МОЙСЕЙ – ТИТАН ДУХУ I ДУМКИ: ІВАН ФРАНКО 1856-1916 – ТИТАН ДУХУ І ДУМКИ
Сторін створення. У серпні 1904 р. І. Франко відвідав Італію. Редактор одного із часописів прохав його написати про подорожні враження, зокрема про скульптуру Мікеланджело “Мойсей” у Римі. Статуя справила на поета надзвичайне враження. Проте газетна стаття не була написана, а в 1905 р. з’явилася окремою книгою поема “Мойсей” – вершина творчості І. Франка.
Ідейно-тематичні домінанти.
Мойсей – біблійний старозаповітний пророк, якому Бог колись довірив десять заповідей. Проте І. Франко не переспівує історію Мойсея, котрий вивів ізраїльський народ з єгипетської неволі, а звертається лише до одного її фрагмента. Сам автор у передмові до твору вказував: “Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, непризнаного своїм народом. Ся тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні”. Тож тема твору – життя-подвиг і смерть Мойсея, велетня духу й пророка. За цим біблійним сюжетом – історичні реалії України, її минуле та майбутнє. Під подертими наметами давніх ізраїльтян, “синів пустелі”, І. Франко бачив своїх пригноблених співвітчизників. А їхнє сорокарічне блукання в пошуках землі обіцяної асоціювалося в нього із тривалими пошуками українським народом своєї держави.
Уже в пролозі автор звертається до рідного народу, який нагадує йому жебрака-паралітика. І це викликає в душі поета не лише тривогу, а й сором. Автор ставить низку гнівних риторичних запитань: “Невже тобі на таблицях залізних / Записано в сусідів бути гноєм, / Тяглом у поїздах їх бистрої з них?”, “Невже тобі лиш не судилось діло, / Щоб виявило твоїх сил безмірність? / Невже задарма стільки серць горіло / До тебе найсвятішою любов’ю?”. Насправді І. Франко знає відповіді на ці запитання, і всі вони ствердні. Автор говорить про це прямо:
О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання.
Мікеланджело Буонарроті. Мойсей
…прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольнім колі…
Отже, віра в щасливе й вільне майбутнє рідного народу – ідея цього твору. Такого світлого майбутнього можна досягти лише тоді, коли народ звільнить свій дух від рабства і внутрішньої сліпоти.
Твір пройнятий патріотичним пафосом, який найповніше втілено в таких словах Мойсея:
О Ізраїлю! Якби знав,
Чого в серці тім повно!
Якби знав, як люблю я тебе!
Як люблю невимовно!
Ти мій рід, ти дитина моя,
Ти вся честь моя й слава.
В тобі дух мій, будуще моє,
І краса, і держава.
Водночас у поемі порушено численні проблеми: віри і зневіри, сили волі й слабкодухості, героя і маси, вождя й народу. Вони художньо втілюються в образах Мойсея і народу. Мойсей – пророк, який живе із чистою вірою у високі ідеали щастя й добра. Народ же може відступитися навіть від найблагороднішої мети, бо часто виявляє рабську психологію, тупоумство, хитання між різними силами. На думку І. Франка, у цьому й виявляється глибока драма народу, який сам себе роздирає навпіл: одна його частина йде за Мойсеєм, інша – за Датаном й Авіроном. Це призводить до страшних наслідків: люди гинуть, тривала неволя витравила в їхніх душах волелюбність і самоповагу, поселила страх. Відповідно й потреби в них приземлені, матеріальні: їсти, спати, плодитися. Це вже не народ, а темна несвідома маса, якою легко керувати, якій голос Божого пророка не потрібний.
В оформленні розділу використані ілюстрації Євгена Безніска.
Збайдужіння людей, їхнє бажання задовольнити лише матеріальні потреби та зневіра – це страшний діагноз хвороби духу:
Ті слова про обіцяний край
Для їх слуху – се казка:
М’ясо стад їх, і масло, і сир –
Се найвищая ласка.
У поемі народ все-таки прозріває та повстає. Він знищує ницих і недалеких псевдоватажків Датана й Авірона, обирає своїм проводирем Єгошуа й упевнено йде до мети.
Таким чином, у поемі І. Франко художньо порушує, найболючіші проблеми українства – проблему національної самосвідомості, історичної перспективи. Поет глибоко переконаний, що незалежність, а відтак і процвітання, може здобути народ-моноліт, який живе з вірою в Бога, у послане Богом слово, народ саможертовний, свідомий своєї мети, незламний, цілеспрямований і безстрашний. Його дух стоїчний, як і незмінні ідеали – воля, гідність, добро.
Сюжет і композиція. Сюжет твору запозичено з Біблії. Буквально у творі йдеться про сорокарічний тернистий шлях ізраїльтян з єгипетської неволі до обіцяної землі. Проте Мойсей не довів свій народ до омріяної мети з кількох причин: через власний сумнів і супротив народу, підбуреного Датаном й Авіроном.
Головний конфлікт у творі – це непорозуміння між пасивним, байдужим, зневіреним народом і Божим пророком Мойсеєм (зовнішній). Внутрішній конфлікт – це боротьба в душі центрального героя (Мойсей – Азазель, Мойсей – Єгова).
Поема починається з прологу. Це оригінальний своєрідний зачин, який є самостійним і за змістом, і за формою твором. Його можна назвати заповітом-посланням І. Франка рідному народові й водночас геніальним пророцтвом. Однак причини появи прологу досить буденні. Ось як згадує про це один із сучасників автора: “…кінчився друк “Мойсея”. Зажурений управитель друкарні… показав поетові, що на початку надрукованої поеми лишається кілька незадрукованих сторінок, і радив написати вступне слово. Поет подивився на білі сторінки й сказав спокійно: “Добре, добре, я щось напишу і принесу”. І приніс на другий день відомий пролог”.
Далі – експозиція, у якій згадано про сорокалітнє блукання Мойсея з народом “по арабській пустині”. Стрімко означується поетом конфлікт: зневіру люду (зав’язка). Розвиток дії охоплює такі епізоди, як промова Мойсея, його бесіди з дітьми. У кульмінації зображено вигнання пророка. Розв’язка поеми двоаспектна: смерть Мойсея та перемога народу – прихід євреїв у Палестину.
Сюжетне розгортання твору ускладнене позасюжетними елементами. Це, зокрема, старогрецький міф про Оріона. У трактуванні І. Франка сліпий Оріон із хлопчиком-пустуном на плечах мандрує до сонця, щоб повернути втрачений зір. Проте малий “сміхованець” спрямовує його не на той шлях, який може привести до мети. Поет так дешифрує зміст цього міфу:
Сей Оріон – то людськість уся,
Повна віри і сили,
Що в страшному зусиллі спішить
До незримої ціли.
* * *
Строїть плани не в міру до сил,
Ціль не в міру до актів,
І жартує з тих планів її
Хлопчик – логіка фактів.
Отож ідеться про невідповідність між мрією і дійсністю не лише одного народу, а й усього людства, яке на шляху поступу може бути засліплене якимись ідеями, як результат – “в те трафля, в що не мірить”.
До позасюжетних елементів поеми належить і притча (казка) про те, як дерева обирали собі короля “по своїй вольній волі”. Вони звертаються до кедра, пальми, рожі, дуба, берези, але ніхто не погоджується стати правителем. І лише терен, хоч всі розцінювали його кандидатуру як жарт (і не високий, як кедр, і не вродливий, як пальма, і не тужливий, як береза, тощо), погодився:
Здобуватиму поле для вас,
Хоч самому не треба,
І стелитися буду внизу,
Ви ж буяйте до неба.
Терен прагне служити деревам, захищати їх своїми колючками, прикрашати пустирища молочними квітами, давати пристановище птахам і звірам. Підтекст цієї притчі такий: народний обранець повинен бути не лише скромним, а й жертовним у своїх конкретних справах не заради власної вигоди, а заради людей, жити не для себе, а для інших.
Внутрішній конфлікт Мойсея розкривається через численні внутрішні монологи.
Образ Мойсея. Цей образ утілює в собі дух, який рветься вгору, до Бога. Це сама віра у велику місію свого народу, у власну місію – вивести націю з ганебного й принизливого стану рабства.
Зовні це “дідусь слабосилий”, похилого віку – “стоїть край могили”. Проте не фізичний стан визначає його сутність, а воля, мужність і високий дух служіння громаді. Знаменною є промова Мойсея тоді, коли Датан й Авірон забороняли йому спілкуватися з людьми. У ній він картає рабську покору, лінощі, животіння народу.
Мойсей змальований без родини, без багатства. Він живе вищими пориваннями до добра та щастя:
Все, що мав ужиттю,
Він віддав для одної ідеї.
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.
Для І. Франка важливо було зосередити увагу не на зовнішності Мойсея, а на його внутрішньому конфлікті. Мойсея спокушає “темний демон пустелі” Азазель, який прагне посіяти сумніви в його душі, схитнути його віру в перемогу добра над злом. Справді, у якийсь момент пророк охоплений тривожними роздумами, але все-таки перемагає висока ідея служіння людям. І, хоч Мойсей, довівши свій народ до землі обіцяної, падає, він виконує свою місію – пробудження громади від віковічного рабського існування: “І я знаю, ви рушите всі, / Наче повінь весною, / Та у славнім поході своїм / Не питайте за мною!”.
У цьому його велич – у любові до рідного народу та служінні йому. Недаремно життєвим кредо Мойсея є слова: “Я ж весь вік свій, весь труд тобі дав / У незломнім завзяттю, – / Підеш ти у мандрівку століть / 3 мого духа печаттю”.
Сучасники ще в 1885 р. назвали І. Франка українським Мойсеєм, за двадцять років до написання славнозвісної поеми. Справді, між подвижницьким життям поета й біблійного пророка багато спільного.
О. Білецький писав: “Його “Мойсей” – це, так би мовити, конденсація духовної енергії народу, його кращих прагнень, а разом з тим сумнівів і вагань. Старанно дотримуючи місцевого колориту, вивчивши біблійні перекази, Франко створив символ широкого значення. Його поема – це і підсумок його власного життя та діяльності, його, так би мовити, exegimonumentum, заповіт українському народові”.
Жанр. Це філософська поема, яка увійшла в скарбницю світової літератури. У ній тісно переплелася національна та загальнолюдська проблематика. Національний аспект полягає у ствердженні державницької концепції майбутнього України, а загальнолюдський – у вірі в поступ людства, у прогресивний хід розвитку людської спільноти.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Яким ви уявляєте Мойсея? У чому полягає сенс його життя?
2. Кого засудив І. Франко в поемі в образах Датана й Авірона?
3. Чому X пісню поеми можна назвати “піснею любові”, а сповідь пророка Мойсея – “сповіддю автора”?
4. Схарактеризуйте душевний стан Мойсея після вигнання.
5. Які думки висловив І. Франко в міфі про Оріона?
6. Прочитайте слова Мойсея, звернені до ізраїльтян:
Горе вам, непокірні, палкі,
Загорілі й уперті,
Тим упором, мов клином, самі
Унутрі ви роздерті.
Чи стосуються вони українського народу, чи актуальні нині?
7. Під впливом яких картин, показаних демоном-спокусником Азазелем, ламається мужність Мойсея?
8. Сформулюйте основні тези протистояння Мойсея та Авірона.
9. Чому І. Франко не показав смерті Мойсея (за висловом поета, “полишив хвилю смерті Мойсея за поетичною заслоною”)?
10. Схарактеризуйте, яким зображено нового народного ватажка Єгошуа.
11. Розкрийте алегоричний зміст притчі про дерева.
12. Поясніть значення слів, сказаних Єговою до Мойсея в контексті ідейного змісту твору:
Хто вас хлібом накормить, той враз
З хлібом піде до гною;
Та хто духа накормить у вас,
Той зіллється зі мною.
13. Як ви гадаєте, чи можна вважати, що за своїм змістом пролог віддалений від сюжету поеми? Свою відповідь аргументуйте цитатами.
14. Якими ознаками поема нагадує притчу?
15. Чому Юрій Шерех (Шевельов) назвав поему “Мойсей” “другим “Заповітом” української літератури”?
16. Чи погоджуєтеся ви з думкою словацького літературознавця М. Неврлого, що “справжній вождь у поемі І. Франка – не переможений зневірою й сумнівами, покритий сивиною Мойсей, а молодий і рішучий “князь конюхів” Єгошуа, який без вагань, у найсприятливішу хвилину перебирає керівництво над заляканим і поневоленим народом і разом з молодим поколінням побиває Датана й Авірона, які виступають у поемі як лжепророки та демагоги – представники старшого, пасивного й скорумпованого покоління”.
1. Дайте усну відповідь: що заповідав І. Франко українському народові?
2. Вивчіть напам’ять пролог до поеми.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)