ЛЕЖАТЬ, ЛЕЖАТЬ СНІГИ… – ЙОГАНСЕН МАЙК (МИХАЙЛО) ГЕРВАСІЙОВИЧ
І
Лежать, лежать сніги,
Пливуть ліси у крайню
Раїну, де над вітром –
Дальня путь.
І гаснуть голоси
Граків, і вечір витре
З усесвіту історію снігів.
ІІ
З яруги викотивсь багряний галаган
І цапки став над падлими полями.
Подобень місяця. Туман
Топив в затонах пам’ять. Рами
Небес розчахли. Зорі забрели в нігич,
У чорний чад,
І, звівши вгору темні руки, навзнаки, назад
Упала ніч.
ІІІ
І все ж лежать, лежать сніги,
Пливуть ліси у крайню
Раїну, де над вітром вольна путь,
Де гори з гір
Родяться, де у дальній
Похід веде вода і не дає заснуть:
Доводить, що у день веде, у виноград,
Цілує листя, спорить і свариться,
Верзе, що встане,
Устає
І падає назад…
Немов ізроду не було снігів,
Немов весна в вагоні, і рука
Дівоча ніжна на вустах присниться,
Й чабан, що десь увечері гукав,
Перетворивсь на теплу й сонну птицю.
Related posts:
- Плесо спить – ЙОГАНСЕН МАЙК (МИХАЙЛО) ГЕРВАСІЙОВИЧ Плесо спить. В очерет Тікають перелякані брижжі. Келех ночі налив у плав, Келех ніччю по вінця – мла. І от Над щетиною бору Появляється Мертвий Крижень. Крила йому свистять залізні, Оливом повні потужні жили. Він летить – і пізні Птахи ховають голови під крила. Трава тремтить у чорній воді. Поволі він облітає озеро. Голову витяг […]...
- Майк Йогансен (1896-1937) Майк Йогансен Йогансен Майк (Михайло) Гервасійович народився 16 (28) жовтня 1895 року в м. Харкові у сім’ї вчителя німецької мови, вихідця з Латвії (в окремих матеріалах є вказівка на його шведське чи норвезьке походження). Навчався Майк у класичній російській гімназії. На час закінчення Харківського університету (1917) він знав старогрецьку й латину, вільно володів англійською, […]...
- Ще під інеєм човен лежав без весла – МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ Ще під інеєм човен лежав без весла, Ще не скреснув мороз, далина не воскресла – З того боку снігів задиміла весна, Білим димом снігів засиніло за Десну. Я тебе обнімав, говорив, цілував, Цілував, говорив, обнімав – обнімаю, Говорю і цілую – сльозою вже став З того боку снігів, цього боку немає… Не минайся мені. Я […]...
- Сніги Кіліманджаро – ЕРНЕСТ ХЕМІНГУЕЙ Кіліманджаро – вкрита снігом гора заввишки 19710 футів, яку вважають найвищою в Африці. Її західна вершина мовою масаї звється “Нгає-Нгаї”, тобто “Божий дім”. Майже біля самої тієї вершини лежить висхлий і замерзлий труп леопарда. Чого шукав леопард на такій височині – ніхто пояснити не може. – Найцікавіше те, що мені зовсім не боляче,- сказав він.- […]...
- Тема сенсу життя в оповіданні Хемінгуея “Сніги Кіліманджаро” Ернест Хемінгуей визнаний американський письменник і публіцист, що випустив жоден збірку чудових оповідань. Саме невеликі твори затвердили Хемінгуея як унікального автора коротких оповідань. Розповідь 1936 “Сніги Кіліманджаро” вперше був опублікований в американському виданні журналу “Есквайр”. Тут на двох десятках сторінок Хемінгуей розповідає про пошук письменником Гаррі Смітом сенсу життя під час полювання в Африці. В […]...
- Чому акваріумні рибки лежать на дні акваріума Акваріумісти знають: коли на дні акваріума цілими днями безперервно розташовується сом – це норма, коли золота рибка – серйозний привід для занепокоєння. В такому випадку найголовніше правильно визначити причину, чому золота рибка лежить на дні. Зробити це не так уже й просто. Адже їх безліч… Найбільш часто зустрічаються: недостатній обсяг акваріума, критично висока температура, постійний […]...
- БЕРЕЗЕНЬ – МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ Звелися ріки і лугами Блакитно простягають путь, А в небі хмари лебедями Із ополонок воду п’ють. Гаї спинились над водою І тихо входять в клекіт рік, І хмелем бродить під корою В березах чистий, свіжий сік. Налита сонцем і вітрами, Хлюпоче веслами весна, І піднімає буйні трави Земля хмільна і запашна. Б ці дні бажаєш […]...
- РІДНЯ – МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ Обминувши луг, що вкрився міддю, Слід до хати губиться в бору. В хаті пахне парене обіддя, Сік густий покрив кору. На корі зі мною стельмах сивий, Поруч шпиці віялом лягли. Ми майструєм, щоб шляхи щасливі Під колесами гули. У роботі дні пливуть чудові, І надвечір я іду щодня В гомінкі бори соснові, Де живе моя […]...
- Не видно берега у сивій млі. – Михайло Орест Не видно берега у сивій млі. За нею, ген – дари і насолоди. І ми забудем давні недогоди, Як рідних гір побачимо шпилі. Далека путь до світлої землі! Таять підступність рифів чорні води, Багато бур і небезпек негоди Збороти мусять наші кораблі. Які ми будем там? Тяжка наруга Серця стоптала нам – і років злих […]...
- “Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче…” – Михайло Петренко Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче, Як вітер осінній в діброві заплаче, Головоньку схилиш, слізьми обіллєшся, Від думки, від горя у поле плетешся? Хіба ж ти, козаче, із вітром здружився, Що вітер заплакав, а ти й зажурився; Хіба тобі ні з ким ділитися горем, Як тільки що з вітром, як тільки що з полем? Чого […]...
- ПОВСТАННЯ МЕРТВИХ – Михайло Орест День гніву – він настав! Зарокотала Важка, провісна буря. В небесах Помчала хмар розбурхана навала, І сутінь розлилася по полях. Незнане щось – немов тумани срібні – Припало ніжно до землі крильми І в неї входить: таїна незглибна Під судні довершається громи! Здригнулася земля – і запах м’яти Над нею хвилями зашелестів; З полегкістю вона […]...
- На дорогу йду я в самотині… – Михайло Лермонтов На дорогу йду я в самотині; Крем’яна в тумані путь блищить: Тихо. Бога слухає пустиня, І зоря з зорею гомонить. Небеса прекрасні та безкраї! Спить земля в промінні голубім… Чом же серце з боллю завмирає? Жду чого? Жалію я за чим? Мрією не тішусь я пустою, Днів не жаль, що більш не розцвітуть. Я жадаю […]...
- Прекрасні дні, в минулім потонулі! – Михайло Орест Прекрасні дні, в минулім потонулі! Ще образ ваш не стерся, не поблід: Іду в ліси, де мій зостався слід, І знов мені шумлять дерева чулі. Я бачу блискавичний біг козулі, Таємну папороть і тихий глід, Суниць я бачу ароматний плід І п’ю блаженним слухом клич зозулі… Враз барви щастя гаснуть. У пітьмі Квадрат вікна біліє. […]...
- ПІСНЯ ТРАМПА – Михайло Васильович (Михайль) Семенко Моїй дочці Я знаю-як виростеш-будеш питати – Хто таки справді був твій маленький батько – І може ти и тоді мене не будеш знати – І може не дійде до тебе про мене згадка. І може ти мене любить не будеш – Може й тобі я буду незрозумілий і чужий – Може й тоді коло […]...
- Скорочено – О ПАННО ІННО… – ПАВЛО ТИЧИНА – 11 КЛАС О, панно Інно, панно Інно! Я – сам. Вікно. Сніги… Сестру я Вашу так любив – Дитинно, злотодінно. Любив? – Давно. Цвіли луги… О, панно Інно, панно Інно, Любові усміх квітне раз – ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги… Я Ваші очі пам’ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий – […]...
- О, панно Інно, панно Інно! – ПАВЛО ТИЧИНА – ЛІТЕРАТУРА XX ст. – 11 клас О, панно Інно, панно Інно! Я – сам. Вікно. Сніги… Сестру я Вашу так любив – Дитинно, злотоцінно. Любив? – Давно. Цвіли луги… О, панно Інно, панно Інно, Любові усміх квітне раз – Ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги… Я Ваші очі пам’ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий – […]...
- Як шатра бронзові, стоять каштани – Михайло Орест Як шатра бронзові, стоять каштани, І жовтиною липи підпливли. Поблякло все: і радості, і рани, Все в прохолодні збилося вузли. І дні змішалися в неясних сплетах, І стопом бронзовим лежать роки. Не розпізнати на старих монетах Минулого зникаючі знаки. І, в у лиць в’язь пірнувши, в неминучий Свій уділ, ти чіткий почуєш стук: З гілля […]...
- ЛАД У МНОГОТІ – ARS РОЕТІСА – Михайло Орест Слів є відмінна природа: одні є скучні і сіряві, Як придорожні пили; другі, як свіжий пісок На узбережжях відлюдних, нам радують око і душу; Мужнє гранітне зерно треті нагадують нам; Інші – немов діяманти, що блиском споріднені З сонцем: Розкіш таємну в душі будить їх радісна гра; Їх бережлива рука на престоли до храму приносить. […]...
- Лебеді – ДРАЙ-ХМАРА МИХАЙЛО Присвячую своїм товаришам На тихім озері, де мріють верболози, Давно приборкані, і влітку й восени То плюскоталися, то плавали вони, І шиї гнулися у них, як буйні лози. Коли ж дзвінкі, як скло, находили морози І плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, – Плавці ламали враз ті крижані лани, І не страшні були для них […]...
- З кохання плакав я, ридав – ПАВЛО ТИЧИНА З кохання плакав я, ридав. (Над бором хмари муром!) Той плач між нею, мною став – (Мамуровим муром…) Пливуть тужіння угорі. (Вернися з сміхом-дзвоном!) Спадає лист на вівтарі – (Кучерявим дзвоном…) Уже десь випали сніги. (Над бором хмари муром!) Розбиті ніжні вороги – (Мармуровим муром…) Самотня ти, самотній я. (Весна! – світанок! – вишня!) Обсипалась […]...
- Я світ увесь сприймаю оком – ДРАЙ-ХМАРА МИХАЙЛО Я світ увесь сприймаю оком, Бо лінію і цвіт люблю, Бо рала промінні глибоко Урізались в мою ріллю. Люблю слова ще повнодзвонні, Як мед, пахучі та п’янкі, Слова, що в глибині бездонній Пролежали глухі віки. Епітет серед них – як напасть: Уродиться, де й не чекав, І тільки ямби та анапест Потроху бережуть устав. Я […]...
- МІЙ РЕЙД У ВІЧНІСТЬ – II – Михайло Васильович (Михайль) Семенко Слухайте шепіт хвої на хребтах І гомін вікових віт. Не можна затуляти сучасним Життям Життя тисячоліть. Будьте вдячні вічності, що живе В вас, Оживлюйте кожну Річ. Коли знайдете в землі напівзгнилий Людини таз – Ви з людиною Віч- На- Віч. Не будьте мертвими археологами, Минуле не розкладайте Номенклатурою Механістичною! Гляньте: В гробниці лежить мумія фараона, […]...
- ШЕХРЕЗАДА – ДРАЙ-ХМАРА МИХАЙЛО І Я п’ю прив’ялу тишу саду, Як стигне пізній холодок, І слухаю Шехерезаду, Що знала тисячу казок. До мене простягла долоні: “Я жду давно тебе – прийди!” А на блакитній оболоні Зринає срібний молодик. За садом царина і поле. Гей, скільки йде туди стежок! Не переслухаю ніколи Шехерезадиних казок! ІІ Стогнала ніч. Вже гострі глиці […]...
- ПОЕТИЧНА МОВА – ARS РОЕТІСА – Михайло Орест Мова є одність. Але пам’ятай, о поете: як в домі, В одності мови чіткий поділ на поверхи є. Поверхи, отже, назвімо: є мова щоденних взаємин, Мова науки і є вповні відмінна від них Мова поезії. Маєш її притаманність плекати, Але з народніх пісень форм і окрас не вживай. Також і мови поточної, з побуту зрослої, […]...
- Гей, рум’яні мої небокраї – ВОЛОДИМИР СОСЮРА * * * Гей, рум’яні мої небокраї, Ви, міста, гомінливі кругом! По країні весна пролітає І шумить журавлиним крилом. Пролітає над полем, над гаєм, Сипле квіти з ясного чола. Їй у відповідь серце співає, Стільки в ньому і світла, й тепла! Вся вона, як усмішка дитини, Як усмішка дитини у сні… І пливуть, як веселки, […]...
- “Душу боронить жменя левів” (Михайло Старицький) – Михайло Старицький – Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ століття Художня проза Михайла Старицького становить значну частину його мистецької літературної спадщини, розмаїту як жанрово, так і тематично. Автор блискучих оповідань і повістей про сучасне письменникові життя, Старицький все ж найбільше відомий своєю історичною прозою. Цей пласт його творчості представлений жанрами повісті та роману. Усі вони – про героїчну боротьбу українського народу за свою волю і […]...
- І нудно, і сумно – Михайло Лермонтов – ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ – Хрестоматія На дорогу йду я в самотині; Крем’яна в тумані путь блищить: Тихо. Бога слухає пустиня, І зоря з зорею гомонить. Небеса прекрасні та безкраї! Спить земля в промінні голубім… Чом же серце з болем завмирає? Жду чого? Жалію я за чим? Мрією не тішусь я пустою, Днів не жаль, що більш не розцвітуть. Я жадаю […]...
- НА НЕБІ СОНЦЕ… (Михайло Коцюбинський) – Лірика – КРАСА СВІТУ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ Мета: вдосконалювати навички свідомого виразного читання; вчити учнів сприймати змальовані словами образи природи рідної землі у прозовому творі; розвивати зв’язне мовлення, творчу уяву, виховувати любов до рідної землі. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою Гра “Дощик” Качка чотири яєчка знесла, В червні вона каченят навела. Ходить тепер вона з […]...
- ХАРИТЯ – Михайло Коцюбинський В печі палав вогонь і червоним язиком лизав челюсті. В маленькій хаті було поночі, по кутках стояли діди. На постелі лежала слаба жінка й стогнала. Се Харитина мати. Шість тижнів поминуло, як помер її чоловік, батько Харитин, і відтоді бідна удова тужить та слабує, а оце вже другий день, як зовсім злягла. Злягла саме в […]...
- “Жага на світі жити…” (Михайло Старицький) – Михайло Старицький – Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ століття З перших кроків самопізнання на полі народнім я загорівся душею і думкою послужить рідному слову, огранувати його, окрилити красою і дужістю, щоб воно стало здатним висловити культурну освічену річ, виспівати найтонші краси високих поезій. (Михайло Старицький) Михайло Старицький – багатогранна особистість: поет, драматург, прозаїк, перекладач, видавець, актор, режисер, організатор професійного українського театру. Він належний до […]...
- ЗАВИДЮЩИЙ БРАТ – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Казка з народного поля Сердиться Марець*, вітрами бурхає, Аж голі дерева стогнуть та гнуться; Землю нещасну вдень дощиком мочить, А на ніч морозом лютим стискає. Хмари збирає з всіх закутків неба, Що нікуди сонцю й глянуть на землю… Ринуть веснянії води рікою, Дороги та греблі щиро руйнують, Мокрая ж хвища на полі й у лісі […]...
- Михайло Коцюбинський – великий майстер української літератури – 10 клас – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ Видатний український письменник Михайло Коцюбинський ввійшов в історію національної літератури насамперед як знавець життя народу, особливо селян, його проблем, складної боротьби за соціальні і національні права. Внесок письменника дуже значний, і не останнє місце посідає своєрідний стиль, майстерне стерне володіння художнім словом, багата і повнозвучна українська мова, якою писав Коцюбинський. Ранні твори Коцюбинського вже відрізняються […]...
- КАЗКА ПРО ПРАВДУ ТА КРИВДУ – МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ КАЗКА ПРО ПРАВДУ ТА КРИВДУ Присвячую моїм дорогим небожатам Петрусеві, Пасі і Олютці Ми, малі діти, страх як любили казки! Зимньої пори, як насуне та довга та предовга ніч, заберемося на піч у тепле просо або жито, з одного боку гріє й з другого парить, гарно так,- і раді слухати бабусю хоч до самого білого […]...
- В ДОРОЗІ – Михайло Коцюбинський Оповідання Дe б Кирило не був, що б не робив, скрізь оточала його атмосфера, густа й своєрідна, що заслоняла багато предметів, наче їх зовсім не було на світі. Атмосфера гаряча, тривожна, вся – небезпека і боротьба, вічний упад і підойма, розквіт надії й розпука, почуття сили й знесилля і безконечно довга дорога, на якій стільки […]...
- РАНОК У ЛІСІ – Михайло Коцюбинський – ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ – СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Ліс ще дрімає в передранішній тиші… Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво… Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає… А з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає […]...
- Короткий переказ – О панно Інно, панно Інно! – ПАВЛО ТИЧИНА – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 20-30-х РОКІВ XX СТ. – ПОЕЗІЯ ПАВЛО ТИЧИНА Я – сам. Вікно. Сніги… Сестру я Вашу так любив – Дитинно, злотоцінно. Любив? – Давно. Цвіли луги… О панно Інно, панно Інно, Любові усміх квітне раз – ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги… Я Ваші очі пам’ятаю Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий – я знаю. А […]...
- Іnтеrмеzzo – Михайло Коцюбинський Присвячую Кононівським полям Дійові особи: Моя утома. Ниви у червні. Сонце. Три білих вівчарки. Зозуля. Жайворонки. Залізна рука города. Людське горе. Лишилось тільки ще спакуватись… Се було одно з тих незчисленних “треба”, які мене так утомили і не давали спати. Дарма, чи те “треба” мале, чи велике, – вагу те має, що кожен раз воно […]...
- ХО (РАНОК У ЛІСІ) – Михайло Коцюбинський Казка Присвята В. Боровикові I Ліс ще дрімає в передранішній тиші… Непорушне стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво… Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає… а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од […]...
- Весна, весна… Надворі май – ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ Весна, весна… Надворі май; А в нас лежать сніги; Панує стужа навкруги… Весна, весна… а в нас – гай-гай! Дріма похмуро чорний гай Та додає нудьги. Весна, весна… Надворі май; А в серці жаль та сум; Справляє небо якийсь глум… Весна, весна, а в нас – гай-гай! Хоча б малесенький розмай Для нерозважних дум! Весна, […]...
- ЯЛИНКА – Михайло Коцюбинський Настав святий вечір. В Якимовій хаті кипіла робота. В печі тріщав вогонь та сичав борщ. Олена, мати Василькова, крутила голубці на вечерю. Василько сидів долі та м’яв мак до куті. Василькові було літ дванадцять. Він був найстарший у сім’ї. Василько м’яв мак і все поглядав то на двох сестричок, що гралися з котом, то на […]...