Одягни мене в ніч – ІВАН ДРАЧ

Related posts:

1. “Люблю повертати людину очима до сонця мистецтва…” (Іван Драч про роль мистецтва) – твір з української літератури Знайомлячись упродовж навчання у школі із поезією різних митців зарубіжної та української літератури, я сам для себе вигадав цікаву і корисну гру, яка допомагає перевірити, наскільки я зрозумів та осягнув поетичний світ того чи іншого митця. Прочитавши усі запропоновані вірші, я намагаюсь схарактеризувати творчість письменника якимось одним словом, одним епітетом. Цей епітет має бути влучним […]...
2. ТАЄМНИЦІ – ІВАН ДРАЧ В однієї таємниці – очі карі, У другої таємниці – сині очі, В однієї таємниці – добре серце, У другої таємниці – зле і хиже, В однієї таємниці – срібен перстень, А в другої – Звичайнісінька обручка… Та які ж це справді таємниці. Коли знаєш колір, маєш вимір, Знуртувавшись в піхвах аналогій. Коли серце лижуть […]...
3. Навіщо я? Куди моя дорога?”(Іван Драч) – Іван Драч (1936) – Українська література другої половини XX століття Художнику – немає скутих норм. Він – норма сам, він сам в своєму стилі. У цей столітній і стобальний шторм Я кидаюсь в буремні гори-хвилі. (Іван Драч) У плеяді шістдесятників поет, кіносценарист, перекладач Іван Драч вирізнявся особливою оригінальністю, іскрометністю, потягом до експериментаторства. Мистецьке обдаровання і здатність реформувати поезію, співвіднести її з науково – технічними досягненнями […]...
4. СОНАТА ПРОКОФ’ЄВА – ІВАН ДРАЧ СОНАТА ПРОКОФ’ЄВА Любимому І Закрутили, загули, заграли, Чистим лугом серце повели Вишукані голубі хорали По стежині сизої імли. Жовтороті полохливі грози Пнулися з оранжевих шкарлуп, І дуби, як чорні важковози, Гупали, всідаючись на круп. Схід на випас випускає Кирпатого місяця. Грім вигуркує з-за гаю – На хмарі не вміститься. Другий грім за ним прибрів, Креше […]...
5. “Поезіє, сонце моє оранжеве!” (Іван Драч) – Іван Драч (1936) – Українська література другої половини XX століття Особливості творчої манери. Іван Драч – поет-модерніст. У тісних рамках “естетичного традиціоналізму” (Юрій Івакін) він уже не міг повністю себе виявити, тож звернувся до “мускулястого” метафоричного стилю, до асоціативного письма, тобто прийому перенесення і поєднання різнорідних понять, явищ, образів, щоб художньо осмислити світ у найрізноманітніших зв’язках. Поняття універсальності – одне з головних в естетиці поета, […]...
6. НІЖ У СОНЦІ – ІВАН ДРАЧ (Трагедія) Не отблеск, отблеском рожденный,- Ты по себе свой край оставь, Твоею песней утвержденный… А. Твардовский ПРОЛОГ Мої віки слідом за мною ходять: Од вітряків до полиску ракет, Фотон і Пишна паска великодня, Усе – до лаконічності штиблет. Надії бубнявіють цвітом вишень У сонцем зацілованих садах. Слова мої! Шикуйтесь сміливіше – Пилюка зір хай шерхне […]...
7. МАНАЙЛОВА ВИСТАВКА – ІВАН ДРАЧ Варіація на тему “Скорбота” (1940) Був собі тато, була собі мама, Було собі я. Тато сиділи собі на ослоні. Тато робили мені вітряка, А мама кашу мені варила, А киця Мурка гралась собі з хвостом. А прийшли дядьки, кричали на тата, І мама мене зачинила у хаті, І киця кричала на мене без мами. Кричала […]...
8. БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК – ІВАН ДРАЧ В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, І рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, І раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце,- […]...
9. КРИЛА – ІВАН ДРАЧ (Новорічна баляда) Через ліс-переліс, Через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, Кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, Кому – фотонні ракети, Кому солі до бараболі, Кому три снопу вітру в полі, Кому пушок на рило, А дядькові Кирилові – крила. Був день як день, і раптом – […]...
10. ЖАРТІВЛИВА БАЛАДА ПРО ВИПРАНІ ШТАНИ – ІВАН ДРАЧ Ніч розписала небо В синю домашню вазу. Захлинулася електричка. Комар в спориші принишк. Замурзався я на роботі – І мати примітила зразу Заплямлені солідолом ще путні Сірі штани. Баняк на плиту поставила. Дістала з полиці мило. А місяць у білих споднях З батьком у шахи грав. Далеко овогнене місто На сон голубий мостилось. Смачною була […]...
11. З ПІСНІ ПІСЕНЬ – ІВАН ДРАЧ Дівич-думу за димом пускаю, Тільки б смуток водою збіг, Простелю тобі, раю, Притулюсь собі скраю, Хай мене він цілує Поцілунками вуст своїх. Чисту думу нараю, Чорну думу розраю, Маю втіху, солодшу з утіх, Простелю тобі, раю, Притулюсь собі скраю, Хай мене він цілує Поцілунками вуст своїх. Легінка твоя З усіх наймолодша, Ласкавість твоя Над вино […]...
12. КАЛИНОВА БАЛАДА – ІВАН ДРАЧ Я часто не знаю. Не знаю, де хвилі Стають золоті, де багряно-тривожні, Не знаю, де міра вготована силі Й на що мої клекоти дикі спроможні. Не знаю. Не відаю. І колінкую Перед відомим (відомим для кого?). Своєму коневі кую свою збрую І в губи цілую зорю на дорогу. Крапчасті напасті, роковані роки, Чоласті незвідані вади […]...
13. ГІТАРА ПАВЛО НЕРУДИ – ІВАН ДРАЧ ГІТАРА ПАВЛО НЕРУДИ Поміж смертю і тим, Що називають безсмертям, Я вибираю гітару… Пабло Неруда І Що може поет в цьому світі – Напитись сонетом води, Погладити сонце в зеніті І бути, як хлопчик, радий, – Що може поет в цьому світі?! Я згадую дні весняні, Спогадую Веймарський форум, Як Пабло всміхався мені, І квітці, […]...
14. СЛЬОЗА ПІКАССО – ІВАН ДРАЧ СЛЬОЗА ПІКАССО Мир разложил на части Пикассо. Слеза стекает. Разложи! Попробуй! Евг. Винокуров І Літо пилося, Літо їлося, Літо кипіло вишнево, Лутово, Густо сміялося, Половіло, Переморгувалось зеленоброво. А ми за руки, аж пальців хрускіт, Аж регіт звивався під пахви осик. За хвилями книг, В сторінковім плюскоті Відкрили шалений його материк. І раптом у гаморі магазиннім […]...
15. Балада про соняшник – ІВАН ДРАЧ – скорочено В соняшника були руки і ноги, Було тіло, шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, щоб вилити з вуха воду. І раптом побачив сонце, що їхало на […]...
16. Запах неба – ВІТАЛІЙ КОРОТИЧ Вас не цікавило, чим пахнуть хмари? Можливо – білизною, Можливо – сльозами, Можливо – просто водою. Так, ті самі, що пливуть, немов примари; Мов сірі тварини, Кудлатою чередою. Вони пахнуть, напевно, кров’ю, Пролитою на брустверів бруси, Сльозами – за милими, за їжею, за здоров’ям – Біленькі хмарини, Загорнені в чорно-сірі бурнуси. Вони пахнуть водою з […]...
17. Крила – ІВАН ДРАЧ – скорочено (Новорічна балада) Через ліс – переліс, через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, Кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, Кому – фотонні ракети, Кому солі до бараболі, Кому три снопу вітру в полі, Кому пушок на рило, А дядькові Кирилові – крила. Був день як день, і […]...
18. ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА – ІВАН ДРАЧ Поема ПРОЛОГ Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На мидосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю, Святая сило всіх святих, Пренепорочная, благая! Т. Шевченко, “Марія” “Гей, то в святу неділеньку, То рано-пораненько, То не в усі то дзвони дзвонять, А то сини свою неньку, Удову стареньку, А з свого подвір’я то […]...
19. Короткий переказ – Крила – ІВАН ДРАЧ ІВАН ДРАЧ (Новорічна казка) Через ліс-переліс, Через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, Кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, Кому – фотонні ракети, Кому – солі до бараболі, Кому – три снопи вітру в полі, Кому – пушок на рило, А дядькові Кирилові – крила. Був день […]...
20. ДВІ СЕСТРИ – ІВАН ДРАЧ Дві сестри, тоненькі і сухенькі, Осінь ловлять в пелени над ставом. З господарства лине чистий дзенькіт, У воді поплюскує небавом. Віспа порябила лиця жовті, Доброти у серці не роз’їла. Полум’яне листя сипле жовтень, Тужавіє нива задубіла. Гуси білі, вилизані, тлусті Гелготять, бо скоро будуть вбиті, І калина у червоній хустці Кров’ю сходить по степлілім літі. […]...
21. БАБУСЕНЦІЯ – ІВАН ДРАЧ Ой оце чудне дівчатонько, ой-я, Щосуботоньки їде з містонька До бабоньки, до бабусеньки, ой. Лишає свої інфузорії-туфельки, Скидає свої лаковані туфельки, Одягає куфайчатко порване, ой-ой-оєчки. У бабцюлі, у бабусеньки, ой, Взува старі чоботи-шкарбани, Бабчині чоботи-чоботищеньки. Наносить води повну балію – Ще відро, ще відро, ще відеречко, Та в баняки, банячища, ой, Та любисток зімліє в […]...
22. Ода совісті – ІВАН ДРАЧ Дослідів зливи. Каскади думок. Експериментів напружений крок. Ось Феофанія. Ген там Дубна. В криниці пізнання не бачу я дна! Та голос підношу за бомбардування Ядра таємниці! Хай тихе світання Розчепиться криком хитрющого кварка! Хоч сумнів, як ворон, нав’язливо карка: Навіщо? Для бомби?! Навіщо? Для муки?! Чого ж Оппенгеймер заламував руки?! Чи ж фізики атомних псів […]...
23. ПЕРО – ІВАН ДРАЧ Перо, мій скальпелю вогненний, Ти мій жорстокий лиходій, Мій дикий поклик цілоденний, Первоцвіт мій, перволюб мій! Нам розтинати дні ці карі До серцевини, до зорі, Куди не дійдуть яничари В облудній словоблудній грі. Дні полохливі, і невтішні, І лаконічні, точні дні, І дні, мов глечики з Опішні, Протяті шпагами вогнів, І дні, яким нема відради, […]...
24. ВРУБЕЛІВСЬКИЙ ЕТЮД – ІВАН ДРАЧ ВРУБЕЛІВСЬКИЙ ЕТЮД Він мав печальні всевидющі очі – В орбітах диких голубі дива. В них світ буденний, темний і порочний На полотні празничним оживав. Він суть пізнав. Він розтинав основу, Відкинувши ледачу простоту, І барви дихали п’янким болиголовом, І бризки сонця стигли на льоту. Війнуло смутком зранених конвалій З очей ним не породжених Купав, І, […]...
25. БАЛАДОНЬКА-ЗАГАДОНЬКА – ІВАН ДРАЧ Основа соснова, а скляне піткання, Серед ночі – зірки в очі, а сонечко – зрання, Поля скляні, блакитняні, межі – дерев’янці, Ходить собі у спідниці, чи то у фіранці. Три веселі четвертинки, найстарше – четверте, П’яте гостре, шосте просте, в стіні розпростерте… Несе в пригорщах блакитних Сонце в хату. Кватирки нема, щоб Горе не ввійшло. […]...
26. Балада роду – ІВАН ДРАЧ В мого роду – сто доріг. Сто століть у мого роду. Вичовганий старий поріг Старій бабі в нагороду. Сива стежка в сто доріг Розлітається од хати. Сто вітрів мій вік запріг Сиву хату розхитати. Сто скажених сивих бід Тай сушило ж роду вроду, Та не висхне зроду рід Ні в погоду, ні в негоду. Внучок […]...
27. Вивантаження граніту – ІВАН ДРАЧ Іван Драч Вивантаження граніту Сивий, аж замислений, Крихкий на пругах Граніт кострубатий до пальців липне. Шпурляю – і він гоготить в ногах, Влягаючись тілом в земні заглибини. Рожевий, смугастий – в променях мліє. В кожнім кристалі вогні полискують – І падас сонце направо й наліво Верткою мигливою блискавкою. На іскри дробиться, вщухає, тихне. Полами витрем […]...
28. ПОМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… – ІВАН ДРАЧ ПОМИРАЮТЬ МАЙСТРИ… Пам’яті академіка О. І. Білецького Помирають майстри. Чітко значать віки. Їх життя вперезало вогнями й димами. В груди траурних маршів Дзвенять молотки, І влягаються думи золотими томами. Люди круто жили. Люди в сонце ходили І державу науки несли на плечах, Люди гупали кайлом в оранжеві брили, Люди шквально згоріли, Щоб день не зачах. […]...
29. ВЕСІЛЬНА МЕЛОДІЯ – ІВАН ДРАЧ Десь батожать зорям пальці білі, Чашник в чару совість налива, Десь регоче ридма на весіллі П’яна перелесниця вдова. Так дошкульно, вигідно регоче, Рвуть долівку хижі каблучки. З вуст глузливих, палахких проточин, Б’ють слова, тверді, немов сучки. Я бровою сум її підважу, Буйне тіло в руки покладу І вчиню, вчиню сьогодні кражу У благопристойних на виду. […]...
30. ПРОТУБЕРАНЦІ СЕРЦЯ – ІВАН ДРАЧ Ми чуєм трав зелений крик, Дощів задумані рефрени, Це травень, вічний єретик, Так з-під землі бомбить зелено На рівні вічних партитур! Ми чорні гори перегорнем, Ми вдарим серцем в мур зажур, Ми розквитаємося з горем На рівні вічних партитур! Летить прокльон в зимовий сон, – Ми розкутурхаєм в двобої Людський граніт, людський гудрон Багряним громом […]...
31. СОНЯЧНИЙ ЕТЮД – ІВАН ДРАЧ СОНЯЧНИЙ ЕТЮД Де котиться між голубих лугів Хмарина ніжна з білими плечима, Я продаю сонця – оранжеві, тугі, З тривожними музичними очима. Ось сонце віри – чисте і просте, Ось сонце міри – з віжками на храпах, Ось сонце смутку, звідки проросте Жорстока мудрість в золотих накрапах. І переливно блискотять сонця Протуберанцями сторч головою. Беріть […]...
32. ТАЄМНИЦЯ БУТТЯ – ІВАН ДРАЧ ТАЄМНИЦЯ БУТТЯ Десь там, у найвищих глибинах, Десь там, у найглибших висотах, Таємниця вродилася, як пелюстина, Як бджола в золотистих сотах. Уся – з найтемнішого світла, Уся – з найсвітлішого змроку Борсалась Таємниця, то тьмава, то світла, Долаючи купіль жорстоку. Ген там з найгіркішого солоду, Ген там з найсолодшого болю Зростала вона аж блакитна від […]...
33. БАЛАДА ТВОРЧОСТІ – ІВАН ДРАЧ Скульпторові Теодозії Бриж Сприймати світ всерйоз – твоя тяжка повинність І лущити зерно з цупких його одеж, Тож знову руш в заміс, в тягучу погодинність, У святі самоти за пульсом глини стеж. Таж з глини – вся земля, таж з глини – вся людина, Невже її, плитку, перемісити всю? Хай в корчах корчиться тверда лобата […]...
34. БАЛЛАДА О МОЕМ ОСКОЛКЕ – ІВАН ДРАЧ Председателю колхоза имени Нариманова, Герою Социалистического Труда Узбеку Искандару Носову, Раненному на украинской земле Сердце жаворонком падучим В твердь груди напористо бьет, Сердце мое, как в угаре, В исступленном клокочет ритме. Что ж так волнуется сердце, Что так трепещет сердце мое, – Точно беснуется компас, Точно безумствует компас рядом С магнитом?! Иду я к Вам, […]...
35. ОСТАННІЙ МІСТ ПОЛКОВНИКА – ІВАН ДРАЧ ОСТАННІЙ МІСТ ПОЛКОВНИКА Вдарили сурми в маєво листя зеленого, Крила наметів лячно залопотіли, Зорі летіли в очі молодо і черлено, І сон оксамитив непрочумане тіло. Багнетами хряснули карабіни холодні, Сіялась ніч крізь рожеве решето. Смачно кричали сколошкані взводні, І шикувались солдати нарешті. Ковтали останні сонливі шепоти, Сопіли друзям у теплі потилиці. В уяві блукали несмілі […]...
36. БАЛАДА ПРО САР’ЯНІВ ТА ВАН-ГОГІВ – ІВАН ДРАЧ Хата у серці світитися мусить, Погідною бути при всякій погоді. Стоять Парфенони солом’яно-русі, Синькою вмиті, джерельноводі. Мами мої чисті в мелодіях кропу, В мелодіях гички зеленоросої, Призьба тече у вогненну шопу З-під вашого пензля з сипучого проса. В проваллях чекає розсипчаста глина Рук ваших чорних, звітрілих, гречаних. І мліє палітра на згорблених спинах, Розведена потом […]...
37. Балада про вузлики – ІВАН ДРАЧ – скорочено Була колись у мене баба Корупчиха, Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені і досі її руки світять. Пекла баба Корупчиха пироги з калиною, Мені і досі світ без неї темний. Кожного холодного чи голодного баба наділяла вузликом. Хто був безсовісний, той лишався безсовісним. А вона кожного вузликом наділяла. Як […]...
38. В ТОВАРИСТВІ ДЖМЕЛЯ – ІВАН ДРАЧ – Українська література – Література для дітей Ще вчора джміль гудів – сьогодні вже нема, Застиг від холоду, ледь лапками він меле, Крилята задубілі не здійма І тихо й тоскно дивиться на мене. Беру його із затінку, кладу На щире сонце – в затишок осоння. Джмелями літаки собі гудуть, І джміль до них гуде собі спросоння. Я потім забуваю про джмеля. А […]...
39. Чим приваблює мене Іван Перебійний? (За драматичною поемою Лесі Українки “Бояриня”) Драматична поема Лесі Українки “Бояриня” побудована на матеріалі української історії. У творі йдеться про добу Руїни та гетьмана Дорошенка, який вів боротьбу за визволення українського народу з-під гніту російського царату. Це були важкі роки для України. Герої “Боярині” не є історичними особами. В особі Степана поетеса вивела образ українського інтелігента кінця XIX століття, який, втративши […]...
40. Художнє осмислення чорнобильської трагедії в поемі “Чорнобильська мадонна” – ІI варіант – 11 клас – ІВАН ДРАЧ – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Ще зовсім недавно дзвоном тривоги відгукнулася в наших серцях чорнобильська трагедія. Чорним крилом пролетіли 17 років після неї над нашою зболеною землею. Минуть ще роки й десятиліття, а цей трагічний день усе одно хвилюватиме людей – і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі. Цей день завжди […]...