МОЇ ПІСНІ – ЛЕПКИЙ БОГДАН

Не голосні мої пісні:

Вони лунають – мов у сні,

У сні якімсь дивнім-дивнім,

В недоспанім, в нездійсненім,

У сні про щастя, про любов,

А дійсність – кривда, дійсність – кров.

Й шумить до мене тихий гай:

“Повіки затули, співай,

Най сняться нам квітки, весна,

Хоч тут зима й квіток нема”.

І кличе поле: “Тихо будь!

Піснями серця не троюдь!”

А люди; люди?! Ті мовчать.

Що кращі – в тихім гробі сплять,

Й не знаю: чують там вони

Мої пісні, ці тихі сни?

А другі – другим байдуже,

Для третіх – я співаю зле.

Вони сичать, немов вужі:

– Нечистий звук, слова чужі.

Співає не у слушний час,

Та пісня, брате, не для нас!

Га! Не для вас. Я знаю те.

У вас в душі не те, не те!..

Не голосні мої пісні.

Вони лунають – мов у сні,

У сні якімсь дивнім-дивнім,

В недоспанім, в нездійсненім,

У сні про щастя, про любов,

А дійсність – кривда, дійсність – кров.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

МОЇ ПІСНІ – ЛЕПКИЙ БОГДАН