СОНЕТ – Олекса Коронатович Стефанович

Related posts:

1. Олекса Коронатович Стефанович (5 жовтня 1899 р – 4 січня 1970 р) Олекса Стефанович Степанович Олекса народився 5 жовтня 1899 р. в селі Милитині Острозького повіту на Рівненщині в родині священика. У 1919р. закінчив Житомирську семінарію. В 1922р. емігрував, навчався на філософському факультеті Карловського університету в Празі, а згодом відвідував літературно – мистецькі курси Українського вільного університету. У […]...
2. ПОЕЗІЯ ОФІРИ І ПОСВЯТИ (Олекса Стефанович) Творчість Олекси Стефановича належить до величного здобутку поетів Празької літературної школи, основною рисою мистецького світогляду яких є ідея утвердження української незалежної державності. Вона звучить у поезії Юрія Дарагана, Євгена Маланюка, Леоніда Мосендза, Юрія Липи, Оксани Лятуринської, О. Ольжича, Олени Теліги, а теоретично обгрунтована у працях Дмитра Донцова, видавця журналу “Вісник”, у якому друкувалися майже всі […]...
3. Представник “Паризької школи” – Олекса Стефанович Уже перші надруковані на початку 20-х років ХХ ст. вірші О. Стефановича привернули увагу літературних кіл української еміграції у Чехословаччині. Згодом він зажив слави одною з найталановитіших поетів “празької школи”, але його замкнутість, само ізольованість і, очевидно особлива вимогливість, не дали змоги помножити її, самоутвердитись уже в новій, другій еміграції, де він жив більше ніж […]...
4. Празька школа українських письменників. Стисла характеристика життєвого і творчого шляху її діячів (Юрій Дараган, Олекса Стефанович, Юрій Клен, Оксана Лятуринська, Олег Ольжич, Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна). – Літературний процес XX ст. (1900-1930) Мета. розкрити учням значення творчості “Празької школи” українських письменників у розвитку національного літературного процесу, ознайомити із доробком окремих письменників. Тип уроку. комбінований. Обладнання. портрети представників “празької школи”, тексти поезій. Хід уроку I. Організаційна частина. II. Перевірка засвоєних знань. Запитання і завдання для учнів. 1. Як вирішує Остап Вишня проблему людини і природи у “Мисливських усмішках”? […]...
5. Життя і творчість Олекси Стефановича Олекса Степанович Степанович Олекса народився 5 жовтня 1899 р. в селі Милитині Острозького повіту на Рівненщині в родині священика. У 1919р. закінчив Житомирську семінарію. В 1922р. емігрував, навчався на філософському факультеті Карловського університету в Празі, а згодом відвідував літературно – мистецькі курси Українського вільного університету. У 1944р. жив Міттенвальді (Німеччина), з 1949р – у м. […]...
6. Сонет 267 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА З “КНИГИ ПІСЕНЬ” Сонет 267 Де погляд ніжний, де чарівний вид; Де постать горда, де струнка постава, Де мова та бентежна й величава, Що завдає негідникові встид? Де сміх, що жалить того, хто набрид? Де та душа, що, мов зоря яскрава, Висока й гідна владарського права, Небесний нам осяяла блакить? Я вами дихаю, […]...
7. ПАРУБОЦЬКЕ – ВЛИЗЬКО ОЛЕКСА І Гей, піду на села у веселім марші, Щоб за плугом взнати, чи поет і я! Сонце ти гаряче, братику мій старший, Мабуть, в тім і буде доленька моя! Як і кожний, буду! В парубоцькім колі Вечором зі сміхом вийду на майдан. (Позабувши місто, де панелі голі, А на них самотній висиха каштан!) Паруб’ята виб’ють […]...
8. В ТАРАСОВУ НІЧ – ОЛЕКСА КОБЕЦЬ Перший раз виставлено цю драматичну картину В таборі полонених у Фрайштадті (Горішня Австрія). З тої вистави зроблено й знімки до цієї книжки. (Сцена кілька хвиль темна. Поволі, з правого боку починає розливатися срібний світ і з темряви вирисовується (праворуч) висока гора-могила з білим хрестом. Рівночасно прояснюється решта сцени: – ліворуч, від могили видно безмежний степ, […]...
9. ГОЛКА – Олекса СТОРОЖЕНКО За давніх часів колись на Україні були такі люди, що не признавали над собою ніякої влади. Кожний з них мав старшого за ворога, рівного за брата, бо в рівні поважав самого себе, власну самоістність, а менших мав за бидло, прах, посміття. Усе, що Господь щедрою рукою розсипав по світу, усе те побачили б у їх […]...
10. ДЕВ’ЯТА СИМФОНІЯ – ВЛИЗЬКО ОЛЕКСА Монолог Вогню, вогню! Надлюдської любові! Хай кров кипить у грудях молодих! Беру тебе, о світе мій терновий, В обійми сонячні! Як теплий птах І птах вогненний облітаю серцем По всіх світах. Над людом простягаю Безмежні крила. Хай приходять всі Під їх покрови. Як не знайдуть раю, То знайдуть пекло молодих обіймів, Вселюдських, сильних, що під […]...
11. ВУСИ – Олекса СТОРОЖЕНКО Літ сорок назад, а може, й більш, вибрали мене в засідателі. Замолоду служив я в воєнній, в кавалерії ще, так знаєте – не хотілось мені зробитися тим крюком. Ні, дворянство стало прохать. “Послужи, – кажуть, – громаді, годі тобі сливи сушить, та солить, та наливать”. Сміються, бачите, бо я з Опошні; а тут ще жінка […]...
12. Мiсячний сонет – ТИМУР ЛИТОВЧЕНКО Мiсячний сонет І У селі було набагато краще. Особливо в полі. Монотонно цвіркотіли цикади. Із зрошувальних каналів, що розрізали лани на величезні прямокутники, піднімалися пасми туману. Біля повороту дороги стовбчила суха груша з вузлуватим гіллям, немов підняті догори худі руки. І над усім цим панувало чорне зоряне небо. Йдеш крізь пітьму, немов крізь Всесвіт. Безглуздя. […]...
13. СОНЕТ 121 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР – 8 КЛАС Ліпше бути злим, ніж виглядать за злого, Впокорившись обмовам навісним. О суд очей чужих! Як нам із ним Погодитись нелегко, їй-же Богу! Чи б міг фальшивий зір цінити в скарб Мій серця жар? Здолав його б донести Шпигунський набрід, що кладе на карб Мені все те, за що я годен честі? Я – отакий, як […]...
14. СВІТЛИЙ СОНЕТ – ЛІНА КОСТЕНКО Як пощастило дівчині в сімнадцять, В сімнадцять гарних, неповторних літ! Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Вона ридає, але все як слід. Вона росте ще, завтра буде вищенька. Але печаль приходить завчасу. Це ще не сльози – це квітуча вишенька, Що на світанку струшує росу. Вона в житті зіткнулась з неприємістю: Хлопчина їй не […]...
15. СОНЕТ – ЄВГЕН МАЛАНЮК Не трубадур, а вічний яничар, Невільником в солодкому полоні Нічних очей,- я п’ю їх синій чар, Закоханий в розквітлії долоні. Хоч і знайшов я бога в Аполлоні, Та тільки Вам – душі моєї жар, Сузір’я зорь моїх, Волосожар, Захований у серця темнім лоні. Ви ж королевою, лише на мить, Дасте устам тонку лілею-руку… В ту […]...
16. Сонет 66 – СОНЕТИ – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР СОНЕТИ Сонет 66 Я кличу смерть – дивитися набридло На жебри і приниження чеснот, На безтурботне і вельможне бидло, На правоту, що їй затисли рот, На честь фальшиву, на дівочу вроду Поганьблену, на зраду в пишноті, На правду, що підлоті навдогоду В бруд обертає почуття святі, І на мистецтво під п’ятою влади, І […]...
17. Сонет 141 – СОНЕТИ – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР СОНЕТИ Сонет 141 Мій зір тебе не любить, далебі, Усякого набачившись пороку. Та серце любить і не вірить оку, Сто сотень вад не бачачи в тобі. Ні голос твій, не надто милий вуху, Ні дотик ніжний, пахощі і смак Не владні затягнуть мене ніяк На учту зору, доторку і слуху. Та навіть всім […]...
18. Сонет 121 – СОНЕТИ – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР СОНЕТИ Сонет 121 Ліпш бути злим, ніж виглядать на злого, Впокорившись обмовам навісним. О суд очей чужих! Як нам із ним Погодитись нелегко, їй же Богу! Чи б міг фальшивий зір цінити в скарб Мій серця жар? Здолав його б донести Шпигунський набрід, що кладе на карб Мені все те, за що я […]...
19. СОНЕТИ – Сонет 130 – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ВІЛЬЯМ ШЕКСПИР ВІЛЬЯМ ШЕКСПИР СОНЕТИ Сонет 130 Її очей до сонця не рівняли, Корал ніжнійший за її уста, Не білосніжні пліч овали, Мов з дроту чорного коса густа. Троянд багато зустрічав я всюди, Та на її обличчі не стрічав, І дише так вона, як дишуть люди, А не конвалії між диких трав. І голосу її рівнять не […]...
20. Сонет 61 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА З “КНИГИ ПІСЕНЬ” Сонет 61 Благословенні будьте, день і рік, І мить, і місяць, і місця урочі, Де спостеріг я ті сяйливі очі, Що зав’язали світ мені навік! Благословен вогонь, що серце пік, Солодкий біль спечаленої ночі І лук Амура, що в безоболоччі Пускав у мене стріл ясний потік! Благословенні будьте, серця рани […]...
21. Сонет 132 – З “КНИГИ ПІСЕНЬ” – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА З “КНИГИ ПІСЕНЬ” Сонет 132 Як не любов, то що це бути може? А як любов, то що таке вона? Добро? – Таж в ній скорбота нищівна. Зло? – Але ж муки ці солодкі, боже! Горіти хочу? Бідкатись негоже. Не хочу? То даремна скарг луна. Живлюща смерте, втіхо навісна! Хто твій тягар здолати […]...
22. З КНИГИ ПІСЕНЬ – Сонет 312 – ІЗ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА З “КНИГИ ПІСЕНЬ” Сонет 312 Сонет 312 Ні зір ясних мандрівні каравани, Ні стрімкощоглі на морях човни, Ні рицарі звитяжної війни, Ні олені стрункі серед поляни, Ні строф любовних плетиво кохане, Ні вісті радісні із чужини, Ні спів жіночий ранньої весни В садах, де чисті гомонять фонтани,- Ніщо поваби серцю не несе, Бо […]...
23. ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО (1806-1874) – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА…” Сьогодні ти починаєш вивчати розділ, назву якому дата рядки з поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина?”. Що за дивне запитання? – скажеш ти. – Ми маємо спільні зовнішні фізичні ознаки, за якими біологи віднесуть нас до класу людей. Але кожен із нас має ще якості, які жодне пильне око вченого не побачить. […]...
24. СКАРБ – ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО (1806-1874) – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ – ЛЮДИНА…” Був собі чоловік та жінка. Були вони люди заможненькі, усього в їх доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора з садочком і левадою. Послав їм Господь на втіху одного тільки синка – Павлусем звали. Та вже ж і шанували, і пестували вони того одинчика! Не так батько, як мати. І що то […]...
25. СТОРОЖЕНКО ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО ОЛЕКСА (24.11.1806, с. Лисогори, тепер Ічнянського р-ну Чернігівської обл. – 18.11.1874, м. Брест у Білорусі) – письменник, публіцист, мемуарист. Народився в сім’ї відставного армійського офіцера, дрібного поміщика, нащадка старовинного козацького роду. Навчався в пансіоні при Слобідсько-Українській губернській гімназії (Харків). У 1824 – 1850 рр. служив у війську, брав участь у російсько-турецькій війні (1828 – […]...
26. Скарб – ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО – скорочено Був собі чоловік та жінка. Були вони люди заможненькі, усього в їх доволі: і поля, і скотинки, і худоби, і хата простора з садочком і левадою. Послав їм Господь на втіху одного тільки синка – Павлусем звали. Та вже ж і шанували, і пестували вони того одинчика! Не так батько, як мати. І що то […]...
27. Олекса Влизько (1908-1934) Олекса Влизько Влизько Олекса Федорович народився 17 лютого 1908 року на станції Боровйонка Крестецького повіту Новгородської губернії, де його батько служив дяком, псаломщиком. Там і почав навчання, а продовжив його на батьківщині діда – в с. Сингаївка на Звенигородщині. У 13 років важко перехворів на скарлатину і втратив слух. Ця травма компенсувалася вольовим розвитком […]...
28. Ковалiв Ю. Олекса Влизько Ковалiв Ю. Олекса Влизько(1908-1934)”Коли вийшла Влизькова книжка “За всiх скажу”, нам треба було зрозумiти, що всi ми початкiвцi, а вiн поет”, – згадував Л. Первомайський. Тогочаснi критики дали напрочуд високу оцiнку поетичному дебютовi молодого автора, що стався 1927 р. Найточнiшим, на нашу думку, у критичнiй оцiнцi збiрки був Я. Савченко: “Я не знаю нiчого кращого […]...
29. Мовознавець Олекса Синявський Синявський Олекса Наумович [23.IX (5.X) 1887, с. Андрївка, тепер Бердянського р-ну Запоріз, обл. – 24.Х 1937] – український мовознавець, професор з 1920. Закінчив 1911 Харків. ун-т. Працював 1920-28 професором української мови Харківського ІНО, з 1928 очолював Діалектичну комісію ВУАН, з 1930 – зав. відділу діалектології Інституту мовознавства ВУАН, одночасно (1932-37) – професор київських університету та […]...
30. Славутич Я. Олекса Влизько Дуже молодим, на 27 роцi життя, загинув визначний неоромантик Олекса Влизько. Народився поет 11 лютого 1908 р. в с. Коростень Новгородської области в родинi службовця. 1917 р. разом iз батьками переїхав на Черкащину, “звiдки був родом батько”, як подає довiдник “Письменники Радянської України” (19188), а не в Одесi, як поширено вважати за кордоном. На шiстнадцятому […]...
31. Олег Коцарев : Олекса Влизько: з Венерою Мілоською – на пляшку пива Усе помітніше піднімається з-під води “атлантида” літератури двадцятих-тридцятих років. І якщо ви цікавитеся українським авангардом та модернізмом – тільки й встигайте перечитувати нові публікації. На черзі – поет Олекса Влизько, про якого Михайло Слабошпицький написав книгу “Веньямін літературної сім’ї. Олекса Влизько та інші”. Олекса Влизько ввійшов до історії літератури під ярликом непослідовного футуриста. Власне, від […]...
32. СОНЕТ Сонет (італ. sonare – звучати) – канонічний жанр ліричного вірша, який складається з двох катренів і двох терцетів (терцин), написаних переважно п’ятистопним ямбом з таким римуванням: абба – абба – ввг – дгд (хоча допустимі й інші конфігурації рим). Час виникнення сонета датують ХНІ століттям і пов’язують з поетичними здобутками сицилійської школи. В епоху Ренесансу […]...
33. ТЕПЛИЙ ОЛЕКСА – НАРОДНІ СВЯТА ТА ОБРЯДИ КАЛЕНДАРНОГО ЦИКЛУ 30 березня знаменує початок роботи пасічників. Якщо погода вже тепла, сніг зійшов, то пасічники виносять вулики з бджільника, замовляють бджіл, щоб інших хазяїв не шукали, а потім моляться, щоб Бог послав гарне літо й, відповідно, багато меду. Якщо ж сніг іще не зійшов, морози ще досить сильні, то пасічники обмежуються примовляннями, зверненими до бджіл, аби […]...
34. Короткий переказ – Скарб – ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО – “ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ-ЛЮДИНА?” ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО Жили собі чоловік та жінка. Усього в них було доволі. Свого сина єдиного вони шанували й пестили, особливо мати. Усе, що забажає, виконували, не давали й пилинці впасти. Доріс Павлусь до парубка, зробився гладким та опецькуватим, тільки руки в нього білі й ніжні, бо ніколи роботи не знали. Чоловік картав жінку – навіщо […]...
35. СОНЕТ 267 – Франческо Петрарка (1304-1374) – ЗЛЕТ ЛЮДСЬКОГО ДУХУ В ЛІТЕРАТУРІ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ Де погляд ніжний, де чарівний вид; Де постать горда, де струнка постава, Де мова та бентежна й величава, Що завдає негідникові встид? Де сміх, що жалить того, хто набрид? Де та душа, що, мов зоря яскрава, Висока й гідна владарського права, Небесний нам осяяла блакить? Я вами дихаю, для вас палаю, Я народивсь для вашого […]...
36. СОНЕТ 11 – Данте Аліг’єрі (1265-1321) – СВІТОЧ ФЛОРЕНТІЙСЬКОЇ СЛАВИ – Середньовіччя В своїх очах вона несе Кохання, – На кого гляне, ощасливить вмить; Як десь іде, за нею всяк спішить, Тріпоче серце від її вітання. Він блідне, никне, множачи зітхання, Спокутуючи гріх свій самохіть. Гординя й гнів од неї геть біжить. О донни, як їй скласти прославляння? Хто чув її, – смиренність дум свята Проймає в […]...
37. ОЛЕКСА СТОРОЖЕНКО “СКАРБ”. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА, ЙОГО ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ. МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ОПОВІДАННЯ Мета: – навчальна: ознайомити школярів із життєвим та творчим шляхом Олекси Сторо – женка, подати відомості про гумористичні твори; – розвивальна: розвивати вміння висловлювати власні міркування про людину, її місце в цьому світі, її щастя, формувати навички аналізу твору; – виховна: виховувати загальнолюдські цінності: повагу до своєї та чужої праці, шанобливе ставлення до людини. Обладнання: […]...
38. СОНЕТ 11 – ДАНТЕ АЛІГЄРІ (1265-1321) – ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ – Хрестоматія В своїх очах вона несе Кохання, – На кого гляне, ощасливить вмить; Як десь іде, за нею всяк спішить, Тріпоче серце від її вітання. Він блідне, никне, множачи зітхання, Спокутуючи гріх свій самохіть. Гординя й гнів од неї геть біжить. О донни, як їй скласти прославляння? Хто чув її, – смиренність дум свята Проймає в […]...
39. Теорія літератури. Сонет – ІВАН ФРАНКО (1856-1916) – ТИТАН ДУХУ І ДУМКИ Соне́т – це ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямба: двох чотиривіршів (катренів) із перехресним римуванням і двох тривіршів з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед. У сонеті перший вірш містить тезу, другий – антитезу, а тривірші – синтез, так званий сонетний замок, що завершується переважно чотирнадцятим рядком. Припускають, що […]...
40. КТО СЕРДЦЕМ ЧИСТ И ДУШЕЮ – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА Нареченная Сигор[1] В сем маленьком, но высоком градикЂ Пирует Лот со дщерьми: Во градЂ бога нашего, В горЂ святЂй его; Уподоблю его мужу мудру, Основавшему храмину свою на каменЂ. Кто взыйдет на гору господню? Кто сердцем чист и душею. Не нужна тому броня. Не нужен и шлем на шею. Не нужна ему война. Непорочность – […]...