Home ⇒ 👍Література ⇒ БАЛАДА ПРО ВДОВИННЯ – ІВАН ДРАЧ
БАЛАДА ПРО ВДОВИННЯ – ІВАН ДРАЧ
Сіли удови, крилонька ісклали,
Посередині – Вдовиння.
Вигнали б через вікно –
Рама хрещата, горішана.
Вигнали б через двері –
Вітер надворі, минувшина.
Вигнали б піснею –
У Вдовиння слуху нема.
Вигнали б рушниками –
У Вдовиння очей нема.
Вигнали б слізоньками –
У Вдовиння дна немає.
Сіли удови, крилонька ісклали.
А посередині – Вдовиння.
Одна – сива, друга – сама,
А Вдовиння – в фартушині…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- Балада роду – ІВАН ДРАЧ В мого роду – сто доріг. Сто століть у мого роду. Вичовганий старий поріг Старій бабі в нагороду. Сива стежка в сто доріг Розлітається од хати. Сто вітрів мій вік запріг Сиву хату розхитати. Сто скажених сивих бід Тай сушило ж роду вроду, Та не висхне зроду рід Ні в погоду, ні в негоду. Внучок […]...
- БАЛАДА ТВОРЧОСТІ – ІВАН ДРАЧ Скульпторові Теодозії Бриж Сприймати світ всерйоз – твоя тяжка повинність І лущити зерно з цупких його одеж, Тож знову руш в заміс, в тягучу погодинність, У святі самоти за пульсом глини стеж. Таж з глини – вся земля, таж з глини – вся людина, Невже її, плитку, перемісити всю? Хай в корчах корчиться тверда лобата […]...
- Скорочено – БАЛАДА ПРО ГЕНИ – ІВАН ДРАЧ – 11 КЛАС (Уривок) Ген карих очей домінує над геном блакитних. Я підіймаю вогонь на руках, Рудоволосу мою завію, Коса її пишна, лоскітно-гірка, Карість очей завіює. Я в заметілі шалу стою, Всотаний в сіті всоте. Питаю губами згубу свою: “Згубонько, звідки ти, хто ти?” Питаю її, карооку й руду, Модернову красуню достоту, Антикварне доскіпуюсь на біду: “Зрадонько, звідки […]...
- БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК – ІВАН ДРАЧ В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, І рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце,- […]...
- КАЛИНОВА БАЛАДА – ІВАН ДРАЧ Я часто не знаю. Не знаю, де хвилі Стають золоті, де багряно-тривожні, Не знаю, де міра вготована силі Й на що мої клекоти дикі спроможні. Не знаю. Не відаю. І колінкую Перед відомим (відомим для кого?). Своєму коневі кую свою збрую І в губи цілую зорю на дорогу. Крапчасті напасті, роковані роки, Чоласті незвідані вади […]...
- БАЛАДА ПРО САР’ЯНІВ ТА ВАН-ГОГІВ – ІВАН ДРАЧ Хата у серці світитися мусить, Погідною бути при всякій погоді. Стоять Парфенони солом’яно-русі, Синькою вмиті, джерельноводі. Мами мої чисті в мелодіях кропу, В мелодіях гички зеленоросої, Призьба тече у вогненну шопу З-під вашого пензля з сипучого проса. В проваллях чекає розсипчаста глина Рук ваших чорних, звітрілих, гречаних. І мліє палітра на згорблених спинах, Розведена потом […]...
- ЖАРТІВЛИВА БАЛАДА ПРО ВИПРАНІ ШТАНИ – ІВАН ДРАЧ Ніч розписала небо В синю домашню вазу. Захлинулася електричка. Комар в спориші принишк. Замурзався я на роботі – І мати примітила зразу Заплямлені солідолом ще путні Сірі штани. Баняк на плиту поставила. Дістала з полиці мило. А місяць у білих споднях З батьком у шахи грав. Далеко овогнене місто На сон голубий мостилось. Смачною була […]...
- Балада про соняшник – ІВАН ДРАЧ – скорочено В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, щоб вилити з вуха воду. І раптом побачив сонце, що їхало на […]...
- Балада про вузлики – ІВАН ДРАЧ – скорочено Була колись у мене баба Корупчиха, Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені і досі її руки світять. Пекла баба Корупчиха пироги з калиною, Мені і досі світ без неї темний. Кожного холодного чи голодного баба наділяла вузликом. Хто був безсовісний, той лишався безсовісним. А вона кожного вузликом наділяла. Як […]...
- Короткий переказ – Балада про соняшник – ІВАН ДРАЧ ІВАН ДРАЧ Балада про соняшник Були руки і ноги в соняшника, Було тіло – шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу І в пазуху рвав гнилиці, І купався коло млина, І лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, – […]...
- Скорочено – БАЛАДА ПРО ВУЗЛИКИ – ІВАН ДРАЧ – 11 КЛАС Була колись у мене баба Корупчиха, Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені і досі її руки світять. Пекла баба Корупчиха пироги з калиною, Мені і досі світ без неї темний. Хто був голодний – приходив до Корупчихи. Вона кожного вузликом наділяла. Хто був холодний – грівся у Корупчихи І […]...
- ТЕСТ 27. Іван Драч (“Балада про соняшник”). Василь Стус (“Як добре те, що смерті не боюсь я”, “О земле втрачена, явися!..”) 1. Укажіть на особливість поетичного стилю Івана Драча: А наскрізний ліризм, ніжність Б постійний, безупинний рух, змінність, розвиток В монотонність розповіді, надзвичайний спокій, статичність Г надмірне захоплення пейзажними замальовками 2. “Балада про соняшник” Івана Драча – це роздум про А глибинний зв’язок ліричного героя зі своїм народом Б самоаналіз власної душі і долі В суть […]...
- Навіщо я? Куди моя дорога?”(Іван Драч) – Іван Драч (1936) – Українська література другої половини XX століття Художнику – немає скутих норм. Він – норма сам, він сам в своєму стилі. У цей столітній і стобальний шторм Я кидаюсь в буремні гори-хвилі. (Іван Драч) У плеяді шістдесятників поет, кіносценарист, перекладач Іван Драч вирізнявся особливою оригінальністю, іскрометністю, потягом до експериментаторства. Мистецьке обдаровання і здатність реформувати поезію, співвіднести її з науково – технічними досягненнями […]...
- ІВАН ДРАЧ. БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК – ЛІТЕРАТУРА сер. ХХ-ХХІ ст. ЕМІГРАНТСЬКА ЛІТЕРАТУРА √ Іван Федорович Драч (17 жовтня 1936 р., Теліжинці, Київська обл.) – поет, представник “шістдесятництва”, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. √ “Балада про соняшник” (1962 р., збірка “Соняшник”, верлібр) – приклад філософської лірики, за жанром може розглядатися і як балада, і як притча з елементами балади (олюднюються образи соняшника і сонця). √ Темою […]...
- “Поезіє, сонце моє оранжеве!” (Іван Драч) – Іван Драч (1936) – Українська література другої половини XX століття Особливості творчої манери. Іван Драч – поет-модерніст. У тісних рамках “естетичного традиціоналізму” (Юрій Івакін) він уже не міг повністю себе виявити, тож звернувся до “мускулястого” метафоричного стилю, до асоціативного письма, тобто прийому перенесення і поєднання різнорідних понять, явищ, образів, щоб художньо осмислити світ у найрізноманітніших зв’язках. Поняття універсальності – одне з головних в естетиці поета, […]...
- БАЛАДОНЬКА-ЗАГАДОНЬКА – ІВАН ДРАЧ Основа соснова, а скляне піткання, Серед ночі – зірки в очі, а сонечко – зрання, Поля скляні, блакитняні, межі – дерев’янці, Ходить собі у спідниці, чи то у фіранці. Три веселі четвертинки, найстарше – четверте, П’яте гостре, шосте просте, в стіні розпростерте… Несе в пригорщах блакитних Сонце в хату. Кватирки нема, щоб Горе не ввійшло. […]...
- МАНАЙЛОВА ВИСТАВКА – ІВАН ДРАЧ Варіація на тему “Скорбота” (1940) Був собі тато, була собі мама, Було собі я. Тато сиділи собі на ослоні. Тато робили мені вітряка, А мама кашу мені варила, А киця Мурка гралась собі з хвостом. А прийшли дядьки, кричали на тата, І мама мене зачинила у хаті, І киця кричала на мене без мами. Кричала […]...
- ПЕРО – ІВАН ДРАЧ Перо, мій скальпелю вогненний, Ти мій жорстокий лиходій, Мій дикий поклик цілоденний, Первоцвіт мій, перволюб мій! Нам розтинати дні ці карі До серцевини, до зорі, Куди не дійдуть яничари В облудній словоблудній грі. Дні полохливі, і невтішні, І лаконічні, точні дні, І дні, мов глечики з Опішні, Протяті шпагами вогнів, І дні, яким нема відради, […]...
- ВРУБЕЛІВСЬКИЙ ЕТЮД – ІВАН ДРАЧ ВРУБЕЛІВСЬКИЙ ЕТЮД Він мав печальні всевидющі очі – В орбітах диких голубі дива. В них світ буденний, темний і порочний На полотні празничним оживав. Він суть пізнав. Він розтинав основу, Відкинувши ледачу простоту, І барви дихали п’янким болиголовом, І бризки сонця стигли на льоту. Війнуло смутком зранених конвалій З очей ним не породжених Купав, І, […]...
- СМЕРТЬ ШЕВЧЕНКА – ІВАН ДРАЧ (Симфонія) (Уривки) ПРОЛОГ Століття – зморшка на чолі Землі: Всесвітні війни, революцій грози… Дніпро до ніг стежиною проліг І котить славу в сиві верболози. Поет став морем. Далеч степова, І хмарочоси, й гори – ним залиті. Бунтують хвилі – думи і слова, І сонце генія над ним стоїть в зеніті. Дно глибшає, і береги тікають, […]...
- ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА – ІВАН ДРАЧ Поема ПРОЛОГ Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На мидосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю, Святая сило всіх святих, Пренепорочная, благая! Т. Шевченко, “Марія” “Гей, то в святу неділеньку, То рано-пораненько, То не в усі то дзвони дзвонять, А то сини свою неньку, Удову стареньку, А з свого подвір’я то […]...
- БАБУСЕНЦІЯ – ІВАН ДРАЧ Ой оце чудне дівчатонько, ой-я, Щосуботоньки їде з містонька До бабоньки, до бабусеньки, ой. Лишає свої інфузорії-туфельки, Скидає свої лаковані туфельки, Одягає куфайчатко порване, ой-ой-оєчки. У бабцюлі, у бабусеньки, ой, Взува старі чоботи-шкарбани, Бабчині чоботи-чоботищеньки. Наносить води повну балію – Ще відро, ще відро, ще відеречко, Та в баняки, банячища, ой, Та любисток зімліє в […]...
- НІЖ У СОНЦІ – ІВАН ДРАЧ (Трагедія) Не отблеск, отблеском рожденный,- Ты по себе свой край оставь, Твоею песней утвержденный… А. Твардовский ПРОЛОГ Мої віки слідом за мною ходять: Од вітряків до полиску ракет, Фотон і Пишна паска великодня, Усе – до лаконічності штиблет. Надії бубнявіють цвітом вишень У сонцем зацілованих садах. Слова мої! Шикуйтесь сміливіше – Пилюка зір хай шерхне […]...
- ВЕСІЛЬНА МЕЛОДІЯ – ІВАН ДРАЧ Десь батожать зорям пальці білі, Чашник в чару совість налива, Десь регоче ридма на весіллі П’яна перелесниця вдова. Так дошкульно, вигідно регоче, Рвуть долівку хижі каблучки. З вуст глузливих, палахких проточин, Б’ють слова, тверді, немов сучки. Я бровою сум її підважу, Буйне тіло в руки покладу І вчиню, вчиню сьогодні кражу У благопристойних на виду. […]...
- САМОТНЯ ЛАСТІВКА – ІВАН ДРАЧ – Українська література – Література для дітей Самотня ластівка на дроті – Одним одна, самотина. Всі ластівки давно в польоті, – Чому ж без вирію вона? Така вже осінь, що аж голо. Вже іній сонце розпина. У вирій лист летить навколо, Її мина, її мина. Чи, може, їй крило підбито, Чи, може, впала їй вина. Тут розп’ястися з цілим світом – Така […]...
- Василь Стус. Іван Драч. Ліна Костенко. Іван Багряний. Євген Маланюк ПРОГРАМА Василь Стус. “Як добре те, що смерті не боюсь я”, “О земле втрачена, явися!..” Іван Драч. “Балада про соняшник” Ліна Костенко. “Страшні слова, коли вони мовчать”, “Українське альфреско”, “Маруся Чурай” Твори українських письменників-емігрантів Іван Багряний. “Тигролови” Євген Маланюк. “Стилет чи стилос?” Опорні поняття Шістдесятництво Дисидентство Громадянська лірика Патріотична лірика Балада Роман у віршах Пригодницький […]...
- БАЛЛАДА О МОЕМ ОСКОЛКЕ – ІВАН ДРАЧ Председателю колхоза имени Нариманова, Герою Социалистического Труда Узбеку Искандару Носову, Раненному на украинской земле Сердце жаворонком падучим В твердь груди напористо бьет, Сердце мое, как в угаре, В исступленном клокочет ритме. Что ж так волнуется сердце, Что так трепещет сердце мое, – Точно беснуется компас, Точно безумствует компас рядом С магнитом?! Иду я к Вам, […]...
- І. ДРАЧ. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК”, “ЕТЮД ПРО ХЛІБ”, “ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА” 1. Перша збірка письменника “Соняшник” надрукована… А У 1959р. Б 1971р. В 1962р. Г 1956р. 2. На думку І. Драча, справжнє мистецтво започатковується… А На гуманістичних цінностях. Б Бажанні щось написати. В Умінні уявити той чи інший образ. Г Народній основі. 3. “Чорнобильська мадонна” І. Драча належить до його книжки… А “Соняшник”. Б “Корінь і […]...
- КРИЛА – ІВАН ДРАЧ (Новорічна баляда) Через ліс-переліс, Через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, Кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, Кому – фотонні ракети, Кому солі до бараболі, Кому три снопу вітру в полі, Кому пушок на рило, А дядькові Кирилові – крила. Був день як день, і раптом – […]...
- Скорочено – ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА – ІВАН ДРАЧ ІВАН ДРАЧ Пролог Прологові передують два епіграфи: з поеми Т. Шевченка “Марія” та з української народної думи “Бідна вдова і три сини”. Таким чином епіграфи налаштовують на контраст між високим розумінням матері, оспіваним й освяченим у віках, і гіркою думою про нещасну долю матері, зрадженої синами. Саме поєднання цих думок і відображає зміст і суть […]...
- Моє розуміння твору “Чорнобильська мадонна” – ІІ варіант – 11 клас – ІВАН ДРАЧ – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Чорнобильська трагедія сталася вже давно, але все ж таки так недавно. Бо ще досі наслідки цієї страшної трагедії відгукуються нам та нашим нащадкам. І це не лише духовні чи моральні страждання. Це біль втрат, це печатка невиліковних хвороб, це крик ненароджених дітей, це залишки шмаття від зруйнованої краси природи. Хто має відповісти за цю трагедію? […]...
- В ТОВАРИСТВІ ДЖМЕЛЯ – ІВАН ДРАЧ – Українська література – Література для дітей Ще вчора джміль гудів – сьогодні вже нема, Застиг від холоду, ледь лапками він меле, Крилята задубілі не здійма І тихо й тоскно дивиться на мене. Беру його із затінку, кладу На щире сонце – в затишок осоння. Джмелями літаки собі гудуть, І джміль до них гуде собі спросоння. Я потім забуваю про джмеля. А […]...
- Моє розуміння твору “Чорнобильська мадонна” – IV варіант – 11 клас – ІВАН ДРАЧ – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Минають роки, десятиліття, все у світі змінюється, і тільки наша пам’ять ховає десь по закуточках спогади про минуле, особливо якщо це страшне минуле. Таке, як чорнобильська трагедія, що забрала стільки людей, та ще й уносить… Мені здається, що вона – наслідок нашого безтурботного життя, коли ми не замислювалися над тим, що забруднюємо річки та озера, […]...
- ДВІ СЕСТРИ – ІВАН ДРАЧ Дві сестри, тоненькі і сухенькі, Осінь ловлять в пелени над ставом. З господарства лине чистий дзенькіт, У воді поплюскує небавом. Віспа порябила лиця жовті, Доброти у серці не роз’їла. Полум’яне листя сипле жовтень, Тужавіє нива задубіла. Гуси білі, вилизані, тлусті Гелготять, бо скоро будуть вбиті, І калина у червоній хустці Кров’ю сходить по степлілім літі. […]...
- ТАЄМНИЦІ – ІВАН ДРАЧ В однієї таємниці – очі карі, У другої таємниці – сині очі, В однієї таємниці – добре серце, У другої таємниці – зле і хиже, В однієї таємниці – срібен перстень, А в другої – Звичайнісінька обручка… Та які ж це справді таємниці. Коли знаєш колір, маєш вимір, Знуртувавшись в піхвах аналогій. Коли серце лижуть […]...
- Ода совісті – ІВАН ДРАЧ Дослідів зливи. Каскади думок. Експериментів напружений крок. Ось Феофанія. Ген там Дубна. В криниці пізнання не бачу я дна! Та голос підношу за бомбардування Ядра таємниці! Хай тихе світання Розчепиться криком хитрющого кварка! Хоч сумнів, як ворон, нав’язливо карка: Навіщо? Для бомби?! Навіщо? Для муки?! Чого ж Оппенгеймер заламував руки?! Чи ж фізики атомних псів […]...
- Іван Драч. Поема Чорнобильська мадонна Прихід Івана Драча в українську літературу виявився настільки стрімким, а його лірика такою несподівано нетиповою, що сучасники були приголомшені. Довкола постаті молодого автора спалахнули дискусії, зокрема з приводу його поеми “Ніж у сонці”, опублікованої в “Літературній газеті” (1961). Твір пантеличив відсутністю традиційної ліро-епічної описовості та композиції, видавався скріпленим із випадкових фрагментів, хоч його сюжетна основа […]...
- СЛЬОЗА ПІКАССО – ІВАН ДРАЧ СЛЬОЗА ПІКАССО Мир разложил на части Пикассо. Слеза стекает. Разложи! Попробуй! Евг. Винокуров І Літо пилося, Літо їлося, Літо кипіло вишнево, Лутово, Густо сміялося, Половіло, Переморгувалось зеленоброво. А ми за руки, аж пальців хрускіт, Аж регіт звивався під пахви осик. За хвилями книг, В сторінковім плюскоті Відкрили шалений його материк. І раптом у гаморі магазиннім […]...
- СОНЯЧНИЙ ЕТЮД – ІВАН ДРАЧ СОНЯЧНИЙ ЕТЮД Де котиться між голубих лугів Хмарина ніжна з білими плечима, Я продаю сонця – оранжеві, тугі, З тривожними музичними очима. Ось сонце віри – чисте і просте, Ось сонце міри – з віжками на храпах, Ось сонце смутку, звідки проросте Жорстока мудрість в золотих накрапах. І переливно блискотять сонця Протуберанцями сторч головою. Беріть […]...
- ПРОТУБЕРАНЦІ СЕРЦЯ – ІВАН ДРАЧ Ми чуєм трав зелений крик, Дощів задумані рефрени, Це травень, вічний єретик, Так з-під землі бомбить зелено На рівні вічних партитур! Ми чорні гори перегорнем, Ми вдарим серцем в мур зажур, Ми розквитаємося з горем На рівні вічних партитур! Летить прокльон в зимовий сон, – Ми розкутурхаєм в двобої Людський граніт, людський гудрон Багряним громом […]...