ТОГОБОЧНИЙ ІВАН
ТОГОБОЧНИЙ ІВАН (спр. – Щоголів, 24.11.1862, м. Городище, тепер Черкаської обл. – 09.10.1933, м. Ірпінь Київської обл.) – актор, режисер, драматург.
Після закінчення однокласної школи працював у механічних майстернях, а через два роки – на залізницях (Харківсько-Азовській, Катерининській 1-й, Сибірській та ін.). З 1879 р. виступав як актор в аматорських виставах у Кременчуці, Харкові, Катеринославі. 1885 р. під псевдонімом І. Тогобочний написав російською мовою комедію “Свиное серце”. 1899 р. залишив працю на залізниці, пов’язавши своє життя з професійним театром. Спочатку працював у Харківському театрі, 1907 р. організував Товариство українських акторів (проіснувало до 1910 р.). Трупа мандрувала містами Російської імперії. З 1910 р. І. Тогобочний – актор театру Лук’янівського Народною дому у Києві. За путівкою Київського губкому працівників мистецтва 1921 р. виїздить до Стеблева на цукроварню, де очолив заводський драмгурток. Водночас працював уповноваженим заводу па лісорозробках, згодом керував драмгуртком на залізничній станції Корсунь. 1927 р. переїхав до Ірпеня, працював на місцевій цегельні та лісорозробках у Бучі. Водночас був уповноваженим з охорони авторських прав драматургів, керував самодіяльним драматичним гуртком.
Драматургічна й театральна діяльність І. Тогобочного розвивалася в руслі романтично-побутового театру. Українську тематику він розпочав п’єсою “Вовкулака” (1892), у якій відчутно вплив “Наталки Полтавки” І. Котляревського. Основним жанром у творчості драматурга є мелодрами: “Золоті кайдани” (1892), “Загублений рай” (1896), “Вихрестка” (1896), “Душогуби” (1898), “Мати – наймичка” (1899), “Кохайтеся, чорнобриві…” (1896-1901) та ін. Популярними були його драми, написані на сюжети відомих творів Т. Шевченка (“Мати – наймичка” та “Кохайтеся, чорнобриві…”). У п’єсах “Кого судити?” (1905), “За веселе життя” (1905), “Чаклунка” (1906) розроблялася тематика нещасливого родинного життя жінки. Із соціально-побутових п’єс вирізняється комедія “Содом” (1911) на сюжет твору В. Мови (Лиманського) “Старе гніздо й молоді птахи”. Історична драма “За віру і край” (1908), написана за повістю М. Гоголя “Тарас Бульба”, належить до п’єс романтичного напряму. Побутова мелодрама “Борці за мрії” (1903) часто афішувалася під назвою “Каїн і Авель”. Драма “Бунтарі” (1906) є відгуком на події 1905 р. Серед тематично різних одноактівок І. Тогобочного є російськомовні – “Черная неблагодарность”, “Совместная комната”, “Кого судить?”, “Смерть за свободу” та україномовні – “Пугало”, “Пропечатали”, “Совість”, котрі належать до типу агіток, характерних для репертуару самодіяльних гуртків 1920-х років.
Літ.: Кобилецька О. Мелодрами І. Тогобочного // Тогобочний І. А. П’єси. К, 1972.
Л. Коломієць
Related posts:
- ГУНІАЛЕВИЧ ІВАН ГУНІАЛЕВИЧ ІВАН (04.12.1823, с. Палашівка, тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 02.06.1903, Львів) – літературний діяч і журналіст “москвофільської” орієнтації. Народився в селянській родині. Навчався на теологічному факультеті Львівського університету. Був священиком у Калуському повіті, з 1854 р. – катехит в академічній гімназії у Львові, з 1861 р. – посол до крайового сейму у Львові, […]...
- ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (ІВАН ТОБІЛЕВИЧ) (1845-1907) – НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА Український письменник, драматург, актор, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру. Брат Миколи Садовського, Панаса Саксаганського та Марії Садовської-Барілотті. Псевдонім “Карпенко-Карий” поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого – героя п’єси Т. Шевченка “Назар Стодоля”. Історики літератури стверджують, що… 10 вересня 1845 року в селі Арсенівці Бобринецького повіту на Херсонщині, у […]...
- ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (Іван Карпович Тобілевич) (1845-1907) – Талант, подарований Україні – Надія національної драми Іван Карпович Тобілевич таке справжнє прізвище відомого українського драматурга Івана Карпенка-Карого. Він народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда Херсонської губернії. Карно Адамович Тобілевич, батько драматурга, походив із зубожілого дворянського роду. Євген Чикаленко1, хороший знайомий сім’ї, згадував, що в нього “були в зачатку всі ті таланти, що так яскраво розвинулись у його […]...
- ГОЛОВАЦЬКИЙ ІВАН ГОЛОВАЦЬКИЙ ІВАН (1816, с. Чепелі, тепер Бродівського р-ну Львівської обл. – 09.02.1899, Відень) – поет, журналіст, видавець. Брат Я. Головацького. Навчаючись у Львівській духовній семінарії, належав до гуртка “Руська трійця”. Закінчив медичний ф-т Віденського університету. Працював у Відні лікарем. З 1849 р. – співробітник газети “Галичо-руський вісник” у Львові; у 1850-1852 рр. – редактор цієї […]...
- “Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!” (Іван Карпенко-Карий) – Іван Карпенко-Карий – Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ століття Драматична творчість Карпенка-Карого – це найвище досягнення нашого класичного театру, театру корифеїв, що стало школою для українських драматургів нового часу. (Ростислав Пилипчук) Серед драматургів, які постачали театр корифеїв сценічною продукцією, найбільш талановитим виявився Іван Карпенко-Карий. В історію національного театру й українського красного письменства він увійшов як талановитий актор, батько української комедії та української трагедії, митець, […]...
- Іван Карпенко-Карий Карпенко-Карий створив найзвизначніші художні цінності в українській драматургії ХІХ – початку ХХ ст. За словами І. Франка “він був одним із батьків новочасного українського театру визначним артистом та при тім великим драматургом, якому щодо ширини і багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем бистрої обсервації життя та ясного і широкого світогляду не дорівнює ані […]...
- Іван Максимович Шаповал ІВАН ШАПОВАЛ Іван Максимович Шаповал народився 1905 року в с. Гаражівці, Близнюківського району, Харківської області, в селянській родині. З 1928 по 1933 рік учився на робітфаці й працював у Дніпропетровському історичному музеї. З 1934 по 1938 рік учився в металургійному інституті, а потім працював інженером на заводі ім. Карла Лібкнехта та ДПРЗ. Далі – доцент […]...
- КАРПЕНКО-КАРИЙ ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ ІВАН (спр. – Тобілевич; 29.09.1845, слобода Арсепівка, тепер у складі с. Веселівка Новомиргородського р-ну Кіровоградської обл. – 15.09.1907, Берлін) – драматург, актор, режисер, громадський і культурний діяч. Народився в сім’ї збіднілого дворянина, що служив прикажчиком поміщицького маєтку. Закінчивши чотирикласне училище у Бобринці, 14-річний юнак служив канцеляристом і пройшов шлях від писаря до секретаря міського […]...
- ДІЯЧ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ – ІВАН ТОБІЛЕВИЧ (Іван Карпенко-Карий) (1845-1907) – НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА ІВАН ТОБІЛЕВИЧ (Іван Карпенко-Карий) (1845-1907) Іван Карпенко-Карий З гордістю несемо З собою кращі здобутки минулого, – Отже, несемо і творчість Великого драматурга, Поборника правди І простоти на сцені – Івана Карпенка-Карого. М. Рильський “ДІЯЧ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ” Український театр, його історію неможливо уявити без яскравої особистості Івана Карповича Тобілевича (Карпенка – Карого), який не лише заклав […]...
- Марко Кропивницький Кропивницький Марко Лукич народився 10 травня 1840 р. в селі Бежбайраки (Бажбийраки), тепер Кропивницьке, на Херсонщині в збіднілій дворянській родині. Це визначний актор, режисер і драматург, один із засновників і керівник першого самостійного українського професіонального театру побутового напрямку. Працюючи дрібним чиновником у повітовому суді і ратуші то в Бобринцях, то в Єлисаветграді (в 1861-71 рр.) […]...
- ТЕАТР КОРИФЕЇВ – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845-1907) – НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА – Підручник – Українська література 8 клас – О. М. Авраменко – Грамота 2016 рік Історія українського професійного театру розпочалася 27 жовтня 1882 р., коли в Єлисаветграді М. Кропивницький поставив на сцені міського театру драму “Наталка Полтавка” І. Котляревського. Розквіт театру пов’язаний з іменами братів Тобілевичів І. Карпенка-Карого, М. Садовського й П. Саксаганського; з іменами М. Кропивницького, М. Старицького, М. Заньковецької та інших, хто був справжнім подвижником національного мистецтва. Згодом […]...
- ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ: ОСОБЛИВОСТІ ДРАМАТУРГІЇ – ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII – 70-90-ті рр. XIX ст √ Іван Карпович Карпенко-Карий (справжнє прізвище Тобілевич; 29 вересня 1845 р. – 15 вересеня 1907 р.) – український письменник, драматург, актор. √ У творчому доробку І. Карпенка-Карого налічується 18 п’єс, орієнтованих на: – реалістично-побутовий театр: “Бурлака”, “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Понад Дніпром”, “Суєта”, “Житейське море” та ін.; – романтично-побутовий театр: (вісім п’єс) “Бондарівна”, “Наймичка”, […]...
- Іван Тобілевич (Іван Карпенко-Карий) (1845 – 1907) Творчість Івана Тобілевича, як зазначав Іван Франко, “наповнює нас почуттям подиву для його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя”. Іван Тобілевич виступив на літературних теренах на початку 80-х років – уже зрілим майстром пера. Усе написане […]...
- Творча діяльність – Іван КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845-1907) – ТЕАТР КОРИФЕЇВ ■ Іван Карпенко-Карий Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в слободі Арсенівка на Херсонщині в сім’ї управителя поміщицького маєтку. Його батько, Карпо Адамович Тобілевич, мав дворянське коріння, мати, Євдокія Зіновіївна Садовська, походила з простого селянського роду. Коли хлопцеві виповнилось одинадцять років, він вступив до Бобринецького повітового училища, після закінчення якого служив на різних […]...
- ІВАН КОЧЕРГА (1881 – 1952) Народився І. Кочерга 6 жовтня 1881 р. в містечку Носівка на Чернігівщині в сім’ї залізничника. Родина часто переїздила з місця на місце і лише 1891 р. постійно оселилася в Чернігові, де в 1899 р. юнак закінчив гімназію. Він їде до Києва і вивчає право на юридичному факультеті університету. Після закінчення, в 1903 […]...
- Художній світ драматургії І. Карпенка-Карого – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ – ТЕАТР КОРИФЕЇВ Твори Тобілевича – це немов одне широке полотно, на якому мало не кожна п’єса доповнює іншу, дає нову деталь, показує новий бік того страшного, темного, зоологічного царства з його невблаганним процесом видушування людського поту, висмоктування крові людини… С. Єфремов Творча спадщина Івана Карпенка-Карого включає оповідання “Новобранець”; драматичні твори (18 п’єс: “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн” […]...
- КАРПЕНКО-КАРИЙ – Іван Карпович Тобілевич (1845 – 1907) КАРПЕНКО-КАРИЙ ІВАН Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда; батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття. […]...
- ІВАН ФРАНКО. ГІМН – ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII – 70-90-ті рр. XIX ст √ Іван Якович Франко (27 серпня 1856 р., с. Нагуєвичі, Дрогобицького повіту – 28 травня 1916 р., Львів) – “золотий міст” між українською та зарубіжною літературами, поет, прозаїк, драматург, критик та історик літератури, мовознавець, перекладач, видавець. √ Поезія у збірках: – суспільна лірика: “З верщин і низин”; – інтимна лірика: “Зів’яле листя”; – філософська лірика: […]...
- КРАЩЕ СМЕРТЬ, НІЖ ТАКА ПОТЕРЯ… – ІВАН ТОБІЛЕВИЧ (Іван Карпенко-Карий) (1845-1907) – НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА Кумедію нам дайте, кумедію, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками і заставляє людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків!.. Іван Карпенко-Карий У 1889 році Карпенко-Карий написав комедію “Гроші”, яка була заборонена цензурою до вистави, проте після переробки під назвою “Сто тисяч” уже в 1890 році відбувся її дебют. […]...
- ДРАМА ТА ЖАНРОВІ РІЗНОВИДИ – Драма – літературний рід, який змальовує світ у дії і призначений найчастіше для сценічного втілення. Характери героїв розкриваються через монологи та діалоги. ! Драма як Специфічний вид мистецтва належить одночасно і літературі, і театру, оскільки реалізується повністю лише у процесі колективної творчості як письменника, так і режисера, художника, композитора, а також акторів. √ Жанрові […]...
- Іван Карпенко-Карий (1845-1907) В історії української культури і суспільно-політичного руху другої половини XIX – початку XX ст. І. Карпетнко-Карий займає одне з найпочесніших місць. Активний діяч аматорського театру в 60-70-х роках, діяльний член таємного революційного гуртка в Єлисаветграді кінця 70-х – початку 80-х років, театральний рецензент, прозаїк, драматург, актор і організатор театральної справи – ось ті означення, які […]...
- Карпенко-Карий Іван – ЛІТЕРАТУРА XIV – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ Народився І. К. Тобілевич (псевдонім – Карпенко-Карий) 29 вересня 1845 р. у с. Арсенівка поблизу Єлисаветграда; батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття. Майже […]...
- Різниця між драмою і мелодрамою Багато з нас, вибираючи для відвідування постановку або екранізацію, орієнтуються на вказаний жанр. І якщо з комедіями, мюзиклами, оперетами і тріллерами все зрозуміло, то в чому різниця між драмою і мелодрамою може розповісти не кожен глядач. Чим же відрізняється драма від мелодрами? Драма – це, перш за все, літературний жанр. Він посів особливе місце в […]...
- ІВАН ТОБІЛЕВИЧ (КАРПЕНКО-КАРИЙ) І знов наше письменство понесло велику страту. Д[ня] 2 (15) IX б[іжучого] р[оку] вмер у Берліні від тяжкої недуги Іван Карпович Тобілевич, широко відомий під своїм артистичним і літературним прозвищем Карпенко-Карий. Чим він був для України, для розвою її громадського та духового життя, се відчуває кождий, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би […]...
- Іван Франко – ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ, ЙОГО ЧАС І ПИСЬМЕНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ І Добре роблять наші розумні та вчені люди, що згадують щороку і розказують простому народові про життя таких наших письменників та співаків, як Шевченко, Квітка, Шашкевич, Федькович, що своїм гарячим і чудово-красним словом будили наш народ зо сну, піднімали його до свідомості своєї людської і народної гідності. Добре роблять, що згадують і таких, що розсвічували […]...
- Життя і творчість Миколи Садовського Коротка довідка про Миколу Карповича Садовського Дата народження: 01/12 1856 Місце народження: с. Кам’яно-Костовате (нині Братського району Миколаївської області) Дата смерті: 07/03 1933 Місце смерті: Помер у м. Києві Фах: актор, режисер, театральний діяч, письменник Місце роботи: – У 1882-83 рр. та 1885-88 рр. грав у трупі М. Кропивницького – у 1883-85 рр. – у […]...
- Панас Мирний, Іван Карпенко-Карий, Іван Франко ПРОГРАМА – Панас Мирний. “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – Іван Карпенко-Карий. “Мартин Боруля” – Іван Франко. “Гімн”, “Чого являєшся мені у сні”, “Мойсей” Опорні поняття Реалізм та його різновиди Соціально-психологічний роман Українська драматургія Театр корифеїв Трагікомедія Мотиви лірики Терцина ПАНАС МИРНИЙ (Панас Якович Рудченко) Панас Якович Рудченко народився у 1849 р. у Миргороді […]...
- ГАМЛЕТ, ПРИНЦ ДАНСЬКИЙ У ЖИВОПИСІ, ТЕАТРІ ТА КІНО – Вільям Шекспір 1564-1616 – ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ Знаменита трагедія В. Шекспіра “Гамлет, принц данський” утілена у творах світового живопису. Дж. В. Вотергаус у своїх картинах створив три різні трагічні образи Офелії. На першій картині, створеній у 1889 р., художник показує ЇЇ на луці, сумною й задумливою; на картині 1894 р. – Офелія біля озера, якраз перед загибеллю; на полотні 1910 р. зображено […]...
- ФРАНКО ІВАН ФРАНКО ІВАН (27.08.1856, с. Нагуєвичі, тепер Львівської обл. – 28.05.1916, м. Львів) – пост, прозаїк, драматург, перекладач, багатогранний вчений, громадсько-політичний діяч. Народився в родині коваля. Навчався в Дрогобицькій гімназії, Львівському (філософський факультет), Чернівецькому та Віденському університетах (в останньому 1893 р. захистив дисертацію). Брав участь у роботі студентського “Академічного гуртка” “Друг”. Тричі ув’язнювався австрійською владою за […]...
- Шкільний твір на тему – Іван Карпенко-Карий – найвидатніший український драматург XIX століття Іван Карпенко-Карий – один з корифеїв української сцени, талановитий драматург і актор. Він займає найбільш помітне місце в українській класичній драматургії та в історії українського театру другої половини XIX ст. і початку ХХ ст. Його драми і комедії є найвищим досягненням критичного реалізму, гордістю національної театральної культури. Саме він створив перші і кращі зразки нових […]...
- ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ – ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII – на початку XX століття Справжнє ім’я – Іван Карпович Тобілевич. Драматург, актор, режисер, представник Театру корифеїв. Трагікомедія “Мартин Боруля” (1886) Ключові слова: – драма; – трагікомедія; – її основі сюжету справжній факт; – автобіографічність; – дворянство як міф про краще життя; – викриття бюрократизму й судової системи, заснованої на хабарництві; – засудження підміни особистісних цінностей становою належністю; – тематична […]...
- СТО ТИСЯЧ – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (ІВАН ТОБІЛЕВИЧ) (1845-1907) – НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА (Комедія в 4 діях) (Скорочено) ДІЄВІ ЛЮДЕ Герасим Никодимович Калитка – багатий крестьянин. Параска – жінка його. Роман – син їх. Савка – кум Герасима, крестьянин. Банавентура – копач. Невідомий – єврей. Гершко – фактор1. Мотря – наймичка. Клим – робітник. ДІЯ ПЕРША До хати Герасима Никодимовича Калитки, сільського багатія, завітав єврей Невідомий із комерційною […]...
- Липа Іван Львович (24 лютого 1865 – 13 листопада 1923) Липа Іван Липа Іван (літературні псевдоніми – Петро Шелест, Іван Степовик, 24 лютого 1865 – 13 листопада1923) – громадський і політичний діяч, письменник, за фахом лікар. Співзасновник таємного товариства “Братство тарасівців”. У 1917 р.- український комісар Одеси, член ЦК Української партії соціалістів-самостійників. У 1919 р.- міністр віросповідань УНР. […]...
- Іван Петрович Котляревський – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) Життєвий і творчий шлях Не питайте, чому Моє серце сумне – Як в чужині умру, То згадайте мене. Богдан Лепкий Богдан Аепкий народився 9 листопада 1872 р. в селі Крегулець біля Гусятина в сім’ї священика Сильвестра Лепкого, відомого як письменник Марко Мурава. У батьковій бібліотеці було чимало старовинних книг, а стіни дому прикрашали картини на […]...
- СТО ТИСЯЧ – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ (Іван Карпович Тобілевич) (1845-1907) – Талант, подарований Україні – Надія національної драми Скорочено Комедія в 4 діях ДІЄВІ ЛЮДЕ Герасим Никодимович Калитка – багатий крестьянин. Параска – жінка його. Роман – син їх. Савка – кум Герасима, крестьянин. Банавентура – копач. Невідомий – єврей. Гершко – фактор. Мотря – наймичка. Клим – робітник. ДІЯ ПЕРША ЯВА І В хаті яку хвилину нема нікого; входе Невідомий. Невідомий. Нікого […]...
- Іван Іванович Пільгук (народився 20 грудня 1899 року ) Іван Пільгук Іван Іванович Пільгук народився 20 грудня 1899 року в селі Решетилівці на Полтавщині в селянській родині. Освіту здобув у початковій та вищепочатковій школах, у 1917 році закінчив педагогічні курси в Полтаві. Брав активну участь у громадянській війні, в партизанському загоні боровся з німецькими окупантами та з денікінцями. […]...
- Навіщо я? Куди моя дорога?”(Іван Драч) – Іван Драч (1936) – Українська література другої половини XX століття Художнику – немає скутих норм. Він – норма сам, він сам в своєму стилі. У цей столітній і стобальний шторм Я кидаюсь в буремні гори-хвилі. (Іван Драч) У плеяді шістдесятників поет, кіносценарист, перекладач Іван Драч вирізнявся особливою оригінальністю, іскрометністю, потягом до експериментаторства. Мистецьке обдаровання і здатність реформувати поезію, співвіднести її з науково – технічними досягненнями […]...
- ІВАН КРИП’ЯКЕВИЧ (1886-1967) ІВАН КРИП’ЯКЕВИЧ Ім’я Івана Крип’якевича можна зустріти на багатьох підручниках з історії України. А “Історія української культури”, видана за загальною редакцією Крип’якевича, є найнеобхіднішим посібником у вивченні побуту, письменництва, образотворчого мистецтва, театру та музики українського народу з давніх часів до першої третини XX століття. Крім того, його перу належить низка праць з української геральдики, […]...
- “Основне “прокляте питання”: хто винен всьому тому?” (Іван Франко) – Іван Франко – Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ століття “Драма – моя давня пристрасть”,- зізнавався Іван Франко. У його доробку є п’єси психологічного і суспільного характеру (“Кам’яна душа”, “Послідній крейцер”, “Майстер Чирняк”), комедії (“Учитель”, “Рябина”), історична драма (“Три князі на один престол”, “Сон князя Святослава”), психологічна драма (“Украдене щастя”) та інші. Визнання і славу драматургові принесла п’єса “Украдене щастя” (1893). Вона була написана на […]...
- РУДЧЕНКО ІВАН РУДЧЕНКО ІВАН (псевд. – І. Білик, Іван Кивайголова, Іван Руїна, Іван Яковенко; 02.09.1845, м. Миргород, тепер Полтавської обл. -30.09.1905, Куоккала, Фінляндія) – фольклорист, критик, письменник. Брат Панаса Мирного. Освіту здобував у Миргородському та Гадяцькому повітових училищах. У 1860-1865 рр. служив чиновником у Гадячі й Полтаві. В 1865- 1867 рр. був вільним слухачем історично-філологічного факультету Київського […]...