Синтез різних жанрових ознак у романі (героїчного епосу, лицарського, авантюрно-пригодницького, філософського роману, пародії). Широта філософського змісту твору, можливість його різних тлумачень. Популярність вічних образів до сьогодні – ВІДРОДЖЕННЯ
Мета:
– Навчальна: підбити підсумки вивчення роману Сервантеса “Дон Кіхот”; закласти основи дослідницької діяльності учнів, працювати над умінням учнів створювати проекти та презентувати результати своєї діяльності;
– Розвивальна: розвивати логічне та зв’язне мовлення учнів;
– Виховна: виховувати активну життєву позицію, милосердя, толерантність поведінки під час обміну думками.
Тип уроку: комбінований урок.
Обладнання: мультимедійний проектор.
Хід уроку
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Слово вчителя
– Для сучасників Сервантеса “Дон Кіхот” був романом для розваги. Ніхто не думав шукати в цій книзі чого-небудь іншого, крім осміяння лицарських романів. Але вже з XVIII ст. “Дон Кіхот” уводять до золотого фонду світової літератури. Прийдешні покоління перетворили ці імена в символи. Що ж такого особливого у цьому творі знайшло людство і чим цей роман відрізняється від інших, не менш відомих творів мистецтва слова?
III. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Захист проектів за темами:
– “Синтез різних жанрових ознак у романі (героїчного епосу, лицарського, авантюрно-пригодницького, філософського роману, пародії)”.
– “Широта філософського змісту твору, можливість його різних тлумачень”.
– “Втілення образів роману М. Сервантеса “Дон Кіхот” у творах мистецтва”.
2. Узагальнювальна бесіда
– Дон Кіхот змушений залишити “своє покликання і стежку мандрівного лицарства” і справді поступово “виліковується”. У кінці роману герой Сервантеса повертається до свого села, де й помирає. Як ви вважаєте, що спричинило смерть цього благодійного дивака?
– Яким було життєве кредо Дон Кіхота? Чому мандрівного лицаря можна назвати справжнім гуманістом епохи Відродження?
– Доведіть на прикладі образу Дон Кіхота, що ідеям гуманізму важко було прижитися на грунті реальної тогочасної Іспанії.
– Як ви думаєте, чи можливо було б такому герою жити у наш час?
– Чому образ Дон Кіхота можна назвати “вічним”? Свою думку аргументуйте.
– Символом чого є цей образ у світовій літературі? Якими рисами потрібно вирізнятися в наш час, щоб дістати прізвисько “Дон Кіхот”?
– Які асоціації у вас викликає цей образ?
IV. РЕФЛЕКСІЯ
Написання есе за темами: “Сервантес”, “Дон Кіхот”, “Донкіхотство”.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Повторити вивчене, підготуватись до написання контрольного твору (підготувати набір різнопланових цитат).
ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ
Існує в літературознавстві таке поняття – “вічні образи”. Ось що, приміром, пише з цього приводу Микола Ільницький в Українській літературній енциклопедії: “Вічні образи, світові образи – літературні образи, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів і відображеної в них епохи. Такими є Прометей, Дон Кіхот, Гамлет, Фауст, Дон Жуан та інші. Породжені певними історичними умовами, вони водночас зосереджують у собі важливі риси людського характеру, ситуації і конфлікти, які повторюються в нових суспільних обставинах. Вічні образи містять у своїй художній конкретності момент загальнолюдського, корінних основ буття, завдяки чому набули поширення в багатьох літературах”.
Ім’я Дон Кіхота з власного перетворилось на загальне, донкіхотами почали називати людей, що неспроможні розібратися в дійсності, тому їхні погляди і вчинки виглядають комічно і нічого, крім сміху, викликати не можуть. Таке сприйняття донкіхотства було поширене, і навіть “великий вождь усіх народів” Сталін, що любив похизуватися знанням літератури, якось прорік, що “донкіхоти тому й називаються донкіхотами, що вони позбавлені елементарного чуття життя”.
Але існує ще й інший аспект донкіхотизму, інакше ставлення до Дон Кіхота. Пригляньмося, що писав Гайнріх Гайне в своїй передмові до німецького видання твору: “… перо генія завжди більше за самого генія, воно завжди сягає набагато далі, ніж це було передбачено в його задумах, обумовлених епохою, і Сервантес, сам того не усвідомлюючи, написав найяскравішу сатиру на людську захопленість”.
Для Федора Достоєвського “Дон Кіхот” був одним із проявів людського генія в найвищих його злетах. В “Дневнике писателя” за 1876 рік він пише: “Во всем мире нет глубже и сильнее этого сочинения. Это пока последнее и глубочайшее слово человеческой мысли, это самая горькая ирония, которую только мог выразить человек, и если б кончилась земля, и спросили там, где-нибудь, людей: “Что вы, поняли ли вашу жизнь на земле и что об ней заключили?” – то человек мог бы молча подать Дон Кихота: “Вот мое заключение о жизни – можете ли вы за него осуждать меня?”
Як кожний великий літературний твір, “Дон Кіхот” зістав своє втілення й в інших видах мистецтва, – наприклад, у музиці. Існує симфонічна поема Ріхарда Штрауса. Можна згадати оперу Жюля Массне “Дон Кіхот”, яку прославив виконанням головної партії Федір Шаляпін.
В образотворчих мистецтвах Сервантесів роман знайшов також всебічне віддзеркалення, відомих художників у числі перших, хто створив образ Дон Кіхота, був Гойя. Багато художників у Франції з успіхом ілюстрували “Дон Кіхота”. Значну популярність мали ілюстрації Тоні Жоанно, а особливо Гюстава Доре. Дуже яскравий образ Дон Кіхота створив Оноре Дом’є. З пізніших художників у першу чергу слід назвати іспанців Зулоагу, Пабло Пікассо і Сальвадора Далі. Непересічний “Дон Кіхот і Санчо Панса” словака Ципріяна Маєрніка. В Росії заслужений успіх мали ілюстрації Кукриніксів, а також Сави Бродського. Киянин, видатний художник Борис Крюков один із перших українців дав ілюстрації до Сервантесового роману, але то вже було в Аргентіні, куди емігрував художник. Там він ілюстрував “Дон Кіхота” для розкішного видання в серії “Незабутні постаті”. Понад двадцять років тому опублікувала кілька своїх ілюстрацій київська художниця Ольга Петрова, ця тема – у колі її інтересів і досі. (Г. Кочур)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)