ПРЕДШЕ – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА

Related posts:

1. ХТО – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА На персах землі гора; у важке небо зоряне з сонцем впира чолом. Од п’ят гори до зір небесних криваві тумани. На горі хрест в туманах – хрест. Простяг рамена од краю світа до краю, од сходу на захід. У світ упала тінь хреста з півночі на південь. На хресті – людина. На степи, на води […]...
2. КАЗКА – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Як купала мене мати у любистку, трусив зорi Див iз лану у колиску. Схиляв голову весняну голий мiсяць до маленьких моїх нiжок в купiль свiжу. Вода з мiсяця збiгала на малого, нiби срiблом полоскала тепле лоно. Як скупала мати сина, то мiж зорi положила у колиску, як у полi: Як у полi, на могилi коло […]...
3. ПІСНЯ 3 ПІВНОЧІ – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА (Колоніальні настрої в дореволюційній руській армії) Лірична поема Частина І. Давно вже ніч свої пустелі Великі зорі висипа, Давно в бараці раби темні, Як під водою вічні скелі, На нарах сонними лежать. Висока стеля капа мокра, Бо люди дихають, сопуть… А дума сльози із-над Волги На поле рідне глухо котить, Де села сонячні ростуть. Ой […]...
4. ДУМКИ (ІЗ ШПИТАЛЬНИХ НОТАТОК) – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА * * * Коли трапляється менi велике горе, то завжди Шевченко, Шекспiр i Гете встають передо мною, викликають гiркi думки, а пiд кiнець дають утiху й заспокоєння. * * * Шекспiр близький до Сатани. Вiн такий знавець людини, яким є лиш один Сатана. Бо Шекспiр серед горя людського може бути байдужий i незачеплений, як вершина […]...
5. Самота – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Я в цю добу і підступну, й криваву Прагну лише самоти. Навіть за долю свою, і за славу, І за молитву мети. І за ту муку, те слово велике В шумі бездушних розмов, Що визначає первісне і дике В серці життя і любов. Бо почуття наші в серці самітні, Наче із квіток вінки, Сплетені к […]...
6. НЕЗМІННІСТЬ – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Прозорого серця висока погода Сьогодні пустила над світом плисти Тонесенькі хмари, відбивши їх в водах Баварських озер, мов з латаття листи. Налиті живицею сосни рожеві Малої гіллячки не рушать ніде, Бо тиша у лоно щасливому дневі Від Альпів далеких незримо іде. І кожного дерева стовбур порою Дзвенить, мов струна, що зачула смичок Коли відривається тільки […]...
7. ДУМКИ, ЩО ВИНИКЛИ ПІД ЧАС ПИСАННЯ КНИЖКИ “РОТОНДА ДУШОГУБЦІВ” – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА 1. Хто в мистецтвi має розум, а не має почуття, той не має генiя. А хто не має розуму, а має почуття, той божевiльний. Тiльки той, хто у мистецтвi має i розум, i почуття, – держить у собi свiтло дня, i ним тодi цiкавляться i полiсмени всього свiту. 2. Неохайнiсть у композицiї якогось твору мистецтва […]...
8. ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА (1895-1962) ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Народився Тодось Осьмачка 4 травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині в родині сільського робітника Степана, який працював у маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. Мати була жінкою доброї душі і завжди багато працювала. Після народження Тодося вона оглухла. І хоча з роками слух частково […]...
9. ВЕЛИКА ВТРАТА (фрагмент некролога) – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Несподівано, як грім серед ясної днини, впала тяжка й невідклична вістка: 7 вересня 1962 року, о 6 годині ранку в Пілгрім Стейт Госпіталі на Лонг Айленд, на шістдесят восьмому році стражденного життя помер Тодось Осьмачка. Народився він 16 травня 1895 року в селянській родині, в селі Куцівка на Київщині. Перший його твір – поема “Думи […]...
10. Поетичні світи Тодося Осьмачки – 8 клас – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Серед провідних митців епохи “розстріляного Відродження” Тодось Осьмачка – самий талановитий і оригінальний. У центрі його поетичних інтересів – любов до українського народу, який потрапив у криваву заметіль тридцятих років. У душі митця поселилися біль і смертельний сум. Розпач, розлад, руйнування, загальне зубожіння селян – усе це ознаки життя України тих часів. Проникливо сумні вірші […]...
11. Старший боярин – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА – скорочено Розділ перший Року 1912-го, червня 15-го, Лундик Гордій приїхав із Черкаської учительської семінарії в село Тернівку до своєї тітки Горпини Корецької, яка йому була і за батька, і за матір рідну, бо він їх позбувся ще раннього дитинства. До науки стати йому поміг місцевий священик Дмитро Діяковський, зваживши на те, що хлопець кінчив дуже добре […]...
12. Образ Вітчизни в поезії “Україна” – I варіант – 8 клас – ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА Моя Україно, недоле моя, Була ж ти мені дорогою, А нині тебе вже лишаюся я. Ох, що ж ти зробила зі мною! Ці слова написав Тодось Осьмачка, нещасний син України, якому випала трагічна доля: арешти, допити, ув’язнення, переховування, психіатрична лікарня. Свої дні, пройняті страхом переслідування, поет закінчив в Америці. Йому так і не судилося повернутися […]...
13. Короткий переказ – Старший боярин – ТОДОСЬ (Феодосій) ОСЬМАЧКА – ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА ТОДОСЬ ОСЬМАЧКА У червні 1912 року Гордій Лундик приїхав із Черкаської учительської семінарії в село Тернівку до своєї тітки Горпини, яка замінила йому батьків, котрих він рано втратив. Здобути освіту йому допоміг місцевий священик Дмитро Діяковський, зваживши на успіхи здібного учня в земській школі. У його валізі лежала посвідка про те, що Лундик має право […]...
14. Десь суть була – БОГДАН БОЙЧУК Десь суть була, Осталися одгадки, Десь дім стояв, Та як його знайти? Мій шлях Неждано виховзнув З-під ніг Піском розлився В безконечність. Я йшов І по коліна груз В темнoті. На грані світляних років Являвся часом день, І час від часу зірка Падала комусь В долоні. Так : Десь дім стояв, А може, не стояв; […]...
15. Матерiали до характеристики життя й творчостi (Тодосій Осьмачка) …Смерть поета сталася 7 вересня 1962 р. в одному шпиталi коло Нью-Йорка. Скажу щиро, в обличчi свiжої ще смерти, що кожний момент, просто кожну секунду мого довгого знайомства з небiжчиком, я був гостро свiдомий, що вiн є генiяльною людиною, бiля якої, як бiля всiх велетнiв людського духа, ще за її життя шумлять вiтри iсторiї. Подаю, […]...
16. ВІДЧУТТЯ – АРТЮР РЕМБО – 11 КЛАС В блакитні вечори стежками йтиму я; Колотиме стерня, траву почну топтати: Відчує свіжість піль тоді нога моя, Я вітру голову дозволю овівати. Отож мовчу собі, сповільнюю ходу. В душі безмежної любові лиш припливи; Все далі й далі, мов бродяга той, піду, З Природою, немов із жінкою, щасливий. Переклад Г. Кочура * * * У синіх […]...
17. ІНІЙ – ПАВЛО ТИЧИНА Ой цвілось життя зелене – Юнь моя – чорнобрів’я! Тисяча півтонів, тіней… А тепер же – Що зустрів я? Сивий впав на мене Іній… Сивий, сивий іній… Що ж. Нічого. Це нічого. Серце,- цить! Чого ти спориш? В мене ж вік – новий, зустрічний. То й зустрінем… Все суворіш Мислить розум строго – Вічний. Мислить […]...
18. Гріє сонечко! – ІВАН ФРАНКО Гріє сонечко! Усміхається небо яснеє, Дзвонить пісеньку жайвороночок, Затонувши десь в бездні-глубіні Кришталевого океану… Встань, Встань, орачу! Вже прогули вітри, Проскрипів мороз, вже пройшла зима! Любо дихає воздух леготом; Мов у дівчини, що з сну будиться, В груді радісно б’єсь здоровая Молодая кров, Так і грудь землі диха-двигаєсь Силов дивною, оживущою. Встань, орачу, встань! Сій […]...
19. Либонь усе життя на перехрестях – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ * * * Либонь усе життя на перехрестях, У пам’яті – стежки, шляхи, путі, А серце вперто знов таки береться Лихою звабою – світ за очі піти! Туди, де, стрінувшись негадано-неждано, Нам знов судилось навмання іти Алеями, де з лагідних каштанів Злітало квіття на твої й мої сліди, Де у мінливім надвечірнім світлі Пелюстки пролітали […]...
20. На світі є співучий Лангедок – МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ – Українська література – шкільна програма На світі є співучий Лангедок, Цвіте Шампанню Франція весела, Де в сонці тоне кожен городок І в виноградах утопають села. Десь є Марсель і з моря дух п’яний, Десь є Париж, дух генія й гамена; Десь жив Доде, гарячий і ясний; Десь полювали милі Тартарени. Десь острів є, що осіяв Шекспір, Де Діккенс усміхався крізь […]...
21. ПТАХ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ – ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ Сидить птах на Гілці, на дереві, Що розгалужується від Його ніг, притискає Кольорову голову до Ока, великого й прозорого, Як вікно, розсуває Пір’я, немов важкі Портьєри, чує, як Від хвилювання б’ється у Грудях серце. На другім боці лежить Світ, поділений на дерева, Траву, каміння, дії З’являються між і Перед ними, як діти, Перебігають з місця […]...
22. ВЕЧОРОВА ГАРМОНІЯ – ШАРЛЬ БОДЛЕР – 11 КЛАС Вечірній час прийшов. На кожній стебелині Вже квіти куряться, немов кадильний дим; І звуки, й пахощі в повітрі голубім; Меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні. Вже квіти куряться, немов кадильний дим; Ридає скрипка десь, як серце в самотині; Меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні; Сумна краса небес в спокої віковім. Ридає скрипка десь, як серце […]...
23. ГЛІБОВ ЛЕОНІД – МАЛЬОВАНИЙ СТОВП Обридла дневі суєта людськая, Спустився він спочити в темноті, І нічка тихая, мов чарівниця тая, Прибралася у зорі золоті. Широкий шлях замовк; ні пішки, ні на возі Ніхто його не турбував; Заснули верби на облозі, І вітер задрімав. Що ж то таке між вербами біліє? То Стовп мальований стоїть, Стоїть і журиться, і серце кам’яніє, […]...
24. Я не просив осінньої обнови – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ * * * Я не просив осінньої обнови Як хліба нашого насущного в Отця. Вона ж явилася – чудесна і чудова – Негадано, неждано мить оця! Я не вимолював натхнення миті І не настроював себе на творчий лад, В якому образи палкі і сумовиті Займуться й згаснуть, як осінній сад. Я зовсім не благав на […]...
25. ІКАР – Микола Вороний Світлій пам’яті Левка Маціевича, першого українського літуна Icare – dixit – ubi es? Quo te regione requiram. Ovidiut1 О Ікаре нещасливий! О Дедалів славний сину, Я мов бачу в цю хвилину Вид і погляд твій звабливий! Світлий образе, блискучий! Ти стоїш переді мною Гордий силою міцною І одвагою могучий. Не спинила тебе рада Батька любого […]...
26. СОН СВЯТОСЛАВА – МИКОЛА ЗЕРОВ Я бачив сон. Важенних перел град На груди сипали мені, старому, Вдягали в ддовгу чорну паполому, Давали пити не вино, а чад. Я зір будив – обводив кругогляд І відчував крізь димку нерухому, Як обсипався дах княжого дому, Як крякав крук і як клубочивсь гад. О, що за туга розум мій опала! Яка крізь серце […]...
27. ТАЄМНИЦЯ БУТТЯ – ІВАН ДРАЧ ТАЄМНИЦЯ БУТТЯ Десь там, у найвищих глибинах, Десь там, у найглибших висотах, Таємниця вродилася, як пелюстина, Як бджола в золотистих сотах. Уся – з найтемнішого світла, Уся – з найсвітлішого змроку Борсалась Таємниця, то тьмава, то світла, Долаючи купіль жорстоку. Ген там з найгіркішого солоду, Ген там з найсолодшого болю Зростала вона аж блакитна від […]...
28. Василь Симоненко – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Десь вітер грає на віолончелі, Морозні пальці приклада до скла, І ти одна в зажуреній оселі Замріяно схилилась до стола. Мов раб німий на араратській скелі Карбує написи про подвиги царя, Ти на папері почуттів моря Переливаєш в строфи невеселі. Ти – хвора дівчина – серед глухої ночі Врізаєш в вічність огненні, пророчі Слова з […]...
29. Співець рідної природи – (за віршами “Над Дніпровською сагою…”, “Зоре моя вечірняя…”) – ІІ варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – 6 клас Тарас Шевченко – це великий український поет, який надзвичайно любив свою Батьківщину і віддав їй своє життя, серце, геніальний талант. Велике місце в творчості Шевченка займають описи природи, яку він дуже любив. У вірші “Над Дніпровою сагою” поет зображує дерева, які стоять над берегом Дніпра. Він надає деревам людських рис, передає їхні почуття, думки та […]...
30. СПІВЦЕВІ – БОРИС ГРІНЧЕНКО Коли ти хочеш, щоб твій спів Нам серце й душу зворушив, Співаче рідний, то співай Про нещасливий рідний край, Про те, як гнітять нас вони,- Щоб наша безліч мук і. лих В піснях озвалася твоїх. Про стоптаний народ співай,- Про те, що наш безщасний край – Усім розкоші, тільки нам Він пеклом ставсь, його синам; […]...
31. ЧУЖА ВЕСНА – ОЛЕНА ТЕЛІГА Десь, цілком недалеко, засліплює світло, Десь ридають трамваї і мучаться авта, Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла, А за сонними вікнами блимає нафта. Я піду, як звичайно, порожнім провулком, Бо мене обійматиме вітер весняний, Мої кроки і серце застукають гулко, І тебе я зустріну, як завжди, незнаний. Ти для мене чужий, не з єдиного […]...
32. Живу, як той гірський потік – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Живу, як той гірський потік, На спокій – ні хвилини. Іскрюсь від кременя в бігу, Туманюся від глини… Спадаю дзвінко з темних скель У плесо, повне гулу. Від крові пурпурним стаю, А чорним – від намулу. Та відновляється в мені Невигасна й воскресна Мого кохання чистота, Як та блакить небесна. Прояснює в […]...
33. СВІТАЄ… – ПАВЛО ТИЧИНА Світає… Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Мов свічі погаслі в клубках фіміаму, В туман нагорнувшись, далекі тополі В душі вигравають мінорную гаму. Світає поволі… Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Світає… Все спить ще: і поле, і зорі безсилі, Лиш птах десь озвався спросоння ліниво, Та пень обгорілий, мов піп […]...
34. Я УТВЕРЖДАЮСЬ – ПАВЛО ТИЧИНА Я єсть народ, якого Правди сила Ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! – А сила знову розцвіла. Щоб жить – ні в кого права не питаюсь. Щоб жить – я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, Бо я живу. Тевтоніє! Мене ти пожирала, Як вішала моїх дочок, синів І […]...
35. РАДІСТЬ ВЕСНИ – ОЛЕКСАНДР ДУХНОВИЧ – Українська література – Література для дітей Уже весна зеленая Настала нам, веселая, О, то радість велика Кожного чоловіка. Уже сонце тепленькое Зігріває маленькое Зерно, квіти і траву, Вилудить всю потраву. Од радостей земля-мати Трепеще, і всі теплоти Приймає весело, Мороз біжить у нило. Уж на буках брест пучніє, І листя уж зеленіє, Липа уже пукає, І береза сік дає. Пташки гласно […]...
36. ДО УКРАЇНИ – Михаил Старицкий Моя Україно! Як я тебе любив! Твої луги, твої степи розлогi, Днiпра ревучого славетнiї пороги I хвилi золотi твоїх шовкових нив. Як я любив в садочках вишняку Твої бiлесенькi, немов хустини, хати, Поважну рiч старих дiдiв чубатих I регiт дiтвори в жартливому танку. Як я любив в нiч теплу, весняну Чуть пугача з дiброви тихий […]...
37. КОЛИ МИ ЙШЛИ УДВОХ З ТОБОЮ – ДМИТРО ПАВЛИЧКО *** Коли ми йшли удвох з тобою Вузькою стежкою по полю, Я гладив золоте колосся, Як гладить милому волосся Щаслива, ніжна наречена… А ти ішла поперед мене, Моя струнка, солодка згубо,- І я помітив, як ти грубо Топтала колоски пшениці, Що нахилились до землиці. Немов траву безплідну, дику Топтала і не чула крику Тих колосочків. […]...
38. Над нашим світом і під нашим світом – ДМИТРО ПАВЛИЧКО * * * Над нашим світом і під нашим світом Є ще світи великі і малі. Туди ми долітаєм тільки світлом І музикою темної землі. Туди мене хтось ненастанно кличе, Вистелює блакитом щемну путь; Так ніби прагне в сяйво таємниче Душі, моєї подих обернуть. Десь там у зорях мерехтить віола, Льняна коса, як нива осяйна. […]...
39. ШУМКА – Микола Вороний “Ой дівчино чорноброва, Будь здорова, будь здорова! Подивися, Усміхнися, Любо привітай! Маєш серце до любови, До коханої розмови – Як стемніє, Звечоріє, То виходь у гай”. “Ой козаче-небораче, В тебе думка зла неначе. Постидайся, Не чіпайся, З серцем не жартуй.. . Ти питаєш, чи кохаю? Ба який! Або я знаю… Відчепися, Не в’яжися, Ну-бо, не […]...
40. ПЕРЕМОГА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне”. А весна гомоніла: “Послухай мене! […]...