Очі твої, злочинно-гречні – ДМИТРО ПАВЛИЧКО

* * *

Очі твої, злочинно-гречні,

Сліплять, як сонце на екваторі.

А слова твої небезпечні –

Як набої в палаючій ватрі.

Незбагненні, немов азіати,

Гріхи твої усміхненолиці.

І страшно коло тебе стояти,

Як зимою коло криниці.

Твоїх пальців холодний подув

Зірвав мого серця листик.

Страх мій перетворився на подив

Рук твоїх – авантюристок.

Ти рішуча була, як повстання,

Рахувала секунди бою.

Кожен раз я казав: це остання,

Це остання розмова з тобою.

Взяв я з твого солодковластя

Поцілунками тіло потяте.

Подив мій перетворився на щастя

Заколисаного дитяти.

Кожен раз я прощався навіки

З тобою, улюблена зморо,

А ти навіть не розтуляла повіки,

Знаючи, що повернуся скоро.

1966


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Очі твої, злочинно-гречні – ДМИТРО ПАВЛИЧКО