Чого являєшся мені – Іван Франко (1856-1916) – Титан духу і думки

* * *

Чого являєшся мені

У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Який докір, яке страждання,

Яке несповнене бажання

На них, мов зарево червоне,

Займається і знову тоне

У тьмі?

Чого являєшся мені

У сні?

В життю ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього визвала одні

Оті ридання голосні –

Пісні.

В життю мене ти й знать не знаєш,

Ідеш по вулиці – минаєш,

Вклонюся – навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,

Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами

І як літа вже за літами

Свій біль, свій жаль, свої пісні

У серці здавлюю на дні.

О, ні!

Являйся, зіронько, мені

Хоч в сні!

В життю мені весь вік тужити

Не жити,

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті,

Марніє, в’яне, засиха, –

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає,

По-людськи вільно віддиха,

І того дива золотого

Зазнає, щастя молодого,

Бажаного, страшного того

Гріха!

Виявляємо літературну компетентність

1. Яке враження справила на вас поезія?

2. Визначте тему твору. Поміркуйте, який аспект цієї теми розкриває І. Франко у творі “Чого являєшся мені…”.

3. Знайдіть у тексті повтори риторичних запитань. Поміркуйте, як змінюється емоційний стан ліричного героя після кожного повтору. Означте словом кожен із цих станів (печаль, сум, жаль, журба, туга, смуток, погорда, презирство, байдужість, образа, зневага, шал, безумство, злість, захват, запал, завзяття, натхнення тощо).

4. Знайдіть у тексті риторичне заперечення. Поміркуйте, чи є логічним його виникнення. Обгрунтуйте свої міркування.

5. Як змінюється емоційний стан героя в останній частині поезії? Доберіть слова, щоб схарактеризувати цей стан.

6. Як зображено дівчину, у яку закоханий ліричний герой? Чи є в ліричного героя хоча б надія на взаємне кохання?

7. Порівняйте образи коханих у поезіях “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…” і “Чого являєшся мені…”. Який із цих образів має більше конкретних рис? У якому образі виявилося більше суб’єктивного сприйняття коханої ліричним героєм?

8. Порівняйте ліричних героїв цих поезій. Який з них вам ближче? Чому?

Досліджуємо самостійно

9. Знайдіть у поезії алітерації й асонанси. Яку роль вони відіграють у творі?

Виявляємо обізнаність у сфері культури, громадянську, соціальну, інформаційно-цифрову компетентності

10. Знайдіть і перегляньте в Інтернеті відео, де солістка популярного українського гурту ONUKA читає вірш І. Франка “Чого являєшся мені…”. Чи набуває вірш нового звучання в сучасному виконанні?

Знайдіть інформацію про арт-проект #СЛОВА, у межах якого записано це відео. У цьому проекті відомі люди читають улюблені вірші українських поетів. Поміркуйте, у чому його актуальність. Організуйте подібну акцію у своїй школі.

– ЛОСОФСЬКІ РОЗДУМИ ПРО БЕЗСМЕРТЯ

Поема “Легенда про вічне життя” ввійшла до збірки І. Франка “Мій Ізмарагд” (1898). Пояснюючи назву, автор писав: “”Ізмарагдом” звався в старій Русі збірник статей та притч, почасти оригінальних, а почасти повибираних із грецьких писань отців церкви, підібраних так, щоби цілість становила неначе повний курс практичної християнської моралі”.

Письменник скомпонував свій “Ізмарагд”, узявши за основу відомі у світовій літературі мотиви (“…я здавна збирав потрохи або намічував собі для пізнішого вжитку поодинокі камінчики…”). У збірці він висловив власні погляди на важливі в людському житті морально-філософські проблеми.

Легенда зазвичай розповідає про щось чудесне, фантастичне. У часи Середньовіччя це був найпоширеніший жанр. Очевидно, рівняючись на середньовічний “Ізмарагд”, І. Франко деякі свої твори називав легендами. Але насправді “Легенда про вічне життя” – це епічна морально-філософська поема, написана на основі легендарного матеріалу. Вона також має виражений повчальний характер, що відчутно наближає її до притчі.

Серед героїв поеми є й історичні особи – видатний полководець Александр Македонський (у тексті поеми І. Франка – Олександр), засновник великої держави часів античності, його дружина Роксана, воєначальник Птолемей. Однак усі вони постають не в історичному, а в притчовому, філософському контексті. Автор “змушує” їх пройти через “випробування вічністю”, для чого використовує мотив “божественного дару”.

Спочатку через випробування проходить аскет-пустельник: він одержує від богині “чудодійний горішок”, що дарує вічне життя, однак усвідомлює марність безсмертя й передає свій шанс Олександру Великому. Але й могутній володар не прагне вічності без коханої Роксани: “Що без неї життя? Сонце? Небо? Сам рай? /3 нею жить! Або радше ти сам умирай!”.

Та серце красуні Роксани належить воєначальнику Птолемею – йому й дістається горішок вічного життя. А далі символ безсмертя потрапляє до куртизанки, у яку без тями закоханий сам Птолемей. Зрештою чарівний горішок повертається до царя: закохана куртизанка готова на все, щоб завоювати його прихильність. В останні передсмертні хвилини Олександр рішуче кидає символ вічності в огонь, бо не уявляє свого життя без кохання Роксани: “Не для нас, о богине, твій божеський дар! / Хоч над світом я цар, та над серцем не цар”.

Іван Франко (Іван Труш, 1908)

Провівши своїх героїв через “випробування вічністю”, автор поєднав проблему безсмертя з проблемою щастя. Можна жити вічно, володіти світом, але не душею й серцем іншої людини. Вічність без кохання і щастя втрачає всі свої принади. Життя і смерть, сенс людського існування, справжні цінності – саме про це змушує замислитись “Легенда про вічне життя”.

Читацький практику




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Чого являєшся мені – Іван Франко (1856-1916) – Титан духу і думки