Тематична і жанрова різноманітність лірики Івана Франка – ІВАН ФРАНКО (1856-1916) – Українська література кінця XIX – початку XX ст
Лірика другої половини XIX – початку XX ст. Івана Франка виявилася найвагомішим творчим здобутком тогочасної української поезії. Поет плідно освоїв і зреалізував тематичні, стильові й жанрові можливості українського слова. Сергій Єфремов наголошував: “Виступивши, як сам каже, на ниву громадсько-літературної діяльності “впору тяжкого перелому” в галицькому житті, Франко… записав своє ім’я не тільки в подіях того моменту, а й у цілій історії українського руху за останні десятиліття й придбав собі одно з найпочесніших місць у нашому письменстві”. У всеосяжній своїми різновидами (філософська, інтелектуальна, громадянська, інтимна, пейзажна) ліриці Франко порушував найактуальніші національні проблеми, у центрі яких – українська людина як ліричний герой чи ліричний персонаж, якщо йшлося про ліро-епічні тексти.
Збірка “З вершин і низин”
Найвизначнішою у поетичній спадщині Івана Яковича слушно вважають збірку “З вершин і низин” (1887), присвячену дружині – Ользі Хоружинській. У першому виданні вона налічувала 252 сторінки. До неї ввійшли навіть такі ранні поезії, як “Народна пісня” і “Котляревський” (1873). Громадянська лірика з її різновидами – політичною й патріотичною – у цій поетичній збірці виразно домінувала.
На відміну від першого видання, у другому (1893) назва “З вершин і низин” уже звучить афористично, як своєрідний підсумок поетичної творчості І. Франка за 20 попередніх років. Автор, готуючи до перевидання “З вершин і низин”, не тільки значно розширив її (500 сторінок), а й дуже уважно поставився як до підбору творів, так і до самої структури збірки. Її поділено на шість розділів (“De profundis” (“З глибин”), “Профілі і маски”, “Сонети”, “Галицькі образки”, “Із жидівських мелодій”, “Легенди”). Перші чотири розділи складаються з циклів; шостий – містить лише поеми (“Смерть Каїна”, “Цар і аскет”, “Панські жарти”). У передмові до збірки автор зауважив: “Укладаючи матеріал для сеї книжки, я покинув думку про хронологічний порядок, зовсім не пригожий в книжці так різномастого змісту, котрій, проте, хотілось мені придати яку-таку артистичну суцільність”. Продумана письменником структура поетичної книги засвідчувала аналітичний склад розуму1 її автора, вміння розставляти логічні акценти.
У царській Росії збірку “З вершин і низин” заборонила цензура, а київський цензор з іноземної літератури писав у Санкт-Петербург, що Іван Франко “виступає палким захисником осіб, які прагнуть шляхом насильницького перевороту змінити чинний лад”. Чільним віршем збірки “З вершин і низин” є поезія “Гімн” (“Вічний революцьонер”). В алегоричній формі в образі Духу змальована безсмертна душа нації. Водночас Дух є провідником українського народу, а на думку літературознавця Миколи
1 Аналітичний склад розуму – надзвичайна природна особливість інтелекту деяких людей, міркування і висновки яких вирізняються логічністю і структурованістю.
Ткачука, ще й “уподібнюється могутньому архангелу, пророку, месії”. Звук “р”, який у поетичних текстах вважають ознакою наступальної енергії, активності, завзяття й затятості, навіть агресивності, у вірші “Гімн” повторюється понад 30 разів. Чотиристопний хорей із вкрапленням пірихія створюють монументальність, величність звучання, які завжди притаманні піс – ням-славням, якими насамперед є державні гімни.
Змістове наповнення вірша зростає з кожною наступною строфою. Від авторського представлення читачам “Духа, що тіло рве до бою”, обсервації (панорамного огляду) злиденного народного життя (“місця недолі й сліз”) І. Франко переходить до пророчого віщування могутності всенародного прозріння й визвольної боротьби:
І де тільки він роздасться,
Щезнуть сльози, сум, нещастя,
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а здобувати
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.
Завершальна строфа вірша уточнює узагальнений образ національного прогресу (“Дух, наука, думка, воля”) і завершується важливим риторичним запитанням. Цей вірш уперше поклав на музику львівський композитор Станіслав Людкевич, але найкраще він звучить у музичній обробці Миколи Лисенка.
У радянські часи І. Франка характеризували тільки як революціонера, а тим часом саме він був провідником і поборником національних інтересів. У поезії “Гімн” (“Вічний революцьонер”) поет наголошував на силі національного духу, який живе в генах представників нації, спонукає до боротьби за волю і незалежність нові й нові покоління, піднімаючи їх на боротьбу за державність. Образ Духу в цьому творі також можна трактувати і як символічне уособлення національної ідеї, і як національну самоідентифікацію народних мас, і як ознаку зрілості народу, його переростання в політичну націю, свідому своїх інтересів і готову до власного державотворення.
До збірки “З вершин і низин” увійшла ще одна знакова поезія І. Франка – “Земле моя, всеплодющая мати…”. З античної літератури вам відомо, що Антей, який тримав на своїх плечах небо, черпав силу із землі. Микула Селянинович, герой фольклору часів Київської Русі, зокрема й однойменної билини, також мав тісний зв’язок із рідною землею. У народних казках герої часто насипають землю собі в чоботи, щоб, опинившись на чужій території, могли сказати ворогу: “Я на своїй землі стою!” У народних клятвах і прокляттях земля також згадується найчастіше.
Вірш І. Франка “Земле моя, всеплодющая мати…” можна вважати зразком патріотичної лірики. Ліричний герой цієї поезії осягає могутність рідного краю, прабатьківської землі, України:
Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!
Василь Лопата. Ілюстрація до вірша “Гімн”
Віршовий розмір поезії – дактиль. Доречно використовується анафора (єдино – початок), виражена наказовим способом дієслова “дати” (“дай”). Останній рядок кожної строфи усічений, чим створюється ефект логічного наголосу.
Ліричний герой цього твору відчуває насолоду праці й саме в трудах, а не бездіяльності, ледарстві чи хворобі прагне завершити своє життя:
Силу рукам дай, щоб пута ламати,
Ясність думкам – в серце кривди влучать,
Дай працювать, працювать, працювати,
В праці сконать!
Твір виразно оптимістичний, як для І. Франка, – навіть лаконічний. У тексті переважають дієслова, що надає віршу динамічності, рвійності, засвідчує високу напругу та внутрішню потужність усього сказаного.
Поезія “Каменярі” є “художнім узагальненням, алегоричним змалюванням могутньої боротьби народу за своє соціальне і національне визволення…” (Іван Пільгук). Як згадував сам Іван Франко, “в основі сеї теми лежали конкретні враження робітників, що товкли каміння на дорозі, і оповідання про пробивання залізничного тунелю в Карпатах”. Написаний шестистопним ямбом, вірш “Каменярі” звучить повільно й упевнено. Ритм вірша – урочистий, оптимістичний, алітерації створюють враження гуркоту, шуму і ударів:
Мов водопаду рев, мов битви
Гук кривавий,
Так наші молоти гриміли раз у раз.
Панорамна картина вигідно виокремлює найважливіший стержень твору: ідея визвольної боротьби рано чи пізно охопить широкі маси, а не лічені одиниці. Піднесений дух згуртованого колективу однодумців, які не бажають слави й навіть свідомі того, що можуть поплатитися життям за поступ уперед, засвідчує віру цих людей у перемогу й досягнення мети:
Та слави людської зовсім ми не бажали,
Бо не герої ми і не богатирі.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
На себе пута. Ми рабами волі стали;
На шляху поступу ми лиш каменярі.
Форма сну в літературі завжди широко використовувалася: згадайте для прикладу поему Тараса Шевченка “Сон” (“У всякого своя доля…”). У поезії “Каменярі” Франко вивів символічні образи українських титанів, які в камінних горах прорубують шлях для свого народу, виводять його з долини неволі на вершину незалежності.
Івана Франка називають Каменярем. Пам’ятник на могилі поета (скульптор – Сергій Литвиненко) якраз символізує той факт, що для України цей поет був титаном найтяжчої добровільної праці на благо народу.
Пам’ятник на могилі Івана Франка на Личаківському кладовищі у Львові
Вірш “Сікстинська Мадонна” (1881) уперше надрукований у книзі поезій “З вершин і низин”. Сонет Івана Франка, найімовірніше, був написаний під свіжими враженнями від картини Рафаеля Санті, якою в ті часи пишалося місто Дрезден.
Найбільше на картині італійського художника часів Відродження І. Франка схвилював образ Діви Марії. Босонога мадонна жертовно й водночас мужньо та свідомо несе на руках світові Спасителя-немовля. Хоча на полотні присутні інші персонажі, погляд Марії – відчужений, обличчя – сумне й просвітлене високою місією. Відчувається, що Богоматір свідома своєї долі й майбутнього власного Дитяти. Її жертовне рішення продиктоване Богом і водночас особистим вибором, що дуже важливо для розуміння образу Діви Марії.
Вірш “Сікстинська Мадонна” є особливим різновидом філософської лірики – лірикою інтелектуальною, що її започаткували у нашому красному письменстві І. Франко і Леся Українка. Для інтелектуальної лірики характерний особливо важливий і актуальний предмет інтерпретації, нове потрактування вже давно відомого твору чи події, виразна авторська позиція, логічні акценти й висновки.
Рафаель Санті. Сікстинська Мадонна (1514)
Діалог із текстом
1. Що цікавого ви довідалися про збірку “З вершин і низин”? Кому саме вона була присвячена?
2. Чим відрізнялося перше видання збірки від другого? Чому цю книгу вважають результатом двадцятирічної творчої праці І. Франка?
3. Чому поетичну збірку “З вершин і низин” було заборонено у Наддніпрянській Україні, яка тоді входила до Російської імперії?
4. Доведіть, що структура другого видання книги “З вершин і низин” виявилася належно продуманою, цікавою і важливою. Про що це свідчило?
5. Чому чільним віршем цієї книги слушно вважають “Гімн” (“Вічний революцьонер”). Як ви розумієте основний образ цієї поезії – образ Духу?
6. Спростуйте або аргументовано доведіть слушність думки літературознавця М. Ткачука про поезію “Гімн”.
7. Розкрийте змістовно-смислові особливості вірша І. Франка “Земле моя, всеплодющая мати…”.
8. Чому в народних віруваннях і трактуваннях саме землі відведено особливе значення?
9. Вірш “Каменярі” завжди високо поціновували критики й літературознавці. Як ви думаєте, чому саме?
10. Що стало поштовхом до написання цієї поезії?
11. Якими віршовими розмірами написані поезії І. Франка “Гімн”, “Земле моя, всеплодющая мати…”, “Каменярі”? Як ритміка й образна система поезії впливає на її сприйняття читачами? На прикладі одного з перелічених віршів (на ваш вибір) належно доведіть свою думку.
12. Доведіть, що “Сікстинська Мадонна” І. Франка – яскравий взірець інтелектуальної лірики.
Діалог текстів
Розкрийте доцільність форми сну в поемі Т. Шевченка “Сон” (“У всякого своя доля”) і порівняйте подорож ліричного героя Т. Шевченка просторами Російської імперії з уявним сном ліричного героя у вірші І. Франка “Каменярі”. Чому в обох творах автори пророкували рідному народові визволення від колоніальної залежності?
Мистецькі діалоги
1. Розгляньте скульптуру на могилі І. Франка на Личаківському кладовищі у Львові. Як ви думаєте, скульптор С. Литвиненко таким чином намагався проілюструвати вірш “Каменярі” як ключовий твір у спадщині поета чи зобразити перед глядачами самого І. Франка титаном? Власні думки належно аргументуйте.
2 Уважно розгляньте картину Рафаеля Санті “Сікстинська Мадонна”. Підготуйте стислу інформацію про художника та історію написання цього твору.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)