Синтез різних жанрових ознак у романі. Широта філософського змісту твору, можливість його різних тлумачень. Популярність вічних образів. ТЛ: поглиблення поняття про вічний образ

Мета: з’‎ясувати роль жанрової специфіки роману та особливостей хронотопу у створенні художньої моделі Іспанії на рубежі ХVІ-ХVІІ століть; поглибити учнівські знання про основний конфлікт роману про Дон Кіхота, узагальнити розуміння філософського сенсу твору Сервантеса та авторського задуму в цілому; поглибити розуміння поняття “донкіхотство” та розуміння образу Дон Кіхота як вічного образу світової літератури; ознайомити учнів з кращими витворами різних видів мистецтв, створених під впливом роману Сервантеса й образу Дон Кіхота; розширювати учнівські горизонти сприйняття літературних творів у контексті світової культури.

Обладнання: фрагменти художніх фільмів “Дон Кіхот”; схема-маршрут мандрівок Дон Кіхота за змістом І частини роману.

…когда переведутся такие люди,

Пускай закроется навсегда книга истории:

В ней нечего будет читать…

Іван Тургенєв

Перебіг уроку

I. Організаційний момент. Актуалізація опорних знань учнів.

Дати відповідь на одне із питань:

· Чому Дон Кіхот, який прагне досягти шляхетних лицарських ідеалів у житті, видається смішним?

· Ким насправді є Дон Кіхот – самовідданим героєм чи блазнем, без – . умцем чи мудрецем, наївним мрійником чи борцем за людське щастя й гідність?

Учитель. Перегорнуті останні сторінки першої частини роману Сервантеса про Дон Кіхота. Нещасний божевільний “мандрований рицар”, припроваджений додому у клітці, “ніяк не міг уторопати, де він і що з ним діється”. Проте небога Дон Кіхота і ключниця, спостерігаючи за хворим, стривожені й збентежені, думали про те, “що скоро пан їхній і дядько трохи оклигає, зразу ж знову од них утече. Так же воно потім і сталося, як вони гадали”. Цілий місяць вони виходжували вдома Дон Кіхота. Син сусіда Самсон Караско розповів, що якийсь Сід Ахмет Бен-Інхалі видав історію Дон Кіхота і тепер нею усі зачитуються. Пригоди знову покликали Дон Кіхота і Санчо Пансу в дорогу. Але то вже інша історія, точніше, продовження цієї першої, з якою ми познайомилися. На тих, хто захоче й далі мандрувати шляхами Іспанії услід за Дон Кіхотом і Санчо Пансою, чекають неймовірні пригоди на рицарському турнірі у Сарагосі, битва Дон Кіхота з Рицарем Дзеркал, сутичка з левами, зустріч з герцогським подружжям, чарівником Мерліном і захоплення подвигом Дон Кіхота, що своєю рішучістю розчаклував силу-силенну людей. І нарешті, читачі матимуть змогу оцінити губернаторство Санчо Панси на острові Гармадармія (в інших перекладах Баратарія). Врешті-решт Дон Кіхот спрямує Росинанта до Барселони, щоб довести всім, що він зовсім не такий, яким його зобразив Сід Ахмет Бен-Інхалі. У Барселоні відбувся поєдинок Рицаря Сумного Образу з Рицарем Білого Місяця, яким насправді був його сусіда Самсон Караско. Рицар Білого Місяця переміг Дон Кіхота й змусив його повернутися додому і цілий рік не залишати своє село. Повернувшись додому, Дон Кіхот захворів. У гарячці до нього повернувся розум. Перед смертю він прокляв рицарські романи й склав заповіт небозі, що вона успадкує його майно лише в тому разі, коли вийде заміж за людину, яка у своєму житті не прочитала жодного рицарського роману.

Сьогодні ми спробуємо зібрати в одне ціле розкидану по всьому роману інформацію про тогочасну Іспанію (переважно будемо оперувати текстом І частини твору). Нам важливо також дійти остаточного висновку – на чому заснований основний конфлікт твору й у чому полягає його філософський сенс та авторський задум. Крім того, ми узагальнимо своє розуміння поняття “донкіхотство” та зробимо висновок, чому Дон Кіхот – це герой з галереї вічних образів світової літератури.

III. Аналітичне дослідження в просторі означеної теми

1. Узагальнення розуміння синтезу жанрових ознак у романі, широти філософського змісту твору

Учитель. Ми з вами повертаємося до початку нашого знайомства з романом Сервантеса “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі”.

– Пригадайте, як сам автор визначив жанр свого роману. (Сервантес зазначав, що його твір є пародією на рицарські романи, що заполонили книжковий ринок тогочасної Іспанії зі своїми авантюрно – казковими сюжетами й відволікали читачів (іспанців) від нагальних реально-життєвих проблем.)

– Проте, за оцінками мислителів, літературних критиків наступних століть, жанровим новаторством Сервантеса у “Дон Кіхоті” вважається його реалістичний характер. Відомий російський письменник XIX століття Іван Тургенєв сказав про роман і героя Сервантеса: “…когда переведутся такиt люди, пускай закроется навсегда книга истории: в ней нечего будет читать…”. Як ви думаєте, чому Тургенєв вважав “Дон Кіхота” частиною “книги історії”? Як це пов’‎язано з реалістичністю твору? (У романі Сервантеса розгортається широка картина народного життя Іспанії на зламі ХVІ-ХУІІ століть. Кого тут тільки немає: селяни, ремісники, пастухи-козопаси, погоничі, священики, представники сільської влади, солдати, студенти, дрібні злодюжки та небезпечні розбійники, герцоги й герцогині, освічені люди й неуки, жінки, чоловіки, діти, пани й слуги! Усього 669 персонажів! Усі вони промовляють зі сторінок роману живою самобутньою мовою – народна говірка переплітається з книжною вченістю, весь роман пересипаний влучними народними прислів’‎ями, приказками й примовками, на які такий щедрий добродушний і говіркий Санчо Панса. Народне життя широким потоком улилося в роман, давши змогу автору реалістично відобразити тогочасну дійсність. “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі” постає перед читачем як художня енциклопедія життя Іспанії на межі XVI-XVII століть, стає частиною “книги історії”, яку так високо оцінив І. Тургенєв.)

– До яких художньо-композиційних новацій удається Сервантес для широти зображення іспанської дійсності? (Автор використовує цілий комплекс новацій: по-перше, найгеніальнішим відкриттям Сервантеса було зображення двох постатей на тлі іспанської дійсності: бідного гідальго, що уявив себе захисником бідних і скривджених за прикладом мандрівних рицарів минулої доби, та бідного селянина, що спочатку був охоплений жадобою наживи, а згодом став поділяти прагнення свого пана, у якого він погодився бути джурою. На минулому уроці ми дійшли висновку, що Дон Кіхот і Санчо Панса – це дві сторони однієї медалі, це парні образи. Мрії про краще життя – основа світогляду обох персонажів, але подаються вони у двох ракурсах: один бік – це ілюзорні прагнення до високої свободи й справедливості Дон Кіхота; другий – цілком земні, матеріальні прагнення добробуту, кращого, справедливого життя, що йдуть від Санчо Панси. Можна сказати, що таким чином Сервантес утілив у своєму романі найгуманніші й найпрогресивніші ідеї тогочасної Іспанії, країни запізнілого Відродження. По-друге, щоб створити широку панораму дійсності й життя людей сучасної йому Іспанії, Сервантес використовує авантюрну інтригу (як у рицарських романах), хронотоп стає головним сюжетотворчим прийомом. Він вивів своїх героїв на широкі дороги Іспанії, влаштував їм зустріч з людьми, що належать до найрізноманітніших верств суспільства, змалював численні пейзажі – то вкриту пилом сільську дорогу, то долину, то гірські кряжі, то поле, на якому вітер розкручує крила вітряків.)

Випереджальне домашнє завдання. “Маршрут мандрівок Дон Кіхота і Санчо Панси”

– Зверніть увагу на схему-маршрут мандрівок Дон Кіхота за змістом І частини роману. Чи в усьому ви погоджуєтеся зі схематичним узагальненням ваших однокласників? Які точки та лінії ви ще позначили б на схемі? Схарактеризуйте особливості хронотопу і частини роману Сервантеса. Доведіть, що найдіяльнішою одиницею хронотопічних відносин твору є саме образ Дон Кіхота. Простежте, як і чому саме так змінюється художній простір навколо головного героя твору. Доведіть, що для героя Сервантеса вагомішою є категорія простору, а не часу. Поміркуйте, яку роль виконують маєток Дон Кіхота та заїзди у втіленні авторського задуму. (Особливості хронотопу І частини роману Сервантеса про Дон Кіхота позначаються тим, що відбувається постійне розширення реального простору відповідно до першого та другого виїздів головного героя. Важливішим у творі, на наш погляд, є художній простір, який Сервантес використовує у жанрових особливостях роману шляху, або роману великої дороги. Розпочинаючи з точки-домівки Дон Кіхота в одному із сіл Ламанчі, – автор виводить свого героя у світ, робить героєм шляху і представляє світ, що оточує Дон Кіхота, переважно з трьох точок зору. Ми спостерігаємо за двома виїздами Дон Кіхота, причому другий є тривалішим у часі й значно ширшим у плані простору, ніж перший. Спільним для обох виїздів Дон Кіхота є прорив замкненого простору, в якому він прожив майже півстоліття. Зі свого будинку, з кімнати, де він знаходився у полоні книжкових ілюзій, Дон Кіхот виїздить не лише за межі свого маєтку, а й села, і розпочинає мандрівку широкими шляхами, де на нього чекає безліч зустрічей (як зазначають дослідники, 669 персонажів з ‘‎являються на шляху Дон Кіхота. Саме образ Дон Кіхота є своєрідним магнетичним центром у хронотопі роману, адже його діяльна натура постійно знаходиться в русі й перетинається з іншими персонажами твору, які сукупно утворюють деталізовану картину іспанського суспільства. Цікавим є простір заїзду, корчми як перетину людських життєвих шляхів. Не випадково перед поверненням Дон Кіхота зі С’‎єрра Морени додому він тривалий час знаходиться в заїзді. Тут вже вагомішим стає художній час, адже чим довше герой знаходитиметься в корчмі, тим більше в нього відбудеться зустрічей з різними людьми, оскільки рух у заїзді не припиняється: подорожні сновигають туди й сюди. Таким чином автор ніби уповільнює оповідь, водночас вдаючись до епічних прийомів уповільнення дії – використання деталізації зображення та вставних новел.)

– Яку роль, по-вашому, відіграють вставні новели? (Герої вставних новел страждають, переживають невимовні душевні муки й життєві негаразди, нерідко трагічно закінчують свій земний шлях, і лише Дон Кіхот з його уявним коханням залишається щасливим і внутрішньо непохитним. Образ Дульсінеї, як дороговказ, освітлює його шлях. Це є своєрідним свідченням на користь “ідеалістичної” концепції твору. Вставні новели допомагають також усвідомити цінність особистої свободи (порівняйте прагнення до свободи Марсели і “полоненого капітана” та ставлення держави і суспільства до прагнення людини бути вільною.)

– Чим, по-вашому, герої вставних новел схожі на Дон Кіхота і чим вони відрізняються від нього? (Вставні новели здебільшого є захопливими романтичними любовними історіями, герої яких одержимі одним бажанням. Своєю поведінкою вони протистоять прозаїчній, а нерідко й жорстокій дійсності чи життєвим обставинам. У вставних новелах ніби повторюється у різних варіаціях донкіхотівська тема, що загалом підсилює ренесансне звучання роману у двох надзвичайно важливих напрямах – право людини на свободу та право людини на особисте земне кохання й щастя. Але, як вважають дослідники роману про Дон Кіхота, герої вставних новел не лише подібні до Дон Кіхота, а й значно відрізняються від нього. Для Дон Кіхота дуже важливими є суспільні ідеї, він прагне бути корисним усім людям. Герої ж вставних новел відокремлені від оточуючого світу ще більше, ніж Рицар Сумного Образу. Вони зайняті лише собою, особистою долею, і до високих ідеалів головного героя роману вони байдужі. Згадайте, як Доротея, зустрівши дона Фернандо, відразу припиняє виконання ролі збезчещеної принцеси. Вона опікується тепер лише особистим. Все це увиразнює й виокремлює у системі образів усього роману саме образ Дон Кіхота.)

Уточнення й поглиблення розуміння головного конфлікту роману “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі”

– Чи можна страх Санчо Панси перед Святим братством вважати типовим відображенням становища людей в Іспанії, над якими постійно нависав меч інквізиції? Наведіть аргументи. Які деталі тексту свідчать ще про цей всеохопний страх? Чому Дон Кіхот не боїться Святої Германдади?

– Наведіть приклади з тексту, які свідчать, що для більшості жителів сучасної Сервантесу Іспанії гроші, зиск, нажива є основними життєвими цінностями. З якою метою автор протиставляє цим прагненням пересічних громадян абсолютну безкорисливість Дон Кіхота?

– Які соціальні контрасти Іспанії кінця XVI – початку XVII століть ми спостерігаємо в романі про Дон Кіхота? (Насамперед, це контраст між бідністю й багатством, по-друге, ми бачимо Іспанію, що постійно перебуває у стані неробства й гультяйства; по-третє, контрастує Іспанія, сповнена благородного душевного пориву, й Іспанія, що загрузла у дрібних корисливих розрахунках. Іспанія, яку так любив Сервантес і яка так жорстоко обійшлася з ним самим і з його героями, постає як світ користолюбства, себелюбності й бездушності. У вирі такого життя найбільше страждає людина з чистою душею.)

– Зробіть узагальнюючий висновок, у чому ж полягає головний конфлікт роману Сервантеса. (Основний конфлікт роману про Дон Кіхота полягає у зіткненні ілюзорного світу мрій, що існує в свідомості Дон Кіхота, та світу реального, світу іспанської дійсності, що втілюється у свідомості всіх, хто оточує головного героя (669 персонажів). Занадто нерівне співвідношення: один проти 669-ти.)

– Доведіть, що захист Дон Кіхотом своєї автономної внутрішньої природи всупереч офіційним нормам стає причиною основного конфлікту, зображеного в романі.

– Науковець Б. Шалагінов вважає, що “в добу Відродження герой утверджував свою вільну волю з такою стихійною силою і пристрастю, нібито не існувало й ніякої іншої особистості, інтереси якої він міг би суттєво ущемити”. Наведіть приклади з роману Сервантеса, що Дон Кіхот цілком відповідає такому типу ренесансного літературного героя.

– Що слугує проміжною ланкою і зв’‎язком цих двох світів? Де саме в творі відбувається конфлікт? (Сферою, де вони перетинаються, стала дорога. Саме шляхи Іспанії дали змогу авторові максимально реалістично втілити основний конфлікт твору, надавши йому величного епічного розмаху (зверніть увагу, що однією із жанрових особливостей роману літературознавці визначають епос приватного життя). Дорога в хронотопі роману вбирає в себе весь шлях, пройдений Дон Кіхотом. Сюди належать і образи природи: ліс, річка, степ, гори, долини; сільські та міські пейзажі; корчми, брудні заїзди, замки, вулиці й провулки, площі й майдани. Тут проходить межа двох світів. Дорога стає межею, яка позначає кризу ренесансних ідеалів. Дон Кіхот – ідеаліст. Мотивація його вчинків зумовлена пошуком шляхів морального вдосконалення світу й людини – основні постулати доби Відродження були саме такими. Але він наївно прагнув перемогти зло зі зброєю в руках як благородний рицар без страху й докору. Біда Дон Кіхота в тому, що він не бачить і не розуміє реальних причин, через які зло ввійшло в життя людей і глибоко там укоренилося. Воно, на жаль, стало всеохоплюючим і непереможним. Головний же герой роману Сервантеса сприймає його на казково-дитячому рівні. Ця наївність робить образ гідальго взірцем безпосередності й правдивості, що викликає симпатію автора й читачів, але одночасно несприйняття, ворожість, нерозуміння та знущання людей, занурених у буденні клопоти життя. Між Дон Кіхотом і його реальним оточенням зі світу тогочасної іспанської дійсності пролягла бездонна прірва. Вони ніби перебувають у різних вимірах. І для реальної Іспанії Дон Кіхот “чужак”. Тому прагнення Дон Кіхота встановити на землі вселюдську згоду й гармонію, його благі наміри й вчинки щоразу зазнають поразки в умовах реального світу, позбавленого не лише високої мрії, а й усвідомлення величі людини та її гідності.)

– Перегляньте епізод звільнення кайданників у різних екранізаціях роману про Дон Кіхота (1933, 1957, 2002 років). Наскільки, по-вашому, вдалося режисерсько-акторським колективам передати сутність головного конфлікту роману? В якій з екранізацій його розуміння, по-вашому, є найближчим до авторського?

– Доведіть, що Сервантес глузує із сучасної йому Іспанії з метою пробудження благородства й безкорисливості у реальному житті, збереження мрії про гідність і свободу людини та чисте й самовіддане кохання.

– Визначте роль другорядних та епізодичних образів роману. (Другорядні та епізодичні образи, безумовно, не такі колоритні й багатогранні, як головні персонажі Дон Кіхот і Санчо Панса. Але їхні характери змальовані й розкриті з не меншою авторською майстерністю, незважаючи на їхню епізодичність. Всі вони є одночасно й типовими, й неповторними, й надзвичайно колоритними. У сукупності (669 персонажів) вони утворюють соціально-психологічну основу твору. Ми відкриваємо для себе психологію й життєві цінності корчмарів, козо – пасів, каторжників, цирульників, священиків, ключниць, селян, дворян, студентів тощо. Вони є реальними представниками тих суспільних прошарків, які були в тогочасній Іспанії. Ці живі реальні характери діють у величезній кількості епізодів, що перетворюються на реалістичну палітру, яка яскраво представляє повсякденне життя іспанців.)

Дослідження ролі епізодичних персонажів у втіленні авторського задуму

– Що спільного цей герой має з іншими епізодичними персонажами, яких зустрічає Дон Кіхот?

– Як усі ці герої ставляться до Дон Кіхота? Чому?

– До яких верств населення вони належать і які типові риси характеру жителів тогочасної Іспанії в них утілено?

– За допомогою яких художніх засобів авторові вдалося відтворити картини іспанської дійсності й достовірно передати атмосферу тієї епохи?

Висновок: завдяки єдності й взаємодії персонажів у системі образів зі сторінок роману постає цілісна картина іспанської дійсності. На противагу більшості епізодичних героїв автор виводить образ Дон Кіхота, рицаря, здатного на високі почуття й героїчні вчинки, яким, на жаль, немає місця в житті.

Узагальнення в смисловій сфері жанрової специфіки роману про Дон Кіхота як філософського роману

– Які позиції роману Сервантеса, по-вашому, підтверджують його жанрову своєрідність як філософського роману? (Сервантес виносить непросте й неоднозначне судження про оточуючий реальний світ іспанської дійсності на межі XVI-XVII століть. Реальний світ – це світ обивательства, обмеженості думок, прагнень і почуттів, смирення перед злом, тупістю, жадібністю і грубою силою. Найбільше автора хвилює проблема сутності людини. “Людина, що заглиблена у свій внутрішній світ, світ уяви, і керується високою ідеєю чи вірою, – духовно незламна, непохитна, але в реальному, фізичному житті така людина самотня, не може повністю реалізувати себе в оточенні, на її долю випадають лише страждання. Драма в тому, що узгодити уяву і реальність така людина неспроможна; натомість людина, що занурена в саму лише емпіричну реальність, не заслуговує на звання Людини (ця ідея розкривається у II частині роману “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі” в історії губернаторства Санчо Панси.)

– Визначте, як пов’‎язаний образ Дон Кіхота з особливостями розвитку й становлення іспанського Відродження? Як у ньому відбилася криза ренесансних ідеалів?

Перший висновок:

Наприкінці XV століття іспанська література вступила у період Відродження. Вона спиралася як на досвід античності й гуманістичної літератури європейських країн, особливо Італії, так і на національну літературну традицію та фольклор. Від самого початку в ній визначилися два напрями: один із них грунтувався на традиціях народної літератури, а другий, “учений”, – на традиціях античності. Перший напрям був провідним. У ньому найповніше виявився характер ренесансної літератури, визначений тими силами, що існували в іспанському народі й були породжені його героїчною історією. Багатовікова боротьба проти арабського загарбання, завойована ще в середні віки незалежність міст, селянські повстання, розмах військових і політичних дій держави, далекі морські подорожі й географічні відкриття

– все це визначило високий рівень народної самосвідомості та честь, відвагу й допитливий розум. Звідси й характерні риси іспанської літератури: демократизм, багата уява, пристрасність, органічне засвоєння й збереження народних поетичних форм. Водночас у своєрідних обставинах країни рано визначився розрив між ідеями Відродження і реальністю, що зумовило й раннє розчарування в гуманістичних ідеалах, і гостро критичне зображення реальної дійсності в літературі”, – вважають автори підручника для студентів гуманітарних факультетів вузів “Історія зарубіжної літератури” М. Шаповалова, Г. Рубанова та В. Моторний На фоні вищезазначеного образ Дон Кіхота і його ідейні переконання є системою гуманістичних цінностей, що стали стрижнем ренесансного світогляду. Але час, коли він їх проголошує й намагається втілювати в життя, є часом не розвитку, а кризи гуманістичних ідеалів Відродження в Іспанії. Своїми людськими якостями та ідеалами Дон Кіхот підноситься над жорстокою дійсністю. Вся його сухорлява фігура (та ще й на Росинанті, та ще й з довжелезним списом у руках) вивищується над заземленим брутальним світом, тягнеться до небес, до сонця – тих символів чистоти й святості, які ніколи не втрачали своєї цінності для тих, хто здатен відірватися від матеріальної дійсності, прагнути ідеалів, бути романтиком. Такий герой близький самому авторові й певною мірою відбиває його власні переконання. Разом з тим Сервантес показує, що героїзм і гуманізм його героя недоречні. Уся його самовідданість і прагнення подвигу не приносять жодної користі, а сам наївний мрійник повсякчас виглядає смішним і безумним у спробах жити в реальному світі згідно з власними ідеалами. Дон Кіхот весь час вступає в конфлікт з ворожою йому мораллю. Саме за прагнення нерозсудливого героя переробити світ безглуздими засобами, взятими з арсеналу рицарських романів, Сервантес безжалісно, до кінця висміює й засуджує його. Відкидаються не ідеали Дон Кіхота, а його нерозуміння реальної дійсності й неспроможність тих засобів, за допомогою яких він намагається втілити свій ідеал.

В образі Дон Кіхота органічно поєдналися героїзм і слабкість, мудрість і безумство, трагічність і комізм, що були характерні і для самого іспанського життя, яке на межі ХУІ-ХУІІ століть переживало кризу ренесансних ідеалів і віддавало перевагу владі сили, грошей, владі меркантильних, заземлених життєвих пріоритетів.

– Як новаторство Сервантеса в створенні образів головних героїв та усієї системи персонажів вплинуло на філософський характер його найважливішого роману?

Другий висновок:

Головні герої роману – натури неординарні й багатогранні, вони взаємодоповнюють і взаємозбагачують одне одного. Сервантес зобразив типові образи й надав їм загальнолюдського значення (філософська проблема, яка залишається актуальною завжди). Можливо, у цьому полягає один із секретів невмирущої популярності роману. Його герої постійно ускладнюються й розвиваються. Наприклад, Санчо Панса спочатку слугує ніби тільки пародійним завданням роману, але з розвитком сюжету його зміст поширюється й збагачується. Поступово вимальовується живий і правдивий образ допитливого

Кастильського землероба, сповнений глибокого соціального й етичного змісту. Спочатку Санчо мріє лише про зиск, хоча у своїх меркантильних прагненнях він пам’‎ятає, що він людина. “Я хоч і бідняк, але християнин чистокровний і нікому нічого не винен. І я мрію про острів, а інші мріють про дещо гірше, а все ж від людини залежить, значить, коли я людина, то можу стати папою, а не лише губернатором острова”.

Новаторським є й підхід Сервантеса до зображення головних персонажів у тому сенсі, що на перший погляд Санчо – цілковита протилежність Дон Кіхотові, але внутрішньо вони подібні: обидва, щоправда, кожен по-своєму, добрі й людяні, обидва незадоволені дійсністю, й обом їм вистачає енергії та живої уяви, щоб відправитися на пошуки кращого життя. Дон Кіхот і Санчо Панса – це своєрідна єдність, створена на основі порозуміння і взаємовпливу. Й у цьому виявив себе філософський підхід Сервантеса до різнобічного показу однієї цілісної філософської категорії. Пізнавши безкорисливість і благородство Дон Кіхота, Санчо й сам поступово позбавляється матеріальної залежності та корисливості, усе частіше його вчинками (особливо і другій частині роману) керує не жадоба до наживи, а любов до справедливості, що дає змогу вповні розкритися народній мудрості й природним здібностям Санчо. Він єдиний розуміє й цінує Дон Кіхота. Наведемо декілька цитат з другої частини роману: “…В мого хитрості от настільки немає, душа в нього нарозпашку, він нікому не здатний заподіяти зло, він робить лише добро, лукавства цього самого в ньому ні на волосину немає, кожна дитина запевнить його, що зараз ніч, хоч би це було опівдні, і от за цю простодушність я й люблю його більше, як життя, і, незважаючи ні на які його дурощі, при всьому бажанні не можу від нього піти” (з розмови Санчо Панси з джурою Рицаря Лісу); “Він не божевільний, а завзятий”.

Найважливіше, що вдалося Сервантесу, – це те, що і Дон Кіхот, і Санчо Панса протистоять несправедливому ладу дворянсько-католицької Іспанії. Санчо розуміє, що високий чин ще не свідчить про гідність людини. Дон Кіхот у кожному, навіть у каторжнику, перш за все бачить людину, гідну поваги. Звіт І групи за випереджальним домашнім завданням: скласти програму дій політика за порадами Дон Кіхота, викладеними в листі Санчо Пансі під час його губернаторства.

– Поміркуйте, наскільки актуальними й корисними є поради Дон Кіхота Санчо Пансі під час його губернаторства для сучасних політиків.

IV. Поглиблення та узагальнення учнівського розуміння поняття “донкіхотство”

Самостійна робота учнів

Завдання: узагальніть своє розуміння образу Дон Кіхота та породженого романом Сервантеса явища “донкіхотства”, склавши “Кодекс честі “донкіхотів”.

“Кодекс честі “донкіхотів”

– Основа світогляду – наївний гуманізм і романтизм.

– Життєва позиція – активне втручання в життя відповідно до світоглядних позицій, захист усіх пригноблених та скривджених, прагнення встановити справедливість у всьому світі.

– Ставлення до людини – повага, незалежно від станової та майнової приналежності.

– Ставлення до політики – орієнтир на дотримання демократичних свобод та добробут людини.

– Ставлення до батьківщини – ставлення патріота, що прагне своїми справами уславити свою Вітчизну.

– Ставлення до жінки – культ Прекрасної Дами.

– Ставлення до літератури – захоплення рицарськими романами.

Проблемна ситуація: Як ви думаєте, чи потрібні в сучасному світі “донкіхоти”?

Учитель. Ми не будемо зараз з’‎ясовувати, чи потрібні в сучасному світі “донкіхоти”. Це відкрите питання для вас на все життя. Дуже сподіваюся, що в ситуаціях життєвого вибору ви керуватиметеся не лише холодною розсудливістю, а й обов’‎язково звернетеся до своєї душі, яка в чомусь та й знайде співзвучність з “Кодексом честі “донкіхотів”. Не бійтеся бодай інколи “здонкіхотитись”! Не бійтесь бути кумедними, відстоюючи правду, свободу, порядність і щастя! Бійтесь байдужості й холодного черствого розрахунку!

V. Дослідження популярності вічних образів Сервантеса. Дон Кіхот і Санчо Панса в різних видах мистецтва

– Пригадайте, скільки виїздів (походів) здійснив головний герой роману Сервантеса “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі”. (Усього три походи: два описано в І частині роману й один у II частині.)

– Чи продовжує хтось із вас читання другої частини твору? Якщо ще ні, сподіваюся, що сьогоднішня розмова викличе у вас бажання дізнатися в деталях, яким був третій виїзд Дон Кіхота і Санчо Панси. Ми ж продовжимо мандрувати у хронотопі четвертого походу героїв Сервантеса.

– У результаті тривалого дослідження за змістом І частини роману Сервантеса ми з вами дійшли висновку, що Дон Кіхот непересічна, але доволі парадоксальна особистість. Одні з вас вважають, що краще бути реалістом, тобто “мати синицю в руках не журавля в небі”, а інші все ж таки є прихильниками високої мрії, художнім утіленням якої вважають Дон Кіхота.

Проблемна ситуація:

Тож продовжуємо наші міркування й спробуємо зрозуміти, чому цей дивак і безумець, долаючи простір і час, перетворився на героя, став “вічним образом” світової літератури.

Словникова робота.

“Вічні образи” – образи, узагальнююче художнє значення яких сягнуло далеко за межі їх конкретно-історичного змісту та доби, яка їх породила.

“Вічні образи” – ті визначні художні образи, які, виникнувши за певних історичних обставин, мають велике загальнолюдське значення, продовжують зберігати пізнавальну, виховну й естетичну силу.

– Наскільки, по-вашому, змінилося сприйняття образу Дон Кіхота з часів Сервантеса до сьогодення? Чому Дон Кіхот і його зброєносець є вічними образами світової літератури? (Сучасники великого іспанця здебільшого сприймали пародійний характер як образу Дон Кіхота, так і всього роману. Лише прогресивно мисляча частина іспанського суспільства усвідомила силу художнього втілення ренесансних ідеалів та причин їх занепаду й кризи в сучасному їм світі. Сервантес надав образові Дон Кіхота настільки геніального й безмежного узагальнення, наповнив його загальнолюдським змістом, що від епохи до епохи Дон Кіхот вже не сприймається читачами як звичайний божевільний гідальго з Ламанчі, який дивує й смішить читачів непередбачуваними вчинками. Певні риси, притаманні героєві, виявляються у поведінці багатьох людей, тому його ім’‎я стало прозивним. Варто пам’‎ятати про надзвичайну еволюцію образу Дон Кіхота в романі: у першій частині переважають пародійні риси “книжного рицаря”, а у частині II його характер значно ускладнюється. На перший план виходить зображення несумісності гуманістичних ідеалів героя і навколишньої дійсності. У розвитку головного героя знайшла відображення й еволюція поглядів самого автора, який досягнув повної творчої зрілості як перший у світі письменник-реаліст. Тому й образ Дон Кіхота постає перед читачем як образ, у якому відображується трагічний конфлікт між шляхетними намірами, високою ідеєю та неспроможністю досягти мети в реальних умовах конкретної історичної дійсності, сповненої жорстокості, тиску на людину, влади золота й зла. “Донкіхотами” почали називати шляхетних, але наївних людей, які самовіддано й неухильно відстоюють нездійсненну мету; а також безпідставних мрійників, смішних у своїй неспроможності розібратися в складностях життя й безсилі виправити його.)

– Наскільки пророчими, на ваш погляд, є слова Мігеля де Сервантеса Сааведри:

“Згордувавши світом шумним,

Він блукав привиддям глумним

Добрим людям на забаву

І, здобувши вічну славу,

Мудрим вмер, хоч жив безумним”?

VI. Рефлексія

Поміркуйте, чому роман Сервантеса “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі” називають “трагікомічним епосом іспанського народу”?

– Чи можна перефразувати цей вислів, сказавши, що роман Сервантеса є трагікомічним епосом людства? Обгрунтуйте свої висновки.

– У чому, по-вашому, полягає парадоксальність образу Дон Кіхота? Як ви особисто ставитеся до цього героя?

– Як ви розумієте поняття “вічні образи” світової літератури? Чому образ Дон Кіхота належить до них? Що в ньому приваблює людей впродовж століть?

– Ким є Дон Кіхот особисто для вас: мрійником, диваком, безумцем, шляхетною людиною, блазнем?

– Як ви вважаєте, чи потрібні Дон Кіхоти у сучасному світі?

– Що означає вислів “здонкіхотитися”? Чи кожна людина на це здатна? Аргументуйте відповіді.

– Наскільки актуально звучать сьогодні слова Дон Кіхота: “…велика ганьба, що ми, чеснородні люди, убиваємо один одного за якісь там маринці…”?

VII. Домашнє завдання:

Повторити вивчене з теми “Відродження”.

Підготуватися до виконання контрольної роботи з теми “Відродження”.

(2 votes, average: 4.00 out of 5)