ВЕЛИКА ВТРАТА (фрагмент некролога) – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА

Несподівано, як грім серед ясної днини, впала тяжка й невідклична вістка: 7 вересня 1962 року, о 6 годині ранку в Пілгрім Стейт Госпіталі на Лонг Айленд, на шістдесят восьмому році стражденного життя помер Тодось Осьмачка.

Народився він 16 травня 1895 року в селянській родині, в селі Куцівка на Київщині. Перший його твір – поема “Думи солдата”, 1916 року, спрямований проти російського царату й тодішньої війни, до нас не дійшов, знищений, очевидно, царською поліцією. За написання й розповсюдження цього твору серед вояків автор потрапив під військово-польовий суд, і від неминучого розстрілу його врятувала революція 1917 року. Вийшовши на волю, бере активну участь в національно-державному відродженні України, учителює й багато пише.

1922-1925 рр. належав до літературного об’єднання; спочатку ЛАНКА, до якої, крім нього, входили: Григорій Косинка, Євген Плужник, Валер’ян Підмогильний, Борис Антонечко-Давидович, а пізніше (1926) – до МАРСу – Майстерні Революційного Слова, – до якої крім згаданих “ланківців”, пристали ще: Марія Галич, Борис Тенета, Іван Багряний і, здається, Дмитро Тась. Від 1930 року зазнавав від більшовицьких володарів систематичного переслідування, кількаразового арешту, допитів, будинку божевільних (Кирилівка), втечі на село й повного забуття й мовчання. Року 1943 покидає батьківщину й вирушає на Захід. Тут багато пише й видає свої твори. На еміграції належав (1946-49) до Мистецького Українського Руху – МУРу, а востаннє – Об’єднання Українських Письменників в екзилі “Слово”.

Залишив по собі чималу літературну спадщину. Збірки поезії: “Круча” (1922), “Скитські вогні” (1925), “Клекіт” (1928), “Сучасникам” (1943), поема “Поет” (1947), “Китиці часу” (1953), “Із-під світу” (1954); повісті “Старший боярин” (1946), “План до двору” (1951), “Ротонда душогубців” (1956)…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

ВЕЛИКА ВТРАТА (фрагмент некролога) – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА