Home ⇒ 👍Література ⇒ СОНЕТ – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА
СОНЕТ – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА
Коли німують людські живі душі,
Тоді і роси кам’яніють на зелі,
А очі в молоді, немов од суші,
Мертвіють, облітають навесні.
Того, душе, на світляних розгонах,
Свої прозорі вікна розтворяй
І випускай слова на землю чорну,
Де клекотять, мов казани, моря, –
Щоб голосно садами зворушили
На дальніх берегах твої слова,
І сонце галасом живим зустріли
Удосвіта на тисячі човнах,-
Щоб роси бризнули, та тільки не камінні,
На ниву радощів, і праці, і терпіння!
(2 votes, average: 5.00 out of 5)
Related posts:
- ПРЕДШЕ – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Я вас любив, німуючи, то словом І вірив сліпо та тривожно знов, А ви боялися, щоб випадково Не виявив при людях я любов. Я вас любив, побожний то злорікий, Ви ж обминали, боячись, мене, І через те прощайте вже навіки, І хоч тепер вас серце обмине. Але коли у липні під каштаном Побачите потоптану траву […]...
- КАЗКА – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Як купала мене мати у любистку, трусив зорi Див iз лану у колиску. Схиляв голову весняну голий мiсяць до маленьких моїх нiжок в купiль свiжу. Вода з мiсяця збiгала на малого, нiби срiблом полоскала тепле лоно. Як скупала мати сина, то мiж зорi положила у колиску, як у полi: Як у полi, на могилi коло […]...
- ХТО – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА На персах землі гора; у важке небо зоряне з сонцем впира чолом. Од п’ят гори до зір небесних криваві тумани. На горі хрест в туманах – хрест. Простяг рамена од краю світа до краю, од сходу на захід. У світ упала тінь хреста з півночі на південь. На хресті – людина. На степи, на води […]...
- ЖОРСТОКІСТЬ (ЦАРИЦЯ) – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА 1. Гей, до тебе, до тебе так серце з грудей Ломить ребра безумно собою, І ніхто зупинити його із людей Не здолає від теплого бою, Що розгоном іде в предчутті молодім Несподіванім для моїх років, Ніби в грудні в полях над заметами грім Розбиває морози жорстокі. Тільки що за проклята подвійність така В почутті побивання […]...
- ПІСНЯ 3 ПІВНОЧІ – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА (Колоніальні настрої в дореволюційній руській армії) Лірична поема Частина І. Давно вже ніч свої пустелі Великі зорі висипа, Давно в бараці раби темні, Як під водою вічні скелі, На нарах сонними лежать. Висока стеля капа мокра, Бо люди дихають, сопуть… А дума сльози із-над Волги На поле рідне глухо котить, Де села сонячні ростуть. Ой […]...
- НЕЗМІННІСТЬ – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Прозорого серця висока погода Сьогодні пустила над світом плисти Тонесенькі хмари, відбивши їх в водах Баварських озер, мов з латаття листи. Налиті живицею сосни рожеві Малої гіллячки не рушать ніде, Бо тиша у лоно щасливому дневі Від Альпів далеких незримо іде. І кожного дерева стовбур порою Дзвенить, мов струна, що зачула смичок Коли відривається тільки […]...
- Самота – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Я в цю добу і підступну, й криваву Прагну лише самоти. Навіть за долю свою, і за славу, І за молитву мети. І за ту муку, те слово велике В шумі бездушних розмов, Що визначає первісне і дике В серці життя і любов. Бо почуття наші в серці самітні, Наче із квіток вінки, Сплетені к […]...
- ВЕЛИКА ВТРАТА (фрагмент некролога) – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Несподівано, як грім серед ясної днини, впала тяжка й невідклична вістка: 7 вересня 1962 року, о 6 годині ранку в Пілгрім Стейт Госпіталі на Лонг Айленд, на шістдесят восьмому році стражденного життя помер Тодось Осьмачка. Народився він 16 травня 1895 року в селянській родині, в селі Куцівка на Київщині. Перший його твір – поема “Думи […]...
- ДУМКИ, ЩО ВИНИКЛИ ПІД ЧАС ПИСАННЯ КНИЖКИ “РОТОНДА ДУШОГУБЦІВ” – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА 1. Хто в мистецтвi має розум, а не має почуття, той не має генiя. А хто не має розуму, а має почуття, той божевiльний. Тiльки той, хто у мистецтвi має i розум, i почуття, – держить у собi свiтло дня, i ним тодi цiкавляться i полiсмени всього свiту. 2. Неохайнiсть у композицiї якогось твору мистецтва […]...
- ДУМКИ (ІЗ ШПИТАЛЬНИХ НОТАТОК) – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА * * * Коли трапляється менi велике горе, то завжди Шевченко, Шекспiр i Гете встають передо мною, викликають гiркi думки, а пiд кiнець дають утiху й заспокоєння. * * * Шекспiр близький до Сатани. Вiн такий знавець людини, яким є лиш один Сатана. Бо Шекспiр серед горя людського може бути байдужий i незачеплений, як вершина […]...
- ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА (1895-1962) ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Народився Тодось Осьмачка 4 травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині в родині сільського робітника Степана, який працював у маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. Мати була жінкою доброї душі і завжди багато працювала. Після народження Тодося вона оглухла. І хоча з роками слух частково […]...
- Старший боярин – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА – скорочено Розділ перший Року 1912-го, червня 15-го, Лундик Гордій приїхав із Черкаської учительської семінарії в село Тернівку до своєї тітки Горпини Корецької, яка йому була і за батька, і за матір рідну, бо він їх позбувся ще раннього дитинства. До науки стати йому поміг місцевий священик Дмитро Діяковський, зваживши на те, що хлопець кінчив дуже добре […]...
- Образ Вітчизни в поезії “Україна” – I варіант – 8 клас – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Моя Україно, недоле моя, Була ж ти мені дорогою, А нині тебе вже лишаюся я. Ох, що ж ти зробила зі мною! Ці слова написав Тодось Осьмачка, нещасний син України, якому випала трагічна доля: арешти, допити, ув’язнення, переховування, психіатрична лікарня. Свої дні, пройняті страхом переслідування, поет закінчив в Америці. Йому так і не судилося повернутися […]...
- Поетичні світи Тодося Осьмачки – 8 клас – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Серед провідних митців епохи “розстріляного Відродження” Тодось Осьмачка – самий талановитий і оригінальний. У центрі його поетичних інтересів – любов до українського народу, який потрапив у криваву заметіль тридцятих років. У душі митця поселилися біль і смертельний сум. Розпач, розлад, руйнування, загальне зубожіння селян – усе це ознаки життя України тих часів. Проникливо сумні вірші […]...
- Образ Вітчизни в поезії “Україна” – IІ варіант – 8 клас – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Т. Осьмачка – один з українських поетів, який мав дуже трагічну долю. Він підпадав під репресії, внаслідок чого його не друкували, рятувався від репресій, симулюючи божевілля, помер на чужині. Доля його була тяжка, але любов до України проходить червоною смужкою через усю його творчість. У Т. Осьмачки Україна – це мати, яка втрачає своїх синів […]...
- Короткий переказ – Старший боярин – ТОДОСЬ (Феодосій) ОСЬМАЧКА – ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА У червні 1912 року Гордій Лундик приїхав із Черкаської учительської семінарії в село Тернівку до своєї тітки Горпини, яка замінила йому батьків, котрих він рано втратив. Здобути освіту йому допоміг місцевий священик Дмитро Діяковський, зваживши на успіхи здібного учня в земській школі. У його валізі лежала посвідка про те, що Лундик має право […]...
- З КНИГИ ПІСЕНЬ – Сонет 312 – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА З “КНИГИ ПІСЕНЬ” Сонет 312 Сонет 312 Ні зір ясних мандрівні каравани, Ні стрімкощоглі на морях човни, Ні рицарі звитяжної війни, Ні олені стрункі серед поляни, Ні строф любовних плетиво кохане, Ні вісті радісні із чужини, Ні спів жіночий ранньої весни В садах, де чисті гомонять фонтани,- Ніщо поваби серцю не несе, Бо […]...
- ОСІНЬ – ЯКІВ ЩОГОЛІВ – Українська література – Література для дітей Висне небо синє, Синє, та не те; Світе, та не гріє Сонце золоте. Оголилось поле Од серпа й коси; Ніде приліпитись Крапельці роси. Темная діброва Стихла і мовчить; Листя пожовтіле З дерева летить. Хоч би де замріла Квіточка одна; Тільки й червоніє, Що горобина. Здалека під небом В вирій летючи, Голосно курличуть Журавлів ключі....
- Сонет 267 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА З “КНИГИ ПІСЕНЬ” Сонет 267 Де погляд ніжний, де чарівний вид; Де постать горда, де струнка постава, Де мова та бентежна й величава, Що завдає негідникові встид? Де сміх, що жалить того, хто набрид? Де та душа, що, мов зоря яскрава, Висока й гідна владарського права, Небесний нам осяяла блакить? Я вами дихаю, […]...
- Мiсячний сонет – ТИМУР ЛИТОВЧЕНКО Мiсячний сонет І У селі було набагато краще. Особливо в полі. Монотонно цвіркотіли цикади. Із зрошувальних каналів, що розрізали лани на величезні прямокутники, піднімалися пасми туману. Біля повороту дороги стовбчила суха груша з вузлуватим гіллям, немов підняті догори худі руки. І над усім цим панувало чорне зоряне небо. Йдеш крізь пітьму, немов крізь Всесвіт. Безглуздя. […]...
- СОНЕТ – Олекса Коронатович Стефанович Із Подєбрад до Праги і назад, Щоб завтра знов полинути, як птиця, Якій ніде надовго не спуститься, Якій простір і вітер, а не сад. Хай вигнання часами у сто крат Бува темніш і тяжче, ніж темниця,- Іще ясніш і різьбленіше сниться На чорнім тлі золотоверхий град. Давно душа подружена з піснями, І виться б їм […]...
- СОНЕТ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Не трубадур, а вічний яничар, Невільником в солодкому полоні Нічних очей,- я п’ю їх синій чар, Закоханий в розквітлії долоні. Хоч і знайшов я бога в Аполлоні, Та тільки Вам – душі моєї жар, Сузір’я зорь моїх, Волосожар, Захований у серця темнім лоні. Ви ж королевою, лише на мить, Дасте устам тонку лілею-руку… В ту […]...
- СОНЕТ 121 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР – 8 КЛАС Ліпше бути злим, ніж виглядать за злого, Впокорившись обмовам навісним. О суд очей чужих! Як нам із ним Погодитись нелегко, їй-же Богу! Чи б міг фальшивий зір цінити в скарб Мій серця жар? Здолав його б донести Шпигунський набрід, що кладе на карб Мені все те, за що я годен честі? Я – отакий, як […]...
- СВІТЛИЙ СОНЕТ – ЛІНА КОСТЕНКО Як пощастило дівчині в сімнадцять, В сімнадцять гарних, неповторних літ! Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Вона ридає, але все як слід. Вона росте ще, завтра буде вищенька. Але печаль приходить завчасу. Це ще не сльози – це квітуча вишенька, Що на світанку струшує росу. Вона в житті зіткнулась з неприємістю: Хлопчина їй не […]...
- СОНЕТИ – Сонет 130 – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ВІЛЬЯМ ШЕКСПИР ВІЛЬЯМ ШЕКСПИР СОНЕТИ Сонет 130 Її очей до сонця не рівняли, Корал ніжнійший за її уста, Не білосніжні пліч овали, Мов з дроту чорного коса густа. Троянд багато зустрічав я всюди, Та на її обличчі не стрічав, І дише так вона, як дишуть люди, А не конвалії між диких трав. І голосу її рівнять не […]...
- Сонет 66 – СОНЕТИ – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР СОНЕТИ Сонет 66 Я кличу смерть – дивитися набридло На жебри і приниження чеснот, На безтурботне і вельможне бидло, На правоту, що їй затисли рот, На честь фальшиву, на дівочу вроду Поганьблену, на зраду в пишноті, На правду, що підлоті навдогоду В бруд обертає почуття святі, І на мистецтво під п’ятою влади, І […]...
- Матерiали до характеристики життя й творчостi (Тодосій Осьмачка) …Смерть поета сталася 7 вересня 1962 р. в одному шпиталi коло Нью-Йорка. Скажу щиро, в обличчi свiжої ще смерти, що кожний момент, просто кожну секунду мого довгого знайомства з небiжчиком, я був гостро свiдомий, що вiн є генiяльною людиною, бiля якої, як бiля всiх велетнiв людського духа, ще за її життя шумлять вiтри iсторiї. Подаю, […]...
- СОНЕТ 11 – Данте Аліг’єрі (1265-1321) – СВІТОЧ ФЛОРЕНТІЙСЬКОЇ СЛАВИ – Середньовіччя В своїх очах вона несе Кохання, – На кого гляне, ощасливить вмить; Як десь іде, за нею всяк спішить, Тріпоче серце від її вітання. Він блідне, никне, множачи зітхання, Спокутуючи гріх свій самохіть. Гординя й гнів од неї геть біжить. О донни, як їй скласти прославляння? Хто чув її, – смиренність дум свята Проймає в […]...
- Сонет 121 – СОНЕТИ – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР СОНЕТИ Сонет 121 Ліпш бути злим, ніж виглядать на злого, Впокорившись обмовам навісним. О суд очей чужих! Як нам із ним Погодитись нелегко, їй же Богу! Чи б міг фальшивий зір цінити в скарб Мій серця жар? Здолав його б донести Шпигунський набрід, що кладе на карб Мені все те, за що я […]...
- Сонет 141 – СОНЕТИ – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР СОНЕТИ Сонет 141 Мій зір тебе не любить, далебі, Усякого набачившись пороку. Та серце любить і не вірить оку, Сто сотень вад не бачачи в тобі. Ні голос твій, не надто милий вуху, Ні дотик ніжний, пахощі і смак Не владні затягнуть мене ніяк На учту зору, доторку і слуху. Та навіть всім […]...
- Сонет 132 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА З “КНИГИ ПІСЕНЬ” Сонет 132 Як не любов, то що це бути може? А як любов, то що таке вона? Добро? – Таж в ній скорбота нищівна. Зло? – Але ж муки ці солодкі, боже! Горіти хочу? Бідкатись негоже. Не хочу? То даремна скарг луна. Живлюща смерте, втіхо навісна! Хто твій тягар здолати […]...
- Сонет 61 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА З “КНИГИ ПІСЕНЬ” Сонет 61 Благословенні будьте, день і рік, І мить, і місяць, і місця урочі, Де спостеріг я ті сяйливі очі, Що зав’язали світ мені навік! Благословен вогонь, що серце пік, Солодкий біль спечаленої ночі І лук Амура, що в безоболоччі Пускав у мене стріл ясний потік! Благословенні будьте, серця рани […]...
- Теорія літератури. Сонет – ІВАН ФРАНКО (1856-1916) – ТИТАН ДУХУ І ДУМКИ Соне́т – це ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба: двох чотиривіршів (катренів) із перехресним римуванням і двох тривіршів з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед. У сонеті перший вірш містить тезу, другий – антитезу, а тривірші – синтез, так званий сонетний замок, що завершується переважно чотирнадцятим рядком. Припускають, що […]...
- Дві хмароньки зустрілися – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Раз високо над горами, Уранці по весні, Дві хмароньки пливли кудись, Як янголи ясні. Удосвіта дві хмароньки Зустрілися вгорі І мовчки зупинилися, Як божих дві зорі. Дві хмароньки зустрілися Удосвіта колись, Зустрілися, спинилися, За рученьки взялись. Хотілось їм зостатися, Удвох прожити вік, А вітер злий сміявся вже Десь збоку біля їх. І стали тихо плакати […]...
- РОСА – ГАННА ЧУБАЧ – ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 4 – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ Ой краса! Ну й краса! Вранці випала роса: На деревах, на траві, Навіть на камінчиках, Всі росинки, як живі, – В голубих промінчиках. Сяють, усміхаються, Скрапують, зливаються. І радіють на листках, І вкривають сріблом дах… – Чи доводилося тобі спостерігати таку картину, яку зображено у вірші? – Чим милується авторка твору? Як описує росу? – […]...
- Очі твої, злочинно-гречні – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Очі твої, злочинно-гречні, Сліплять, як сонце на екваторі. А слова твої небезпечні – Як набої в палаючій ватрі. Незбагненні, немов азіати, Гріхи твої усміхненолиці. І страшно коло тебе стояти, Як зимою коло криниці. Твоїх пальців холодний подув Зірвав мого серця листик. Страх мій перетворився на подив Рук твоїх – авантюристок. Ти рішуча […]...
- Увечері прийду до хати – Володимир Свідзинський Пам’яті З. С-ської І. Увечері прийду до хати, Ляжу спочити – темнить забуття. Не так, як пахощі м’яти, Трудно бреде забуття. І от заулок. Бур’ян, сміття. Ми стоїмо коло брами, І хоч нерано вже – з нами Наше маленьке дитя. За садами Підзамчя Розораний сонцем гасне обліг. Підбігає білий баранчик, Ластиться тобі до ніг. Але […]...
- РОСИ, РОСИ, ДОЩИКУ, ЯРИНУ… – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ – Українська література – Література для дітей Роси, роси, дощику, ярину, Рости, рости, житечко, на лану, На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом обмети. Як достигне житечко на лану, Прийдуть люди жатоньки ярину, Блискавками косоньки заблищать, Золотими кобзами забряжчать. Хай лише посунеться в поле цап, Хай лише наважиться він на хап. Руду йому бороду одсічем, Облупимо півбока сікачем. Роси, роси, дощику, ярину, Рости, […]...
- СОНЕТ Сонет (італ. sonare – звучати) – канонічний жанр ліричного вірша, який складається з двох катренів і двох терцетів (терцин), написаних переважно п’ятистопним ямбом з таким римуванням: абба – абба – ввг – дгд (хоча допустимі й інші конфігурації рим). Час виникнення сонета датують ХНІ століттям і пов’язують з поетичними здобутками сицилійської школи. В епоху Ренесансу […]...
- Одягни мене в ніч – ІВАН ДРАЧ * * * Одягни мене в ніч, Одягни мене в хмари сині І дихни наді мною Легким лебединим крилом, Хай навіються сни, теплі сни лебедині, І сполоха їх місяць Тугим ясеновим веслом. Зацвіте автострада доспілими гронами, Змиє коси рожеві В пахучім любистку зоря. З твого чистого ставу Між лататтям та Оріонами Ти лебідкою плинеш у […]...