти проходять спеціальний комплекс тренувань.
Накопичений досвід тривалих космічних польотів показав, що людина може задовільно адаптуватися до тривалого впливу невагомості. Однак для організму людини, тривало працюючого в космосі, є і ще одне важке випробування – пристосування до повернення на Землю. Органи та їх системи знову повинні перебудуватися під впливом навантажень земного тяжіння. Люди, що побували на орбіті, відчувають значні труднощі в адаптації після повернення на Землю. У зв’язку з цим, крім відбору та спеціальної підготовки для космічних польотів екіпажів, контролю за станом їх здоров’я, велика увага приділяється організації комплексу профілактичних заходів, що зберігають здоров’я і працездатність космонавтів: обладнання літальних апаратів, визначення режиму праці та відпочинку космонавтів.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)