ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ – ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII – на початку XX століття

Справжнє ім’я – Іван Семенович Левицький.

Письменник.

Повість “Кайдашева сім’я” (1879)

Ключові слова:

– епос;

– соціально-побутова повість;

– реалізм;

– життя українського села в пореформену добу на прикладі однієї родини;

– засудження індивідуалізму егоїстичних натур і норм народної моралі, що є головними причинами духовної роз’єднаності в родині.

Цитатник

Про І. Нечуя-Левицького і повість “Кайдашева сім’я”:

– …3 погляду на високе артистичне змалювання селянського життя і добру композицію належить до найкращих оздоб українського письменства.

(І. Франко)

– Розповідь майже скрізь іде на діалогах, що справляють враження звукової мови. В кожній описовій чи розповідній подробиці розкривається обмеженість, темнота, егоїзм дрібних власників, які, наче білка в колесі, борсаються в колі дрібновласницьких інтересів.

(О. Білецький)

– Іван Левицький – се великий артист (митець. – Авт.) зору, се колосальне, всеобіймаюче око України.

(І. Франка)

– …Для літератури взірцем книжного язика повинен бути іменно язик сільської баби з її синтаксисом.

(І. Нечуй-Левицький про принцип народності в літературі)

Повість “Кайдашева сім’я” – “арена людських пристрастей”.

(Є. Гуцало)

Із повісті “Кайдашева сім’я”:

– …широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті (Карпо).

– …молоде довгасте лице було рум’яне. Веселі, сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи – все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір (Лаврін).

– …дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і поститись; він понеділкував і постив дванадцять п’ятниць на рік, перед декотрими празниками. Того дня припадала п’ятниця перед паликопою, котрого народ дуже поважає… не їв од самого ранку; він вірив, що, хто буде постить у ту п’ятницю, той не буде у воді потопати (Омелько Кайдаш).

– Одривай, Карпе, хАту, бо я тебе покину з твоєю проклятою матір’ю, з твоїм іродовим кодлом! (Мотря).

– Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем… замолоду довго служила у дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів за куховарку на весілля, на хрестини та на Храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх у руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними. Попаді й небагаті панії частували її в покоях, садовили поруч із собою на стільці, як потрібну людину… пишала губи, осміхалась, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом. До природної звичайності української селянки до неї пристало щось вже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і юна лаялась і кричала на весь рот… (Вона. – Авт.) була сердита (Маруся Кайдашиха).

– Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні.

Загоріле рум’яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. В лиці, в очах було розлите щось гостре, палке, гаряче, було видно розум із завзяттям і трохи зі злістю (Мотря).

– Оце недавно, серденько моє, просили мене готувать обід аж у Дешки: у священика були хрестини. Господи милосердний! Наїхало гостей повнісінькі хати, а я на всіх настачила. Вже як пороз’їздились гості, а матушка й кличе мене в покої, садовить мене на стільці за столом, сама сідає зо мною вечерять. Так мене частувала, спасибі їй, та все припрошує: та випийте-бо, пані Марусю, та їжте-бо, папі Кайдашихо. їй-богу, правду кажу, проте вас (Маруся Кайдашиха про себе).

– У мене свекруха – люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем. На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне (Мотря про Кайдашиху).

– Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк… (Вона. – Авт.) була з поетичною душею, з ласкавим серцем. Часом вона у своїй розмові несамохіть вкидала слова пісень (Мелашка).

– Не жаль мені ні села, ні роду, жаль мені тільки чоловіка. Мабуть, він за мною побивається, коли одразу так залило мою душу сльозами (Мелашка в Києві про Лавріна).

– Не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігла з хати Мелашка з Лавріном, а за ними повибігали всі діти. Дві сім’ї, як дві чорні хмари, наближались одна до другої, сумно й понуро (Одна з родинних баталій). ,

Літературний диктант

1. Справжнє прізвище І. Нечуя-Левицького….

2. До якого літературного напряму належить повість “Кайдашева сім’я”?

3. Хто назвав повість “Кайдашєва сім’я” “Найкращою оздоблю українського письменства”?

4 До якого літературного роду належить “Кайдашєва сім’я”?

5. . Через що сталася остання сварка між Кайдашами?

6. Утворіть логічну пару за зразком: Карпо і Мотря; Лаврін і….

7. Хто повів до Києва Меланжу?

8. У якому фрагменті повісті “Кайдашєва сім’я” виникає друга сюжетна лінія?

9. Хто виколов Кайдашисі око?

10. “Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи – все подихало молодою парубочою красою. Він був поший я виду на матір” – цими словами автор описує….

11. Кого охарактеризовано словами “На словах, як на цимбалах грав, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне”?

12. . Хто з жінок повісті найбільш лірична, спокійна?

13. Хто я героїв повісті вірив, що “Хто буде постить у ту п’ятницю, той не буде у воді потопати”?

14. Хто з героїв повісті любив повторювати вислів “Проше вас”?

15. Хто з героїв повісті мріяв про “Брикливу”, “З перцем”, “Робочу та проворну”, “Кусливу, як муха в Спасівку” жінку?

16. . Хто загнав Кайдашиху в ставок?

17. Кому належить репліка “Не так шкода мені матері, як шкода чобіт!”?

18. Хто радить Кайдашисі втопити в горілці цуценя, три дні квасити в тому зіллі оселедця, а потім напоїти ним хворого Омелька?

19. У якому селі відбуваються основні події повісті?

20. У кого в Києві жила й працювала Мелашка?

21. Про кого в повісті сказано “З нього буде добрий сіпакА”?

22. Події в повісті відбуваються до скасування кріпосного права чи в пореформений період?

23. Хто охарактеризований такими словами “В лиці, в очах було щось гостре, палке, гаряче, було видно розум із завзятіші трохи зі злістю”?

24. Хто з героїв повісті виконує роль “народного радіо”?




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ – ЛІТЕРАТУРА наприкінці XVIII – на початку XX століття