Соціально-психологічна драма Украдене щастя – ІВАН ФРАНКО (1856-1916) – Українська література кінця XIX – початку XX ст
Історія написання твору. Франко-драматург
18 березня 1891 р. крайовий відділ Львівського сейму оголосив закритий конкурс на найкращу драму. Іван Франко запропонував вимогливому журі свою п’єсу “Шандар1”. Уже сама назва роздратувала цензуру. На жаль, на цьому конкурсі п’єсі І. Франка присудили тільки третє місце, а перше й друге посіли значно слабші твори. Та найсправедливішим суддею виявився час: драму “Украдене щастя” і досі з успіхом ставлять на сценах багатьох театрів.
16 і 19 листопада, а також 1 грудня 1893 року пройшли три перші постановки “Украденого щастя” на сцені театру “Руська бесіда”. Незважаючи на те, що цензура змусила І. Франка замінити шандаря поштарем, щоб не плямити честі жандармського мундира, глядачі дуже добре прийняли п’єсу.
Прем’єра “Украденого щастя” у Києві відбулася в 1904 р. силами театру корифеїв. Роль Миколи Задорожного зіграв Іван Карпенко-Карий, шандаря (у цій постановці образ листоноші знову замінили на шандаря) – Микола Садовський, Анни – Любов Ліницька.
1Шандар (діалектне) – жандарм
Задум написати п’єсу в І. Франка визрівав довго, в її основу лягла “Пісня про шандаря”. Створена, очевидно, по гарячих слідах сімейної трагедії, пісня досі вражає своїм драматизмом: “Ой як прийшов Николайко до своєї хати, / Ані ключів, ані жінки нема коло хати… / Ой іди ж ти, Николайку, та на торговицю, / Ой там жінка із шандарем п’є мед, сливовицю! / Ой дивиться Николайко крізь оболоночки1, / Жінка лежить розібрана, гола, без сорочки. / Взяв сокиру в шинкарочки, розрубав дверії, / Забрав речі жандармськії до фільватерії2/!” Як бачимо, пісня досить прозоро натякає на зраду жінки своєму шлюбному чоловікові, щоправда, в тексті відсутня сцена вбивства через ревнощі. Народ не засуджує зрадниці, бо її любов до шандаря така велика, що жінка готова з убитим лягти в одну могилу. Викликає співчуття і Николайко (Микола), який спочатку хоче незаперечними фактами (мундиром шандаря) довести, що до злочину його довів переступ моралі шандарем та невірною дружиною. У пісні також наголошено, що дні Миколи – злічені, адже за вбивство його строго покарають. Саме з цієї причини нещасного й сповідає священик.
1 Оболоночки (діалектне) – фіранки.
2 Фільватерія – тут: жандармська дільниця.
Драма як жанр – п’єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої – переважно пересічні люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій.
“Украдене щастя” має всі ознаки сімейної драми, а конфлікт у цьому творі – любовний. Автор виявився тонким психологом, тому цей твір варто вважати не соціально-побутовим, а соціально-психологічним. Іще далеко до кривавої розв’язки у драмі страждають усі: і Микола, й Анна, і Михайло. Адже, хоча сусідка Задорожних і вважає їхню сім’ю найщасливішою в селі і в цьому твердженні є велика частка правди, Анна не любить свого чоловіка, а Микола не почувається самодостатнім ані в родинному колі, ані в сільській громаді. Михайло з ревнощів називає суперника “туманом вісімнадцятим”, однак Микола ні розумово відсталий, ні примітивний. Його шлюб з убогою, але коханою дівчиною, за якою брати не дали приданого, напевно, був для Анни єдиним порятунком від сімейного гніту й насильства в батьківській родині, яку уособлювали жорстокі, брехливі брати.
Зустріч уже одруженої Анни з колишнім коханим Михайлом, якого вона подумки давно поховала, запалює обох великою пристрастю. Проте для Анни це гріховне почуття приносить іще й неабиякі муки совісті, страх за своє добре ім’я, сором перед односельцями, уболівання через незавидну долю Миколи, якого Михайло безневинно запроторив до тюрми.
Поведінка Михайла у драмі – жорстока, насамперед у ставленні до Миколи й Анни. Гурман тішиться владою над простими людьми. Михайло негативно впливає і на Анну, силою примушує її робити те, чого вона не хоче: не відвідувати Миколи у в’язниці, афішувати свою появу з Михайлом на людях.
Франко достеменно знав психологію села. Селяни в “Украденому щасті” – лицемірні: улесливі до шандаря, зловтішно-грубі в обмовах-плітках щодо Анни, вимогливі та підбурливі до Миколи, якого сусіди раз у раз спонукають розправитися з Михайлом. Урешті, злочин Миколи зумовлений багатьма чинниками. Це чудово розуміє Михайло, коли, вже вмираючи, каже, що смерть собі заподіяв сам.
Письменник-психолог наочно показав, що минуле змінити неможливо, але саме воно невідворотно тяжіє над усіма в сьогоденні. Щастя у драмі хотіли всі – Микола, Анна, Михайло, й усі залишилися глибоко нещасливі, а Михайло – ще й поплатився життям. Твір глибоко психологічний, здатний спонукати до роздумів і висновків.
Найкращі українські актори завжди щиро відтворювали на сцені непрості стосунки в “любовному трикутнику”, індивідуальну правду кожного персонажа, яка не збігалася з правдою інших. У Київському академічному драматичному театрі ім. Івана Франка Сергій Данченко поставив “Украдене щастя” у 1979 р. Найбільш драматичну роль – Миколи Задорожного – тоді зіграв Богдан Ступка.
1984 р. кінорежисер Юрій Ткаченко екранізував цей твір Франка, Богдан Ступка зіграв роль Миколи, Нелє Савиченко – Анни, Григорій Гладій – Михайла.
У Львівському театрі ім. Марії Заньковецької “Украдене щастя” за часів радянської влади ішло принаймні тричі: у 1940, 1949 і 1976 рр. (режисер Федір Стригун).
Також ця драма з великим успіхом ставилася у Львівській опері.
За мотивами “Украденого щастя” Івана Франка в наш час було знято чотирисерійний фільм-серіал із такою самою назвою (режисер – Андрій Дончик; сценаристи – Марина і Сергій Дяченки). Конфлікт і любовний трикутник – ті самі, але у цьому фільмі діють герої вже XXI ст.
Таке зацікавлення драмою “Украдене щастя” І. Франка однозначно засвідчує, що цей твір живе у великому часі та є шедевром української літератури.
Сцена з вистави “Украдене щастя” у Київському академічному драматичному театрі ім. Івана Франка. У ролі Миколи Задорожного – Богдан Ступка
Діалог із текстом
1. Що ви довідалися про історію написання драми І. Франка “Украдене щастя”?
2. Чому драма “Украдене щастя” за жанром – соціально-психологічний твір?
3. Розкажіть про трагедію, що сталася в житті Анни до одруження з Миколою Задорожним. Як це вплинуло на її подальше життя?
4. Як ви розцінюєте той факт, що Михайло допустив, щоб громада осудила його кохану?
5. Чи можна назвати ставлення Анни і Михайла до Миколи гуманним?
6. Ви згодні з думкою, що Микола Задорожний – найтрагічніша постать у драмі? Чи хотів він убити Гурмана? Чому ж убив?
7. Чому шандар наприкінці драми намагається приховати вбивство, вчинене Миколою, і видати його за самогубство? Чи можна це назвати благородством?
8. Хто і в кого украв щастя: Анна в Миколи? Микола в Анни? Михайло в Миколи? Поясніть назву твору.
Діалоги текстів
Порівняйте виставу “Украдене щастя”, якщо ви цей твір бачили на сцені, або сучасний фільм “Украдене щастя” з однойменним твором І. Франка, який ви прочитали.
Діалог із науковцем
Михайло Гуняк1
ДО ВИСОКИХ ДЖЕРЕЛ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ
Емоційно, почуттєво збіднена людина є неповноцінною, нерозвиненою. Набагато більших і вартісніших успіхів у своїй діяльності досягне людина з розвиненим естетичним почуттям, із загостреною художньою сприятливістю, з готовністю до зустрічі зі справжніми мистецькими вартостями. Це особливо важливо в наш час, з його так званою “маскультурою”, “поп – культурою”, які є вираженням войовничої антикультури, антиестетизму, антидуховності. Вони – диявольська сила великого розкладу людського духу, нівелювання духовних сил людини, створеної на образ і подобу Божу.
Мистецтво – не муляж дійсності, не зліпок з неї чи світлина. Кожен твір мистецтва є умовним, оскільки письменник “вибирає” характерні факти дійсності й осяює їх силою свого таланту. Творчий процес поєднує три струмені: відображення, зображення, вираження. Збуджується творчий імпульс – починається процес зображення й вираження дум, устремлінь, прагнень творця. Іван Франко, живучи національною ідеєю, прагнув, щоб у світогляді української інтелігенції запанувала національна свідомість.
До справжніх високих джерел справжньої світової культури! Такий урок дає нам наша література – література великих імен. До цього великого поклику долучається І. Франко.
1 Гуняк Михайло (нар. 1949 р.) – вчитель і літературознавець із Дрогобиччини, що на Львівщині, автор монографії “Роман Івана Франка “Перехресні стежки”: світоглядно-антропологічний аспект”.
1. Із якими думками літературознавця ви погоджуєтеся, а яким готові опонувати? Чому саме?
2. Що нового ви довідалися про творчий процес?
Консультація
Читацький практикум “Соціально-психологічна драма. “Ключі” до прочитання. Рецензія на театральну постановку драматичного твору”
Важливо пам’ятати, що драматичний твір завжди має двох авторів: письменника-драматурга, перу якого належить художній текст драми, і режисера-постановника цієї самої драми на сцені. Закономірно, що актори, театральний режисер чи кінорежисер завжди вносять зміни в авторський варіант твору. Уявіть себе критиком і театрознавцем (чи кінознавцем). Для цього обов’язково перегляньте драму в театрі або у вигляді відеодрами чи кінокартини.
Щоб написати рецензію на театральну постановку драматичного твору, треба прочитати драму, подивитися постановку на сцені, ознайомитися з рецензіями. Спираючись на такий матеріал, можна сміливо братися за власний відгук. На початку обов’язково треба вказати театр чи кіностудію, ім’я та прізвище режисера, акторів і ролі, які вони грають, логічно викласти власні думки про постановку, відзначити успіхи інсценізації та хиби або невдачі. Насамкінець варто порівняти постановку вистави, яку рецензуєте, з її постановками в інших театрах силами інших акторських колективів, про що також можна знайти інформацію в інтернеті.
Перегляньте театральну постановку (на вибір) у найближчому до вашого місця проживання театрі. Перемалюйте таблицю, заповніть її:
Назва театру, в якому ви дивилися виставу | Назва твору і його співавтори: драматург, режисер | Виконавці ролей головних дійових осіб | Ваші висновки про досягнення й недоліки театральної постановки |
(1 votes, average: 5.00 out of 5)