Конфіденційна інформація
Конфіденційна інформація – це документи (приватна інформація) в електронному або паперовому вигляді, зміст якої є тільки певної групи людей, а її передача третім особам є грубим порушенням законодавства України.
Конфіденційні документи
Конфіденційна інформація – це комерційна, військова, банківська, службова або державна таємниця. Як правило, конфіденційна інформація може являти собою особливу категорію і ставитися до комерційної таємниці.
Види конфіденційної інформації
Сьогодні можна виділити декілька основних категорій конфіденційної інформації, кожна з яких відноситься до своєї категорії:
Види конфіденційної інформації
- 1. Науково-технічна. Тут йде мова про нові ідеї, відкриття, патенти, оригінальних ноу-хау, сучасних методиках організації у виробничій сфері, раціоналізаторські пропозиції щодо впровадження невідомих раніше і більш досконалих технологій, появи нових типів продукції, унікальних методах аналізу конкурентоспроможності, кодах і паролі, що відкривають доступ до конфіденційної інформації, а також унікальне програмне забезпечення. 2. Виробнича. До даної категорії можна віднести нові технології у виробничій сфері, секретну конструкторську інформацію, схеми і креслення, дані про матеріали, плановане час виходу товару на ринок, плани випуску нової продукції, рецептура виготовлення товарів, плани подальших вкладень в нове виробництво і так далі. 3. Фінансова. До конфіденційної інформації фінансового характеру відноситься реальний розмір прибутку компанії, собівартість виробництва (або продукції), банківські або торгові угоди, механізм формування цінової політики, рівень платоспроможності і так далі. 4. Ділова. Тут мова йде про такі дані – умови укладення договорів з іншими учасниками ринку, внутрішньої організаційної системи, планування рекламної компанії на найближчий час, інформації про конкуруючих компаніях і постачальників, дані про працівників компанії і переговорному процесі з діловими партнерами, інформації про комерційну листуванні і так далі.
Угода про нерозголошення конфіденційної інформації
З метою захисту конфіденційних даних від третіх осіб укладається угода, яка, як правило, підписується двома сторонами. Суть договору – можливість обміну інформацією та знаннями з урахуванням обмеженого доступу до них сторонніх осіб. Основне призначення угоди – захист цінних даних від витоку. При цьому в договорі можуть отоварюватися всі типи конфіденційної інформації – від комерційної таємниці компанії до особистих даних про її працівників.
Сьогодні можна виділити два основних типи угоди, які полягають в різних установах:
– односторонній договір. Особливість такого документа – виявлення бажання однієї сторони передати конфіденційну інформацію іншій стороні. При цьому основною умовою угоди є повна закритість інформації для третіх осіб. Найчастіше такі угоди оформляються при прийомі на роботу і оформляються, як один з видів трудових відносин між працівником компанії і роботодавцем. У більшості випадків такі документи обов’язково повинні включати положення, в яких обмежується право використання, передачі та поширення інформації (найчастіше мова йде про дані компанії);
– взаємний договір. Особливість такої угоди – в обопільній передачі конфіденційної інформації обох підписантів угоди. Такі документи найчастіше підписуються в разі злиття двох великих компаній, проведення спільних великих угод і так далі.
Зобов’язання про нерозголошення інформації
У угоди про нерозголошення конфіденційної інформації може бути включена будь-яка інформація, яку ті чи інші особи вважаються секретної. При цьому для більшості випадків вже розроблені спеціальні шаблони. Вони складаються з декількох основних розділів – предмет угоди, права і зобов’язання сторін, термін дії договору, особливі умови особисті дані підписантів (ПІБ, адреса, реквізити і так далі).
Як правило, за договором про нерозголошення особа бере на себе наступні зобов’язання:
- – не використовувати конфіденційну інформацію в своїх цілях і для отримання вигоди; – не розголошувати отримані відомості третім особам; – при першій же спробі сторонніх осіб отримати доступ до конфіденційної інформації або вивідати її повідомляти про це безпосередньому керівництву компанії; – строго виконувати всі вимоги і норми правових актів щодо конфіденційних даних; – не передавати протягом якогось часу (як правило, один рік) конфіденційні відомості після припинення права допуску до них.
При цьому особа-підписант дає згоду, що в разі невиконання взятих на себе зобов’язань і надання інформації стороннім, він може нести дисциплінарну або іншу відповідальність. Покарання для порушника може бути прописано в трудовій угоді і законодавстві України.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)