ГАННА ЙВАНІВНА – ВОЛОДИМИР СОСЮРА

ГАННА ЙВАНІВНА

Я пам’ятаю вчительку мою,

Просту, і скромну, і завжди спокійну.

Вона любила школярів сім’ю,

Як ми її, задуману і мрійну.

Як мати, Ганна Иванівна була,

Вона із нас не лаяла нікого.

Завжди усмішка лагідна цвіла

Їй на вустах. Турботи і тривоги

Вона сприймала в спокої своїм

Так мужньо й твердо. Наче рідний дім,

Для нас була сільська далека школа.

Я не забуду вчительку ніколи,

Яку любив всім серденьком малим.

Завжди привітна, тиха й ясночола,

Вона нічим не силувала нас,

Але при ній такий був тихий клас,

Як сад без вітру. З нами часто в поле

Вона ходила й вчила нас любить

Свій рідний край, як сонце, як блакить,

Як всю природу: знать, як звуться квіти,

Не драть гніздечок і не мучить птиць.

Цвіли далекі спалахи зірниць,

І перла рос на скошенеє жито

Вже сіяв вечір… Вчителько моя,

Хіба забуть тебе в ці дні я можу!

В душі моїй твій тихий зір сія

Привітом дальнім. В серці, наче рожу,

Про тебе пам’ять пісня зберегла.

Для мене матір’ю ти другою була.

1949


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

ГАННА ЙВАНІВНА – ВОЛОДИМИР СОСЮРА