МАРІЯ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА

Related posts:

1. Скорочено – ВАСИЛЬКИ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА – 8 КЛАС Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щастя у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, І ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде. Може, ми квітками, Може, васильками станем – я і ти. Так […]...
2. Сосюра Володимир Миколайович – ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ В. М. Сосюра народився на станції Дебальцеве (нині Донецької обл.) 6 січня 1898 р. Дитячі роки поета минали в с. Третя Рота (нині м. Верхнє), у старій хворостянці над берегом Дінця. Про цей край Сосюра пізніше образно розповів у автобіографічному романі “Третя Рота”. Одинадцяти років хлопець пішов працювати до бондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, […]...
3. Іще не скресла крига на Дніпрі – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Володимир Сосюра * * * Іще не скресла крига на Дніпрі, А вже весни дихання благовісне В снігах я чую, наче угорі Прозорий крик, крик журавлиний висне. Іще нема конвалій у гаю, І гай мовчить у білому спокої, Та я весни п’янке дихання п’ю З його гілля, що мріє наді мною. Ось я іду, один […]...
4. ВАСИЛЬКИ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА (1898-1965) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щастя у душі моїй. Одсіяють роки, мов хмарки над нами, І ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде. Може, ми квітками, Може, васильками станем – я і ти. Так […]...
5. Короткий переказ – Сад – ВОЛОДИМИР СОСЮРА – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ВОЛОДИМИР СОСЮРА (Уривок) В огні нестримної навали Рубали, різали наш сад… А ми дивилися назад І за минулим сумували… Руками власними тюрму Творили ми собі одвічну… О, будьте прокляті, Кому назад повернуто обличчя! Брати нас брали на штики За слово, правдою повите… Ви ж розумієте, – віки Не знали ми, чиї ми діти!.. Хтось застромив […]...
6. Шахти, терикони – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Шахти, терикони, Заводські вогні… Місяць в травах тоне… І пісні, пісні… Доля ти піснярська, Доленько моя! Сторона шахтарська, Син твій, син твій я! Там, де обрій, в полі Неба мрійна гать. Золоті тополі За Дінцем шумлять. Про крейдяні гори Не забуду я, Де молилась зорям Матінка моя. Піснею лечу я Над простором […]...
7. Хто в рідному краї тепло здобуває – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Хто в рідному краї тепло здобуває З пластів у підземнім бою, Хто в полі ростить все нові урожаї, Той любить Вітчизну свою. Хто молодість нашу і світ ясновидий Леліє у ріднім краю, Хто ворога серцем усім ненавидить, Той любить Вітчизну свою. Тому вона рідна, тому вона мила Й миліша за інші краї. […]...
8. ГАННА ЙВАНІВНА – ВОЛОДИМИР СОСЮРА ГАННА ЙВАНІВНА Я пам’ятаю вчительку мою, Просту, і скромну, і завжди спокійну. Вона любила школярів сім’ю, Як ми її, задуману і мрійну. Як мати, Ганна Иванівна була, Вона із нас не лаяла нікого. Завжди усмішка лагідна цвіла Їй на вустах. Турботи і тривоги Вона сприймала в спокої своїм Так мужньо й твердо. Наче рідний дім, […]...
9. САД – ВОЛОДИМИР СОСЮРА В огні нестримної навали рубали, різали наш сад… А ми дивилися назад і за минулим сумували… Руками власними тюрму творили ми собі одвічну… О будьте прокляті,- кому назад повернуте обличчя! Кати нас брали на штики за слово, правдою повите… Ви ж розумієте?! Віки не знали ми, чиї ми діти!.. Хтось застромив у серце шило в […]...
10. ВОЛОДИМИР СОСЮРА. УТЕЧА ВІД ВЛАСНОГО Я Рвали душу мою Два Володьки в бою; І обидва, як я, кароокі, І в обох ще незнаний, невиданий Хист, – Рвали душу мою комунар І Націоналіст В. Сосюра. “Два Володьки” Володимир Сосюра – плоть від плоті, дух віддуху першого українського відродження XX СТОЛІТТЯ, що розгорнуло свої фаланги в усіх сферах соціокультурного життя 10-20-х років з […]...
11. ТАК НІХТО НЕ КОХАВ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА *** Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання.. Дише тихо і легко в синяву вона, Простягає до зір свої руки… В день такий на землі розцвітає весна І тремтить од солодкої муки… В’яне серце моє од щасливих очей, Що горять […]...
12. Якою я побачив рідну природу після прочитання віршів “Гей, рум’яні мої небокраї”, “Хто в рідному краї…” – ІV варіант – ВОЛОДИМИР СОСЮРА – 6 клас Серед натхненних співців краси нашої любої України невгасимим сяйвом палахкотить ім’я талановитого поета XX століття Володимира Сосюри. Через усю свою творчість проніс він любов до рідного краю, до Батьківщини. Володимира Сосюру люблять в Україні, вшановують на його батьківщині – Донеччині. Донбасівці завжди пишалися й пишаються тим, що Володимир Сосюра народився і виріс на Донеччині і […]...
13. Життєвий і творчий шлях – Володимир Миколайович Сосюра – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС початку XX століття (1900-1930 pp.) Володимир Миколайович Сосюра – видатний поет, тон кий лірик і творець розгорну тих ліро-епічних полотен. Перу поета належать по над 80 збірок поезій, поеми, роман “Третя Рота”. З творчістю Володимира Сосюри українська література поповнилась новими тема ми героїчної і трагічної боротьби нашого народу за свободу і незалежність, за краще життя, збагатилась зразками високої громадянської й […]...
14. ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ СОСЮРА (1898 – 1965) ВОЛОДИМИР СОСЮРА Додаткова біографія В. Сосюра народився 6 січня 1898р. на станції Дебальцеве (нині Донецької обл.). Мати поета, Марія Данилівна Локотош, робітниця з Луганська, працювала в домашньому господарстві, батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою, перемінив багато професій: вчителював по селах, був сільським адвокатом, шахтарем, добре малював і співав. Дитинство […]...
15. ДО БРАТА – ВОЛОДИМИР СОСЮРА На мові нашій дня печать. Вона – як сяйво серед ночі… Її не можна забувать, Вона душі твоєї очі. Єднає з піснею в гаю Вона з життям тебе любовно… Коли ж забудеш рідну мову, Загубиш душу ти свою. Коли йдучи з труда дороги, Слова не ті вкладеш в уста, Немов піджак з плеча чужого Для […]...
16. ХЛОПЧИК – ВОЛОДИМИР СОСЮРА ХЛОПЧИК У полоні білому, в Одесі, Я згадав: у гуркоті навал По мосту йшов хлопчик літ на десять І свистів “Інтернаціонал”. Вдалині хиталися дерева І синів задумано прибій… Раптом крик повітря полудневе Пронизав наказом гострим: “Стій!” Грубий крик і клацання затвора, І лякливе лопотіння ніг… Але куля зла і гострозора Перетнула хлопчикові біг… Перетнула, кинула […]...
17. ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ!- ВОЛОДИМИР СОСЮРА – ЛІТЕРАТУРА XX ст. – 11 клас Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води, В годину щасливу, і в радості мить, Любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, І мову її солов’їну. Без неї – ніщо ми, як порох і дим, Розвіяний в полі вітрами… Любіть […]...
18. УЧИТЕЛЬ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Учитель мій! Як ми тебе любили, Як слухали тебе в полоні юних мрій! У пам’яті моїй тримає років сила Твій тихий карий зір і кашель твій сухий. Ти нас повів закохано і сміло В незнаний світ, чудесних повний чар. В твоїх словах, що ми в серцях лишили, Пізнали ми любові й дружби жар. Закони вод, […]...
19. МАРІЇ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов – як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі,- Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби зірвать […]...
20. ВОЛОДИМИР СОСЮРА (1898-1965) ВОЛОДИМИР СОСЮРА Найніжнішим ліриком, українським соловейком називають Володимира Сосюру, чиє поетичне слово народжувалося з любові і з любов’ю промовляло до всього сущого на землі. Ліричні вірші, поеми, автобіографічна проза – це безмежний світ поета, це історія, пережита в любові й ненависті, радості й журбі, пережита гостро, до сліз, до знемоги. В. Сосюра народився 6 […]...
21. Вірність і кохання в інтимній ліриці В. Сосюри і П. Тичини – 10 клас – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Кохання варте стільки, скільки Варта сама людина, яка його відчуває. Р. Роллан Тихоплинно минає час. Як у природі, так і в людському житті відбуваються постійні зміни. Весна – це дивовижне оновлення природи, це свято, це всюдисуще торжество життя. Її ознаки помітні навкруги ще задовго до танення снігів. Теплі передчуття оновлення навіює знайома картина синіючого вдалині […]...
22. Катрусі на спомин – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Я знов побачив Вас, біляву і веселу, З привітним усміхом на радісних устах. А осінь за вікном жовтаве листя стеле І в вирій одліта за птахом дальній птах. Я той же як колись. Душа моя зелена; А за вікном летить і пада жовтий лист. Я знову Вас зустрів, Ви граєте Шопена; І знаю я, що […]...
23. Я пам’ятаю: у забої – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Я пам’ятаю: у забої Рубали вугіль шахтарі, Де каганець боровся з тьмою, Як промінь ранньої зорі. Там, над землею, неба шати, Весняних сповнені окрас. Як важко лежачи рубати Блискучий вугіль раз у раз! Але повіяв на дороги Свободи вітер весняний, І шахтарям на допомогу Прийшли машини у забій. Вони помножили нам сили […]...
24. КОЛИ СВІТАЛО – ВОЛОДИМИР СОСЮРА КОЛИ СВІТАЛО Балада Вони його спіймали край вокзалу І кинули, безсилого од ран, В глухий підвал… Водою і металом, Як люті пси, вони його терзали, А він мовчав, маленький партизан. Вони по нім підборами гриміли, Мов крізь туман, звучав глузливий сміх… І як його не мучили, не били, – Він повен був для них страшної […]...
25. ДВА ВОЛОДЬКИ (уривок) – ВОЛОДИМИР СОСЮРА …Вісім весен і зим, Вісім осен і літ, То тривога, то гніт, Люті чорної дим Налітали круками на мене, Рвали образів листя зелене, Потрясали кістки Ці безумні круки, І за те, що з собою на герці Я виснажував марно всі сили Не первий, Рвали нерви І жили І серце… Скільки раз я хотів За нестриманий […]...
26. ЧЕРВОНА ЗИМА – ВОЛОДИМИР СОСЮРА ЧЕРВОНА ЗИМА I Лисиче над Дінцем… де висне дим заводу, Музика у садку та потяг в сім годин… Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту… Про вас мої пісні під сивий біг хвилин… На щебінь часто ми до Сущенка ходили, За це платили нам щоденно четвертак. Та по ночах дівчат в половниках любили… О […]...
27. ЗНОВ СЕЛО – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Знов село. По блакитному трапу Сходить сонце над маревом нив. Я в пальті і у фетровій шляпі, Де колись у свитині ходив. Де колись неповторного літа Одягнув я, смуглявий юнак, Коли став на заводі робити, Не свитину, а теплий піджак. Роки йшли силуетами станцій, Що минали на фоні заграв, Коли я гострооким повстанцем На шинель […]...
28. Пам’ятаю, вишні доспівали – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Пам’ятаю, вишні доспівали, Наливались сонцем у саду. На прощання ти мені сказала: “Де б не був, а я тебе знайду…” І у тьмі, од муки, од утоми, Де розстріли і любов до дна, Часто бачив профіль твій знайомий Я на фоні жовтого вікна. Тільки сниться огненне минуле… І не знаю, чому я живий… Чому злився […]...
29. Весняний сад, квітки барвисті – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Весняний сад, квітки барвисті, Пісні пташині в вишині, І ти у сяйві і намисті Подібна сонцю і весні. А в небі радість журавлина, І даль степів, мов крил розмах. Моя кохана Україно, Такою ти в моїх очах. Гвіздки твої пробили руки, На вітрі коси золоті, А в чорнім небі – круки, круки… […]...
30. І пішов я тоді до Петлюри – ВОЛОДИМИР СОСЮРА І пішов я тоді до Петлюри, Бо у мене штанів не було. Скільки нас, отаких, попід мури Од червоної кулі лягло. Ми пройшли золотими ланами, Крізь огонь і синяву пройшли, Та навіки, навіки за нами Оселедець, погони та шлик. Може, серце порвали – не знаю; Може, серце порвали в бою… Як заграють “Ви жертвою палі…”, […]...
31. ВСТУП ДО ПОЕМИ “МАЗЕПА” – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Навколо радощів так мало… Який у чорта “днів бадьор”, Коли ми крила поламали У леті марному до зорь. І гнів, і муку неозору Співаю я в ці дні журби, Коли лакеї йдуть угору Й мовчать раби… Німій, одуреній, забитій, Невже не встать тобі від ран? Москві та Жечі Посполитій Колись жбурнув тебе Богдан. А потім […]...
32. Я знаю силу слова – ВОЛОДИМИР СОСЮРА *** Я знаю силу слова – Воно гостріш штика І швидше навіть кулі, Не тільки літака. Воно проміння швидше, В нім – думка й почуття. Воно іде в народи Для вічного життя. Коли це слово – зброя, Як день, що не схолов, Коли живуть у ньому Ненависть і любов. Воно влуча як куля, Ця зброя […]...
33. Люблю весну, та хто її не любить – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Люблю весну, та хто її не любить, Коли життя цвіте, як пишний сад. І, мов у сні, шепочуть листя губи, І квіти шлють солодкий аромат. Люблю весну, коли плюскочуть ріки, Коли рида од щастя соловей І заглядає сонце під повіки У тишині задуманих алей… Люблю, коли блукає місяць в травах, Хатини білить […]...
34. Коли потяг у даль загуркоче – ВОЛОДИМИР СОСЮРА Коли потяг у даль загуркоче, Пригадаються знову мені Дзвін гітари у місячні ночі, Поцілунки й жоржини сумні… Шум акацій… Посьолок і гони… Ми на гору йдемо через гать… А внизу пролітають вагони, І колеса у тьмі цокотять… Той садок, і закохані зори, І огні з-під опущених вій… Од проміння і тіней узори На дорозі й […]...
35. Скорочено – САД (В ОГНІ НЕСТРИМНОЇ НАВАЛИ…) – ВОЛОДИМИР СОСЮРА – 8 КЛАС В огні нестримної навали Рубали, різали наш сад… А ми дивилися назад І за минулим сумували… Руками власними тюрму Творили ми собі одвічну… О будьте прокляті, – кому Назад повернуте обличчя! Кати нас брали на штики За слово, правдою повите… Ви ж розумієте?! Віки Не знали ми, чиї ми діти!.. Хтось застромив у серце шило […]...
36. ЯК Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МІЙ КРАЮ ВУГЛЯНИЙ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Як я люблю тебе, мій краю вугляний, Твій кожний камінець, твою билину кожну, Де я пішов на бій за щастя вдаль тривожну, Що снилося мені в заграві заводській… Коли доводиться в краях твоїх бувати, Од щастя плачу я, і плачу, і сміюсь… Щоб сили для пісень джерельної набрати, Я серцем до землі […]...
37. БІЛІ АКАЦІЇ БУДУТЬ ЦВІСТИ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Білі акації будуть цвісти В місячні ночі жагучі, Промінь морями заллє золотий Річку, і верби, і кручі… Будем іти ми з тобою тоді В ніжному вітрі до рання, Вип’ю я очі твої молоді, Повні туману кохання… Солодко плачуть в садах солов’ї, Так, як і завжди, незмінно… В тебе і губи, і брови […]...
38. І все, куди не йду, холодні трави сняться – ВОЛОДИМИР СОСЮРА І все, куди не йду, холодні трави сняться, Де дерева шумлять і плачуть за Дінцем, Де вулиці п’янить солодкий дух акацій, Востаннє за вікном заплакане лице… І сняться все мені далекі темні очі, Що в’януть і мовчать в осінній далині… А щоки, як колись, вітри мені лоскочуть, І запах чебрецю несуть вони мені… Ну, як […]...
39. ВОДА ДЕСЬ ТОЧИТЬ БІЛИЙ КАМІНЬ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Вода десь точить білий камінь, Кує зозуля у гаю. Де б я не був, а все ж думками Лечу в Донеччину свою. Лечу, неначе та лелека, Дивлюся радісно кругом І шахту згадую далеку, Де працював я юнаком. Дінця солодкі, ясні води, Посьолка рідного огні І той садок біля заводу, Де ми гуляли […]...
40. ВОЛОДИМИР СОСЮРА “СПЛЕЛИСЯ БОРОТЬБА І КОХАННЯ…” 6 січня 1898 року в містечку Дебальцево на Донеччині у романтичної кароокої красуні-сербіянки Антоніни Локотош в робітничій родині народився хлопчик. Йому судилося пройти через заграви пожеж української національно-визвольної революції в складі петлюрівської армії (“І пішов я тоді до Петлюри”), червоноармійцем воювати проти білополяків і, нарешті, вже в 20-х роках XX ст. стати “відомим вкраїнським поетом” […]...