Home ⇒ 👍Навчання ⇒ На шляху боротьби (Каменярі) – Іван ФРАНКО (1856-1916) – Титан духу і думки – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст

На шляху боротьби (Каменярі) – Іван ФРАНКО (1856-1916) – Титан духу і думки – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст

Поет написав “Каменярів” у 1878 році. Того ж року твір вийшов в альманасі “Дзвін”, а згодом потрапив до збірки “З вершин і низин”.

Вірш має форму сновидіння (“Я бачив дивний сон…”). У такий спосіб автор посилив художню умовність зображуваної картини. Він відзначив, що у творі представлено “алегоричний образ громади працівників…”. Алегорія, або інакомовлення, передбачає наявність ширшого тлумачення образу каменярів. Перед нами люди, які долають спротив “височенної гранітної скелі” та невпинно працюють заради народного майбуття.

Ліричний герой усвідомлює себе одним із багатьох трудівників, скутих важкими залізними ланцюгами у єдину непереможну силу. Злагодженими ударами молотів відповідають вони на громовий заклик: “Лупайте сю скалу”. Це голос долі, що нагадує про їхнє життєве покликання – прокладати шлях до нового життя. “Я” ліричного героя зливається з колективним “Ми” борців із міцною “скелею” – відсталістю, тиранією, суспільним консерватизмом – тобто з усім, що перешкоджає розвиватися, змінюватися на краще, рухатись уперед.

Автор створив динамічну картину праці-боротьби, що хоч виснажує та забирає сили й здоров’я, проте не стримує рвучкого духу й не спиняє поступу. Поет залучив чимало зорових і звукових образів [“мов водопаду рев”, “мов битви гук кривавий”), що відчутно увиразнюють драматизм зображуваного.

Каменярі – “невольники”, які “…добровільно взяли / На себе пута”. Не випадково їх парадоксальним чином означено “рабами волі”: “Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі, /І щастя всіх прийде по наших аж кістках”.

У цих яскравих образах помітні деякі титанічні риси – передусім у гіперболізації як фізичних, так і духовних сил і можливостей. Каменярі виступають носіями ідеї незламності в боротьбі й відданості життєвій місії.

Для автора ця місія полягала в самозреченому громадському служінні. За аналогією до художнього образу, створеного поетом, І. Франка нерідко характеризують як поета-Каменяра.

Коментар фахівця

Каменярі (не герої, прості робітники) прокладають у скелях друкований шлях – “гостинець”. Тисячі молотів підіймаються в їх руках і тисячі відривків скелі падають на полотно дороги. Багато трудівників знаходять собі смерть під уривками каменю, але це не ламає віри всіх інших, – вони сподіваються: їм суджено проложити шлях новому добру і новій правді.

М. Зеров, критик, історик літератури

Читацький практикум

Прочитайте вірш. Виконайте завдання.

Каменярі

Я бачив дивний сон. Немов передо мною

Безмірна, та пуста, і дика площина

І я, прикований ланцем залізним, стою

Під височенною гранітною скалою,

А далі тисячі таких самих, як я.

У кождого чоло життя і жаль порили,

І в оці кождого горить любові жар,

І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,

І плечі кождого додолу ся схилили,

Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.

У кождого в руках тяжкий залізний молот,

І голос сильний нам згори, як грім, гримить:

“Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод

Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод.

Бо вам призначено скалу се сю розбить”.

І всі ми, як один, підняли вгору руки,

І тисяч молотів о камінь загуло,

І в тисячні боки розприскалися штуки

Та відривки скали; ми з силою розпуки

Раз по раз гримали о кам’яне чоло.

Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,

Так наші молоти гриміли раз у раз;

І п’ядь за п’ядею ми місця здобували;

Хоч не одного там калічили ті скали,

Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.

І кождий з нас те знав, що славним не буде,

Ні пам’яті в людей за сей кривавий труд,

Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,

Як ми проб’єм її та вирівняєм всюди,

Як наші кості тут під нею зогниють.

Та слави людської зовсім ми не бажали,

Бо не герої ми і не богатирі.

Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли

На себе пута. Ми рабами волі стали:

На шляху поступу ми лиш каменярі.

І всі ми вірили, що своїми руками

Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт,

Що кров’ю власного і власними кістками

Твердий змуруємо гостинець і за нами

Прийде нове життя, добро нове у світ.

І знали ми, що там далеко десь у світі,

Який ми кинули для праці, поту й пут,

За нами сльози ллють мами, жінки і діти,

Що другії й недруги, гнівнії та сердиті,

І нас, і намір наш, і діло те кленуть.

Ми знали се, і в нас не раз душа боліла,

І серце рвалося, і груди жаль стискав;

Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,

Ані прокляття нас не відтяглії від діла,

І молота ніхто із рук не випускав.

Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті

Святою думкою, а молоти в руках.

Нехай прокляті ми і світом позабуті!

Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі,

І щастя всіх прийде по наших аж кістках.

1878

Виявляємо літературну компетентність

1. Яке враження справив на вас твір?

2. Пригадайте, коли автор написав своїх “Каменярів”. До якої збірки ввійшов твір?

3. З якою метою автор використав образ сну героя?

4. Які літературні асоціації викликала у вас перша строфа твору?

5. У чому полягає алегоричний зміст твору?

6. Чому каменярів названо “рабами волі”?

Досліджуємо самостійно

7. Знайдіть у тексті твору зорові образи. Які картини породжують ці образи у вашій уяві?

8. Знайдіть у тексті звукові образи. Поміркуйте, з якою метою використовує їх автор.

Виявляємо творчі здібності, обізнаність у сфері культури

9. Уявіть, що вам запропонували створити ілюстрації до поезії І. Франка “Каменярі”. Опишіть картини, які ви хотіли б намалювати. Які кольори переважали б на ваших ілюстраціях? Обгрунтуйте свій вибір кольорової палітри.

10. У фонотеці електронного додатка до підручника знайдіть добірку музичних творів. Який із цих творів, на вашу думку, співзвучний загальному настрою та ідеї поезії І. Франка “Каменярі”?

11. Музику яких композиторів ви використали б для мелодекламації твору І. Франка “Каменярі”?

Ділимося думками та враженнями

12. Висловте власний погляд на образ, створений І. Франком.

13. Чому Франка характеризують як поета-Каменяра?