ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ – ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII – на початку XX століття

Справжнє ім’я – Іван Карпович Тобілевич.

Драматург, актор, режисер, представник Театру корифеїв.

Трагікомедія “Мартин Боруля” (1886)

Ключові слова:

– драма;

– трагікомедія;

– її основі сюжету справжній факт;

– автобіографічність;

– дворянство як міф про краще життя;

– викриття бюрократизму й судової системи, заснованої на хабарництві;

– засудження підміни особистісних цінностей становою належністю;

– тематична спорідненість із комедією Мольєра “Міщанин-шляхтич”;

– Театр корифеїв.

Цитатник

Про І. Карпенка-Карого:

– Чим він був для України, для розвою ЇЇ громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се розуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського Театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література.

(І. Франко)

– Обняти такий широкий горизонт, заселити його такою Кількістю живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя.

(І. Франко)

– Сцена ж мій кумир, театр – священний храм для мене!

(І. Карпенко-Карий)

Із трагікомедії “Мартин Боруля”:

– Був і писарем в пітейній конторі, був обер-об’їждчиком, був прикащиком по економіях, держав биржу в городі, служив у маклера – скрізь важко! (Трандалєв про себе).

– Нарешті: чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи – не тужи! Все одно що лікар: чи вилічив, чи залічив, – плати! (Трандалєв про себе).

– О!.. Виходить, я – не бидло і син мій не теля!.. (Боруля про себе).

– Та чоботи чисть раз у раз, щоб блищали, як у засідателя, – одежа перве діло (Боруля навчає сина Степана).

– Бог дасть, дочку пристрою, тоді заживу настоящим дворянином: собак розведу, буду на охоту їздить, у карти грать (Суть дворянства, на думку Борулі).

– Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе?.. Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном – це всяке знає! (Марися).

– Чина, дворянство треба любить, а другої любові нема на світі! (Боруля дочці).

– Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська, попелом стала. Візьми, Омельку, попіл і розвій по вітру!.. (Боруля у фіналі).

Літературний диктант

1. Справжнє прізвище І. Карпенка-Карого….

2. У якому театрі грав І. Карпенко-Карий із братами й сестрою?

3. До якого літературного роду належить твір “Мартин Боруля”?

4. За жанром твір “Мартин Боруля” – ….

5. Кому адресує Боруля слова “Яка тобі компанія – Микола? Мужик – одно слово, а ти на такій лінії, трешся між людьми іншого коліна”?

6. Хто вважає, що “Одежа перве діло”?

7. Хто вважає, що “Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном – це всяке знає!”?

8. Чию сутність визначають слова “Чи виграв, чи програв, а грошики дай!”?

9. Якому багатому панові заздрить Мартин Боруля?

10. Хто промовляє на адресу Борулі слова “Поки ти не ганявся за дворянством, був чоловік, як і всі люде; тепер же десь тебе вкусила шляхетська муха… “?

11. Як звати коханого Марисі?

12. Про кого говорить Омелькові Мартин Боруля словами “Поросят тілько у ночвах патрають, а ти хочеш благородного чоловіка”?

13. Кого Боруля називає “Каплоухою собакою”?

14. Хто назвав Борулю “Бидлом”, а його сина “Телям”?

15. Як звати дружину Борулі?

16. Кому належать слова “Любов – єта злодійка приходить скоро, сегодні нет єйо, а завтра – вот она!”?

17. Хто з героїв твору “Мартин Боруля” каже про себе: “Столоначальником буду, а потім, може, й секретарем, чин дадуть, женюсь на багатій”?

18. Що у фіналі твору Боруля зробив з паперами про дворянство?

19. До кого Мартин Боруля посилає Палажку навчитися готувати й подавати каву?

20. Кому Мартин Боруля адресує репліку “Твій син… ні дворянин, ні чиновник, так не приходиться дворянці йти за простого хлібороба”?

21. Хто з дійових осіб спеціалізувався на махінаціях із документами?

22. Який державець, учений, лікар протиставляється Мартинові Борулі?

23. Що украли в Омелька, коли він перебував у місті?

24. Кому Мартин Боруля наказує мити руки тричі на день і не жаліти мила?




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ – ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII – на початку XX століття