Смолистий соняшника дух – ВАЛЕР’ЯН ПОЛІЩУК

Смолистий соняшника дух,

Що жовтим решетом вдивляється до сходу,

Бо, як жертовник, день потух,

І п’яно снить про теплу насолоду

На тонкому стеблі ой синя, синя струя

Маленькою, чорнявою голівкою

В блакитному вінку

До неї тулиться волошка,

Немов весільна дружка,

І щось розказує про молодого буркуна

“Не вір йому, не вір”,-шепочеться вона…

“А там тебе чекає мак…

Ну чим тобі не пара, не козак?”

І знов схиляється, і знов шепоче.

А ніч надходить стиха

І довгії мружить очі,

І шелепить колючками, немов зітхаючи, будяк,

Крізь сон шепочучи: “Заколиши мене…

Так, нічко… так…”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Смолистий соняшника дух – ВАЛЕР’ЯН ПОЛІЩУК