Диктатура Сталіна. 1930-і рр

Послідовне усунення суперників Сталіна означало зміну політичної системи в СРСР. Виникла одноосібна диктатура, що замінила собою колишній порядок розподілу влади. Тим самим встановлювалося відповідність піраміди влади засадам жорсткого підпорядкування, якими були вже пронизані всі сфери життя країни. Політична централізація переплелася з централізацією економічної. Державно-кооперативний сектор в економіці став не тільки переважаючим, але єдиним. Розгалужений і всепроникаючий контроль над поведінкою робітників і селян був важливим наслідком нового порядку. Стійкість сталінської влади забезпечувалася і постійними “чистками” – соціальними, політичними та ідеологічними.

На початок 1930-х рр.. Сталіну вже належало вирішальне слово за всіма без винятку політичних та економічних питань. Що займали високе місце в партійній ієрархії В. М. Молотов, К. Є. Ворошилов, С. М. Кіров, В. В. Куйбишев, М. І. Калінін, Г. К. Орджонікідзе, Л. М. Каганович жодною мірою не були “співвласниками” влади, хоча по ряду проблем їх думку мало неабияке значення. Міф про “колективному партійному керівництві” маскував авторитарну диктатуру.

Перша половина 1930-х рр.. відзначена лише двома гучними “антисталінський справами”. Підставою першого з них – “справи Сирцова – Ломінадзе” – послужив донос в кінці 1930 р. про “антипартійних” розмовах, які вели між собою голова Раднаркому РРФСР С. І. Сирцов і перший секретар Закавказького крайкому ВКП (б) В. П. Ломінадзе. Обидва вони були відразу ж позбавлені своїх посад і виключено з партії. Не менш гучним була “справа” М. Н. Рютина, бухарінців, який обіймав високі посади в ВКП (б). Він став відомий в 1932 р. як автор великого документа, в якому протестував проти встановлення антидемократичного режиму в партії і закликав боротися з ним. Його гасла були розцінені Сталіним як заклик до терору. Сталін зажадав страти для Рютина, але навіть серед підтримували його членів Політбюро не знайшов розуміння і змушений був поступитися. Рютіна на якийсь час зберегли життя, але він був розстріляний пізніше, в кінці 1930-х рр..

У 1934 р. на XVII з’їзді ВКП (б) були відзначені глухі випади проти Сталіна. Однак відомості про це настільки незрозумілі і приблизні, що оцінювати цей випадок і до цього часу вкрай важко. Вбивство С. М. Кірова в грудні 1934 було сприйнято сталінським оточенням як широко розгалужений змову. Однак засуджена після замаху група колишніх комсомольських і партійних працівників, переважно зинов’ївців, до цього акту не мала ніякого відношення. Фактично всі антисталінські виступу першої половини 1930-х рр.. були справою одинаків, які не уявляли, навіть незважаючи на їхні посади, небезпеки для сталінського режиму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Диктатура Сталіна. 1930-і рр