УЧИТЕЛЬ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА

Учитель мій! Як ми тебе любили,

Як слухали тебе в полоні юних мрій!

У пам’яті моїй тримає років сила

Твій тихий карий зір і кашель твій сухий.

Ти нас повів закохано і сміло

В незнаний світ, чудесних повний чар.

В твоїх словах, що ми в серцях лишили,

Пізнали ми любові й дружби жар.

Закони вод, вітрів, і хмар, і світла

Одкрились нам у ті далекі дні.

З тобою наша молодість розквітла

І наших дум пориви огняні.

Як гарно нам в фантазії просторах

Було блукать, все чарувало нас.

Звучав наш сміх в широких коридорах

Під час перерв у той далекий час.

Твій добрий зір в моїй уяві лине…

Чи сніг летів, чи квітнув теплий май,

Ти вчив любити подвиги людини,

Красу труда й безсмертний рідний край.

Ось ти ідеш повільною ходою

І слухаєш, як день шумить життям,

А ми, малі, вітаємось з тобою,

І тепло так всміхаєшся ти нам.

Урок останній. Сонце над землею

Сіяло нам. Ми радісні були.

І у життя тепло душі твоєї

Ми крізь вітри й негоди понесли.

Василь Мефодич, по тобі в скорботі

З нас не один заплакав і зітхнув,

Коли в далекій рідній Третій Роті

На цвинтарі навіки ти заснув.

І хай з тих днів згубили лік ми рокам,

Завжди, завжди, як сонячний салют,

Для нас сіяє подвигом високим

Твій благородний, безкорисний труд.

1956


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

УЧИТЕЛЬ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА