Політичне життя в 1907-1914 роках

У червні 1907 імператором Миколою II був оприлюднений виборчий закон, який вносив суттєві зміни в політичну систему держави. Основою закону було поділу громадян, які беруть участь у виборах на чотири категорії: буржуазію, забезпечених городян, селянство і робітників.

Особливості виборчого закону
Нововведення у виборчому процесі підкреслювало нерівність класів один голос поміщика дорівнював 65 голосам представників дрібної буржуазії, 260 селян і 543 робітників. Кількість кандидатів у депутати від Польщі та Кавказу скорочувалася в 2 рази.

Такі регіони, як Сибір і Середня Азія взагалі позбавлялися своїх представників у парламенті імператор відкрито заявив, що культурний і соціальний рівень розвитку жителів цих територій ще не дозволяє їм назватися повноцінним громадянським суспільством.

III Державна Дума
У складі 3-ей Державної Думи, вибори якої проводилися вже за новим законодавством, абсолютна більшість належала великим землевласникам – 242 депутатських місця. Депутатський корпус складався з октябристів, монархістів і соціал – демократів.

Есери, які мали всі шанси пройти до парламенту, вибори демонстративно проігнорували. За час роботи Думи третього скликання, було змінено три голови, проте всі вони належали до фракції октябристів.

У політичному житті держави III Державна Дума зіграла важливу роль саме за нею залишалося останнє слово в ухвалення рішень, які стосувалися впровадження аграрної реформи.

Жорсткість національної політики
Ідеологічною основою реформ Столипіна, було створення культу єдиного російського народу. Така політика знайшла підтримку, як в народі, так і серед депутатів Думи. У жовтні 1909 року в парламенті було створено фракцію націоналістів, члени якої відкрито заявляли про необхідність боротьби з “інородцями”.

Відповідальність за революційні події 1905 року була повішена на народи окраїн, які де факто вступили в боротьбу одними з останніх і ніяк не могли бути організаторами повстань. Націоналісти і октябристи були вірними соратниками Столипіна і кілька років всіляко підтримували його реформи.

Проте, після жорсткості національної політики, деякі народи Російської імперії почали повертатися до антиурядових акцій, які носили явний революційний характер. Члени фракцій відмовилися вести подальшу політику націоналізації, оскільки боялися спалаху повстань на національних околицях.

Положення міністра погіршився, коли від національної політики загальної русифікації відмовився сам імператор, якого також почали лякати наростаючі національно-визвольні рухи в Імперії. З часом все більше ставало зрозумілим, що міністра-реформатора чекає швидка відставка.

1 вересня 1991 Столипін був убитий одним з активістів революційного руху біля оперного театру в Києві. Вбивство набула широкого резонансу в суспільстві – багато хто вважав, що вбивця був оплаченим агентом Миколи II.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Політичне життя в 1907-1914 роках