ЦВІРКУНИ – ВАЛЕР’ЯН ПОЛІЩУК

Ні передмісті яр.

Вечірня аквареля.

Як повен яр-мелодія звучить:

То пробують на флейту цвіркуни

Рапсодію веселу – Тюр-р… тюр-р…

Цюркочуть,

Немов цюрком біжить де молоко в дійницю.

І тихий, тихий вечір.

Ще сизі хмари де-не-де

В розкриті пащі,

Як кашалоти чи велетенські риби,

Хапають зеленаве небо

Безшумно,

Там, де сонце заснуло.

А з другого-вже місяць застилався.

Підводить червоне (ой, який сором!) обличчя,

Немов попався на любовнім вчинку.

– Ти з ким же там?

– А він поглянув і сховався,

Закрившись хмарним рукавом,

Як пастушок. Цюркує молоко в дійницю яру,

І сниться

Що то передосінній гул

(В полях гуляє серпень)

Та в ліхтарях завод ображений заснув,

Що його шепоту не чути зовсім,

Хоч видко пара йде в обійми з ліхтарем,

Як сива осінь.

Цвіркун, що поблизу мене,

І в думку не бере:

Співа собі, сигналізуючи, як іскра радіо,

Що вже дзижчить там у світи.

Її далекий вереск з темноти

Залізні кидає зі злості обручі

На цементовий піл,

Що приліта до мого вуха

З радіостанції:

Вона стирчить,

Як дві голоблі на горі.

А він (цвіркун) телеграфує:

Тюр-р…

Тюр-р…

Тюр… тюр…

Тюр-р…

І так далі.

А вечір тихий задрімав

У ковдрі сизих хмар.

Лишень глибокий яр

Дзвенить у цвіркунах.

Пролинув м’який птах;

Сова.

І тихо на чебрець

Склонилась голова,

Щоб мир заснув,

Як тоне в сонній мряці

Цвіркуній гул.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

ЦВІРКУНИ – ВАЛЕР’ЯН ПОЛІЩУК