Погляди на іноземну політику США в 1930-х роках
Протягом майже всіх 1930-х років два ключових моменти визначали міжнародну політику Сполучених Штатів. Перш за все це було прагнення навести лад у себе вдома. Саме так – чи не заморські справи, не захист дипломатичних ідеалів чи прагнення цивілізувати інші народи. Ні політичні лідери, ні громадська думка не розглядали масштабне нарощування військової потужності як засіб подолання ринкового кризи.
Другий момент був пов’язаний з загальним почуттям розчарування, викликаним участю США в Першій світовій війні. Багато американців відчували себе обдуреними. Війна, яка вимагала від нації настільки жахливих жертв в ім’я настільки малопривабливого світу, нині здавалася фатальною помилкою. Сумний досвід переконав багатьох американців, що краще триматися осторонь від кривавих європейських чвар і дотримуватися незалежної, односторонньої політики. Праві критики засуджували війну за те, що вона посилила владу національного уряду. У той же час ліві оплакували вимушену затримку на шляху реформ, викликану війною. По всій країні виникали товариства боротьби за мир. Ця ж тема підтримувалася в літературі і кінематографі: такі твори, як “На західному фронті без змін” Ремарка (і навіть антивоєнний “Качиний суп” братів Маркс), викривали жорстокість і порочність війни. А той факт, що колишні союзники не поспішали розплатитися по військовим боргах, тільки збільшував почуття гіркоти й образи. У середині 1930-х років на сенатських слуханнях було висловлено припущення (правда, саме у вигляді припущення, без доказової бази), що націю в горнило війни штовхнули корисливі інтереси банкірів і військових промисловців. В американців вкоренилося похмуро-цинічне ставлення до всіх міжнародних зобов’язань. Опитування, проведене наприкінці осені 1939 року, показало, що 60% громадян США вважають участь в останній війні великою помилкою.
З підозрою ставлячись до колективної безпеки, Сполучені Штати утримувалися від вступу до Ліги Націй. А зацікавленість у торгівлі з азіатськими країнами (а отже, і в стабільності в цій частині світу) змусила Америку в 1933 році визнати СРСР. Розраховуючи за допомогою вільної комерції пом’якшити політичну напругу і полегшити економічне становище, адміністрація Рузвельта пішла на зниження митних зборів. Відмовившись від прямого військового втручання в Латинській Америці, і Гувер, і Рузвельт в Західній півкулі взяли на озброєння те, що сам Ф. Д. Р. називав “політикою добросусідства”. На практиці це виражалося в активному захисті американських економічних інтересів шляхом налагодження зв’язків з диктаторськими режимами. Одночасно Сполучені Штати декларували, що “жодна держава не має права втручатися у внутрішні чи зовнішні справи іншої держави”. Щоб уникнути підступних пасток війни, Конгрес прийняв ряд законів про нейтралітет, що забороняли Америці постачати воюючі сторони зброєю (1935), надавати позики (1936) або грошові кошти для закупівлі товарів з їх подальшим вивезенням на судах покупців (1937). Взявши курс на незалежну політику, американці прагнули всіма силами уникати несподіваних і небажаних конфліктів.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)