Давньогрецька елегія
Першим, ще боязким кроком від епосу до лірики була елегія. У ній поет зображує настрій свого духу і висловлює свої бажання; але хід його думок позбавлений тієї свободи, якою відрізняється розвинена лірика; світ, що оточує поета – ось та основа, з якого він виходить і до якого незабаром знову повертається. Таким чином, елегія варто ще досить близько до епосу, хоча за змістом своїм вона не може піднятися до широкого, величного кругозору епічної поезії; тільки предмети, безпосередньо навколишні самого поета – місто, батьківщина в тісному сенсі слова, громадська та приватне життя і т. п. – ось об’єктивна підкладка елегії, Змісту і поетичному настрою відповідає і розмір вірша – так званий дистих, двовіршя, що ськладаються з епічного гекзаметра і знову з’явився пентаметра. Гекзаметром елегія прив’язується до епосу; в пентаметре ж, внаслідок незначної зміни форми вірша, порушується спокійний, величний хід епічного метра, так що у вірші є велика рухливість, відповідна руху почуття і думки. Але дистих далеко ще не представляє того розмаїття і рухливості, яка служить приналежністю пізнішого ліричного вірша; дистих є лише першою спробою ліричної строфи.
Те ж саме Іонічне плем’я, яке створило епос і взагалі йшло попереду всіх інших племен майже у всіх областях розумової життя, то ж Іонічне плем’я створило і елегію, яка залишалася майже исьключительною приналежністю цього племені до наукового олександрійської епохи. Першим автором елегій у греків вважався Каллін з Ефеса, що жив близько 1 олімпіади (776 до Р. Х.). Від нього дійшла до нас тільки одна елегія, і притому не цілком збереглася; вона має характер войовничий і політичний; в ній поет звертається до юнацтва свого рідного міста, яке, живучи під прекрасним небом Іонії і заражаючись впливом розкішного життя сусіднього лидийського царства, початок піддаватися зніженості і захоплюватися чуттєвими насолодами; поет намагається вдихнути в молоде покоління мужність і хоробрість для війни з сусіднім містом магнезії. Отже, об’єктивною підкладкою в цій елегії, так само як і в епосі, є війна; але в епосі вона є самостійним елементом життя, необхідною умовою для великих подвигів богоподібних героїв, тим часом як у елегії, по відношенню до окремої особистості, вона представляється випадковим, грізним злом, для відрази якого необхідно напружити всі сили духу; любов до батьківщини, до дружини і дітей, природжену схильність до бою, пристрасть до слави і пошани, так само як і боязнь ганьби. Елегія Калліна служить суто ліричним відлунням сучасної йому епохи і тих обставин, з приводу яких написані ці вірші:
“Чи довго ще ви будете зволікати, юнаки? Коли ж, нарешті, ви зважитеся? Невже вам не соромно перед усіма співгромадянами, що ви ліниво проводите день за днем, сидячи ськлавши руки, наче в мирний час, а навколо грізно бушує війна?
… Вмирають рукою наносите ворогові останній удар! Мужньо боротися з ворогом – ось у чому найвища слава людини, що захищає рідну землю, дружину і дітей. За незмінним законом долі, смерть спіткає коли-небудь всякого з вас; тому, нехай, кожен сміливо кидається вперед, високо піднімаючи спис і закриваючи щитом могутнє серце, нехай сходиться з ворогом у битві лицем до лиця! Адже нікому ще не вдавалося уникнути смерті, хоча б він походив навіть від вічних богів. Інший встигне, може бути, позбавитися від небезпеки серед стріл і списів, але безжалісна доля викраде його у домашнього вогнища; і про нього не стане засмучуватися місто, і не стане бажати його повернення до життя, тим часом як полеглого в битві шкодує всякий, і старий, і малий; всі висловлюють печаль про загибель хороброго героя, якщо він упав на війні; всі віддають йому почесті, як напівбогу. Як велична будівля, коштує він перед своїм народом, так як він один міг заступатися за багатьох “.
Зі своєї батьківщини – Іонії – елегія поширилася по островах і перейшла згодом в європейську Грецію, при чому, крім відносин політичних, стала звертати увагу і на обставини приватного життя. Поруч з елегією політичної та войовничої з’явилася елегія застільна, любовна, сумна. Представниками цього роду поезії були, до 70 ол. (500 р до Р. X.), Архілох, Тіртей, співак Другий Мессенськой війни (Ол. 23,3 – 28,1 = 685-668 до Р. X.), Мімнерм Колофонській (630-600), Солон афінський (архонт 594 р), Феогнид мегарський (540-490) та ін.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)