Елегія
Елегія (грецьк. elegeia – журлива пісня, скарга; хоч етимологічне значення може мати й інші джерела: фриг. elegn – очеретина, очеретяна сопілка) – один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, почасти журливого змісту. Е. визначилась у Стародавній Греції (VII ст. до н. е.) передовсім як вірш (двовірш), що складався із гекзаметра та пентаметра, розмежованого на дві рівні частини цезурою (елегійний дистих), виповнювалася як патріотичними та громадськими мотивами (Архілох, Тіртей, Солон та ін.), так й інтимними (Мімнерм), що поєднувалися у творчості деяких авторів (Теогніт). Тематичне коло Е. помітно звужується в літературі олександрійського та римського періодів. Тут переважають особисті переживання, передовсім самотності, розчарування, страждання (Каллімах, Проперцій, Тібулл, Овідій та ін.). У новоєвропейській літературі Е. втрачає чіткість форми, натомість набуває змістової визначеності (“Римські елегії” Й.-В. Гете), виражаючи переважно філософські роздуми, змішані почуття смутку і радості. Е. була предметом наукової уваги в барокову добу, що зафіксовано в поетиках тогочасних українських авторів. Елегійним настроєм переймалася лірика українських романтиків (А. Метлинський, М. Петренко, В. Забіла, С. Писаревський та ін.). Невдовзі Е. розмежувалася на Е.-сповідь (С. Руданський), Е.-думу (Т. Шевченко), Е.-пісню (Л. Глібов). Зверталися до цього жанру І. Франко (“Майові елегії”” – елегійний дистих), Леся Українка (“До мого фортеп’яно”), особливо символісти (О. Олесь, П. Карманський та ін.). Своєрідної тональності набула Е. у творчості Б.-І. Антонича, власне, у його другій збірці “Три перстені”, де вона виповнювалася міфологемним змістом і водночас виконувала композиційну “циклізаційну” функцію видання (“Елегія про перстень ночі”, “Елегія про перстень пісні”, “Елегія про перстень. кохання”). Е. в сучасній поезії узалежнюється від індивідуального стилю певного автора, не втрачаючи своїх домінантних ознак, тому вона кожного разу має свої відмінності у доробку А. Малишка, І. Драча, М. Вінграновського, Ліни Костенко, Л. Талалая, І. Римарука та ін.
Related posts:
- Елегія – Жанровий поділ лірики – ЛІРИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Елегія (грец. Έλεγεία, від Ελεγοζ – пісня; утворено, як гадають, від фрігійського слова, що означало очерет, тобто від музичного інструмента, виготовленого з очерету, – сопілки, під акомпанемент якої співалися елегії) – вірш, у якому виразно спостерігаються настрої журби, смутку, меланхолії: “Тоска – элегии пароль” (І. Северянин). У ньому часто звучать скарги на життєві незгоди, містяться […]...
- Аналіз віршів “В дорозі” і “Елегія” Некрасова Н. А. Некрасов багато свої вірші присвячував російському селянству, його проблем, непросте життя і часом жорстокому відношенню поміщиків. А оскільки він відноситься до авторів т. зв. натуральної школи, тобто напрями, яке ставило за мету найбільш детальне і достовірний опис реального побуту, то й вірші його відрізняються документальною точністю, сюжетом і достовірністю. Натуралньая школа також виражається […]...
- Елегія “Дума” У сучасному світі поет не бачить напружених пристрастей, енергії. Знаменита елегія “Дума” прозвучала як би прокляттям, похоронної піснею втраченого покоління. Боягузтво висувається причиною рабства, рабство – наслідком бездіяльності. Властивості покоління оголені з нещадною тверезістю. Лермонтов прагнув зберегти стриману зосередженість і не дати волю емоціям, які переповнювали його. Але за цією стриманістю відчувається, що поет сповнений […]...
- Володимир Підпалий. Щирість патріотичних почуттів ліричного героя у вірші “Тиха елегія” Тема. Володимир Підпалий. Щирість патріотичних почуттів ліричного героя у вірші “Тиха елегія”. Мета: ознайомити учнів із цікавими фактами життя В. Підпалого. змістом поезії “Тиха елегія”; розкрити щирість патріотичних почуттів ліричного героя у вірші; удосконалювати навички виразного читання; виховувати патріотичні почуття. Обладнання: портрет В. Підпалого, кросворд, літературознавчий словник, картина М. Соченко “Колискова”, таблиці з назвами художніх […]...
- Тиха елегія – ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ – скорочено Коли мене питають: “Любиш ріки, Річки, і річечки, і потічки?” – Відмовчуюсь: вони в мені навіки, А для мого народу на віки… Коли мене запитують: “Народу Чи зможеш прислужитись, як і де?” – Мовчу: на ясні зорі, на тихі води Хай випадкове слово не впаде… Коли мене питають: “Любиш землю, степи, озера, яблуні в саду?” […]...
- УКРАЇНСЬКА РОМАНТИЧНА ЕЛЕГІЯ Й КОРДОЦЕНТРИЗМ: ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОПРОНИКНЕННЯ О. Г. Ткаченко, О. С. Лахтар У статті на основі елегійних творів давньоукраїнської поезії та елегій Л. Боровиковського, М. Шашкевича, А. Метлинського, М. Петренка, В. Забіли та Т. Шевченка простежується вплив філософії серця на розвиток української елегії як один із проявів національної самобутності жанру. Елегія в українській поетичній традиції чи не найбільш адекватно відбиває душевний […]...
- Короткий переказ – Тиха елегія – ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ Коли мене питають: “Любиш ріки, Річки, і річечки, і потічки?” – Відмовчуюсь: вони в мені навіки, А для мого народу на віки… Коли мене запитують: “Народу Чи зможеш прислужитись, як і де?” – Мовчу: на ясні зорі, на тихі води Хай випадкове слово не впаде… Коли мене питають: “Любиш землю, Степи, озера, яблуні […]...
- Зізнання у любові до рідної природи, мови, землі, сім’ї у творі “Тиха елегія” В. Підпалого – Зразок твору – В. СОСЮРА, Б. ОЛІЙНИК, В. ПІДПАЛИМ, І. МАЛКОВИЧ – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – 8 КЛАС На жаль, творчість багатьох поетів часів радянського режиму у повному обсязі доходила до читача лише після смерті митця. Це стосується і творчості Володимира Підпалого. Але те, що ми все ж дізналися про нього та його вірші, дає право зарахувати ім’я поета до списку тих, кого називають Справжній патріот, Людина з великої літери. Про поета Ярослав […]...
- ЖИТТЯ ПОЕТА (Книга IV, елегія X) – ПУБЛІЙ ОВІДІЙ НАЗОН (43 р. до н. е. – бл. 18 р. н. е.) – “ЗОЛОТА ДОБА” ДАВНЬОРИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Любощів ніжний співець, як свій шлях життьовий перейшов я, – Друже-нащадку, тобі повість розкаже моя. Мила вітчизна моя – Сульмон, на джерела багатий; Дев’ятдесят туди миль треба від Рима пройти. Там я на світ народивсь, а щоб добре ти рік той затямив, Знай, що однакова смерть консулів стріла тоді1. З діда і прадіда рід наш […]...
- Скорочено – ТИХА ЕЛЕГІЯ – ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ – 8 КЛАС Коли мене питають: “Любиш ріки, Річки, і річечки, і потічки?” – Відмовчуюсь: вони в мені навіки, А для мого народу на віки… Коли мене запитують: “Народу Чи зможеш прислужитись, як і де? ” – Мовчу: на ясні зорі, на тихі води Хай випадкове слово не впаде… Коли мене питають: “Любиш землю, Степи, озера, яблуні в […]...
- Теми наукових робіт – Додатки 1. Міфопоетична парадигма образності у “Повісті минулих літ”. 2. Літературна творчість в осмисленні давніх українських авторів. 3. Самоусвідомлення творчої особистості у літературних пам’ятках доби Київської Русі. 4. Повчальна проза в українській літературі доби Київської Русі. 5. Апокрифічний компонент у літературних пам’ятках доби Київської Русі. 6. Художній хронотоп “Повісті минулих літ”. 7. Художній хронотоп Київського літопису. […]...
- На шляху “На шляху” – літературно-художній альманах молодих авторів, виданий у Чернівцях 1906 студентським товариством “Союз” з нагоди тридцятиріччя його заснування. Включає: вірші, новели,, оповідання дев’ятнадцяти письменників з Буковини, що виступили в літературі наприкінці 90-х XX ст., серед них С. Канюк, І. Карбулицький, Д. Макогон, М. Дашкевич, І. Підгоренко та інші, які продовжили літературну діяльність у наступні […]...
- Антропонім Антропонім (грецьк. antropos – людина, опута – ім’я) – категорія стилістики, яка характеризує ім’я (прізвище) людини. А. бувають нейтральні та промовисті, що особливо спостерігається при доборі псевдоніма певним письменником (Лариса Косач – Леся Українка, Микола Фітільов – Микола Хвильовий, Павло Губенко – Остап Вишня, Іван Ковтун – Юрій Вухналь та ін.). А. властиві бароковій літературі, […]...
- Основа “Основа” – II – відновлений у 1993 журнал “Основа” завдяки сприянню Конгресу українських націоналістів. Редколегія, яку очолив В. Ілля, заявила, що має на меті не тільки “гідно продовжити, власне, засвідчити неперервність культурної традиції, а й вийти на нові обшири у відповідності з важливістю тих історичних завдань, які стоять перед нашою нацією”. Часопис знайомить читача передовсім […]...
- ТРИ КАЗКИ – ІГОР КАЛИНЕЦЬ Дві казки про тебе недавно я вигадав: Казку про ніч і казку про перстень. Купальської ночі за жеврієм вигону Спорснули з рук мені непещені перса. А друга казка хіба найсумніша, Голосить в мені як перезва осені: Ти стала до шлюбу негадано з іншим, А перстень мій кинула в море із поспіху. А третю казку для […]...
- Епіграма Епіграма (грецьк. epigramma – напис) – жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом). В еллінську добу Е, вживалася як напис на вівтарях, сприймалася як епічна форма, втілена в елегійний двовірш, пізніше поети вдавалися до ямбічних та інших розмірів, розширювали її тематичні межі. До Е. зверталися Платон, Сапфо, Анакреонт, Симонід Кеоський, […]...
- Рефрен, Приспів Рефрен (фр. refrain), або Приспів – повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у строфах. Подеколи набуває жанрових ознак, як-от в “Елегії з рефреном” В. Підпалого: […] А втім, мені легко-легко, Бо знаю: вернулись птахи – Трава забуяє вгору; А втім, мені легко-легко, Бо знаю: вернулись птахи – Научать літати листя; А втім, мені […]...
- В борні “В борні” – підпільно видана збірка пісень УПА. Вийшла у середині 40-х (час і місце видання не зазначено), як відбиток машинописного тексту. На титульній сторінці – геральдика організації ОУН та прапор з тризубом. Містить вірші-пісні “Гімн українських націоналістів” (“Ми зродились із крові народу”), “Марш українських націоналістів” (“Родились ми великої години”), “Юнацький марш” (“Чуєш, сурми грають”), […]...
- Завдання для самоконтролю – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 40-60-х років ХІХ століття 1. Розкажіть про історичні умови 40-60-х років XIX століття, які спричинили розвиток критичного реалізму в українській літературі. 2. Як боротьба за соціальне і національне визволення українського народу відбилась у творчості письменників 50-60-х років XIX століття? 3. Яке значення мало Кирило-Мефодіївське товариство в боротьбі за соціальне і національне визволення українського народу? 4. Хто з українських письменників […]...
- Детектив Детектив (англ. detective – агент розшуку, з лат. detectio – розкриття) – різновид пригодницької літератури, передовсім прозові твори, в яких розкривається певна таємниця, пов’язана із злочином. Серед представників цього жанру – Е. По, В. Коллінз, А. Конан-Дойль, Агата Крісті та ін. Улюбленцями багатьох читачів стали Нат Пінкертон, Нік Картер, особливо Шерлок Холмс, чиї розслідування досить […]...
- Дифірамб Дифірамб (грецьк. dithyrambos – урочиста хорова пісня на честь богів, передовсім Вакха) – один із різновидів давньогрецької лірики, близький до оди чи гімну. Виконувався спочатку на святі збирання винограду, властивий поезії Піндара (VI-V ст. до н. е.). У новоєвропейській літературі – вірш, позначений надмірним звеличенням певної особи або події. Досить часто цей термін вживається в […]...
- Харківська школа романтиків Харківська школа романтиків – літературне угруповання, що діяло у 20-30-і XIX ст. при Харківському університеті. Тут, передовсім завдяки проф. І. Кроненбергу, поширювались ідеї І. Канта, Й.-Г. Гердера, Й.-Г. Фіхте, особливо “Філософія одкровення” Ф.-В.-И. Шеллінга. їхні погляди виявилися суголосними романтично-екзистенціальному менталітету українства, сприяли теоретичному осмисленню та практичному застосуванню засад романтичної естетики в українській літературі, перегляду міметичних […]...
- Байронізм Байронізм – ідейно-естетична концепція, яка постала у європейському романтизмі XIX ст., пов’язана з творчістю англійського поета Дж. Байрона, притаманна В. Гюго, А. де Він’ї, А. Міцкевичу, М. Лермонтову. Основні риси Б. – тираноборство, волелюбність, бунтарство, демонізм, абсолютизоване заперечення І недосконалої дійсності. В Україні Б. позначився на “Історії Русів”, на творчості Є. Гребінки, М. Петренка, Л. […]...
- Як розвивався український романтизм? Національно-визвольна ідея зумовила патріотичну тематику українських романтиків, а їх естетичною програмою стала боротьба за розвиток національної мови та літератури. Цими рисами позначена творчість П. Гулака-Артемовського, А. Метлинського, Л. Боровиковського, М. Костомарова, М. Шашкевича, Я. Головацького, І. Вагилевича та інших. Як і західноєвропейські, українські романтики виявляють посилений інтерес до минулого, народної творчості. З’являються спогади про славу […]...
- Сатира Сатира (лат. satira, від satura – суміш, усяка всячина) – особливий спосіб-художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного. У вузькому розумінні С. – твір викривального характеру. С. спрямована проти соціально шкідливих явищ, які гальмують розвиток суспільства, на відміну від гумору, вона має гострий непримиренний характер. Часто об’єктом О є антиподи загальнолюдської моралі, […]...
- Магічний реалізм Магічний реалізм – реалізм, в якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфологічного, дійсного та уявного, таємничого. Притаманний передовсім латиноамериканській літературі (“Екуе-Ямба-о!” А. Кампентьєра, “Жубіаба”, “Мертве море” Ж. Амаду, “Маїсові люди” М.- А. Астуріаса, “Сто років самотності” Г. Гарсіа Маркеса та ін.). Має велику традицію європейського та світового письменства (Ф. Рабле, Е.-Т.-А. Гофман, […]...
- Проклітика Проклітика (грецьк. proklitikos – схилений вперед) – ненаголошене слово, що стоїть перед наголошеним і утворює з ним одне ціле. У давньогрецькій мові П. називали випадок у мовленні, коли слово вимовлялося спільно з наступним, втрачаючи свій наголос. В українській мові це переважно службові частини мови, які сприймаються як єдине ціле із словами, яким вони передують (на […]...
- МИКОЛА КОСТОМАРОВ – Література українського романтизму – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Микола Іванович Костомаров увійшов у історію української культури як поет, прозаїк, драматург, публіцист, історик, фольклорист, професор Київського та Петербурзького університетів (літературний псевдонім Ієремія Галка). Як поет М. Костомаров заявив себе у ранній період творчості. Дві збірки віршів (“Украинские баллады Иеремии Галки” і “Ветка. Малорусские стихотворения Иеремии Галки”) виразно представляють Костомарова-романтика. У зв’язку з його арештом […]...
- Нью-йоркська група “Нью-йоркська група” – група українських еміграційних поетів, яка виникла в середині 50-х XX ст. як співдружність митців, об’єднаних спільними поглядами на творчість, як можливість якомога повнішого самовияву творчої індивідуальності митця. Хоч назву одержала від місця перебування її ініціаторів, включала також поетів, які мешкали в інших країнах. До неї відносять Б. Бойчука, Женю Васильківську, Патрицію Килину, […]...
- Генетичне вивчення літератури Генетичне вивчення літератури (грецьк. genesis – походження, породження) – один із загальнометодологічних підходів, способів дослідження літератури, в якому увага зосереджується на виникненні і розвитку літератури в цілому чи однієї з національних літератур, на еволюції літературного процесу. Г. вивчення творчості одного письменника реалізується за допомогою біографічного, культурно-історичного, психологічного і соціологічного методів, які в сукупності дають можливість […]...
- “…Співаю, тож існую” (мої роздуми про поезію Богдана-Ігоря Антонича) – твір з української літератури Поезія Антонича народилася з пошуків місця людини в світобудові, з прагнень зрозуміти природу взаємостосунків людини з навколишньою реальністю, з пристрасного намагання визначити сенс людського буття. Я не людина, я рослина, А часом я мале листя… Живу, терплю, й умру, як всі звірята… Звірята й зорі, люди і рослини – У всіх одна праматір, Природа вічна, […]...
- Реквієм Реквієм (лат. requies – спокій) – багатоголосий циклічний вокальний чи вокально-інструментальний твір скорботно-патетичного звучання; вид католицького богослужіння. За аналогією до музичного значення Р. застосовується і в художній літературі, передовсім у поезії, наприклад, “Requiem” M. Чернявського: Як мрійний сон пливуть літа… І як на моря млистій грані Щезає човен у тумані, Так зникне молодість свята. А […]...
- ЛАСТІВКА “ЛАСТІВКА” – перший літературний альманах у новому українському письменстві, підготовлений Є. Гребінкою і виданий В. Поляковим у травні – червні 1841 р. Альманах виник на грунті зібраних матеріалів для українського періодичного видання “Литературные прибавления до ж. “Отечественные записки”, у підготовці якого брав активну участь Т. Шевченко. Не діставши від цензури дозволу на таке видання, Є. […]...
- Стаття – ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЖАНРОВОГО ВИЗНАЧЕННЯ ЕЛЕГІЇ О. Г. Ткаченко Наукова розвідка заторкує проблеми жанрології, зокрема елегії, що є малодослідженою сферою вітчизняного літературознавства. Автор пропонує матрицю жанрової організації елегії, з’ясовує та визначає найголовніші її жанроформуючі елементи та модифікації. У складній парадигмі українського літературного процесу чимало ліричних жанрів мали періоди піднесення і спаду. Однак жоден із них упродовж століть не дістав такого поширення […]...
- Завбачення в літературі Завбачення в літературі – здійснення прогностичної функції художньої творчості. Приклади передбачення митцями майбутніх подій, відкриттів чи тенденцій розвитку (від чобіт-скороходів до швидкісних потягів), які беруться з фольклору, пригодницько-фантастичної, аналітико-реалістичної літератури, свідчать лише про те, що в художньообразному мисленні письменників так чи інакше відбивається здатність людини виходити бодай у мріях поза межі видимого. Пізнання невіддільне від […]...
- Світогляд і творчість Світогляд і творчість – традиційна для вітчизняного літературознавства постановка проблеми про визначальний вплив світогляду на ідейну спрямованість художніх творів і сутність літературно-мистецьких напрямів. Соціологізоване літературознавство 30-х XX ст. доводило, що письменник може успішно творити тільки завдяки “прогресивному”, “революційному” світоглядові або всупереч “реакційному”, “ретроградному”. Згодом, у 50-70-х, йшлося про суперечності між політичними та естетичними поглядами у […]...
- Що таке гіпербола в літературі? Як стилістичного прийому гіперболу стали використовувати досить давно, вона активно вживалася у фольклорі часто зустрічається в прозі Гоголя і поезії Маяковського. Ми й самі нерідко вимовляємо висловлювання з вживанням гіперболи, наприклад, “не бачилися сто років!”, “повторюю стотисячний раз” і т. д. Отже, що таке гіпербола в літературі? Гіпербола в літературі – це явне перебільшення властивостей […]...
- Обрії “Обрії” – тижневик, “присвячений справам літератури, мистецтва й науки”, виходив у Львові 1936-37. Видавав і редагував Б. Кравців. Серед авторів були Є.-Ю. Пеленський, Ірина Пеленська, О. Грицай, М. Гурко, Б. Кравців, Ю. Липа, Д. Гуцул та ін. В “О.” друкувалися твори письменників Наддніпрянщини, подавалися їх літературні портрети (Ю. Яновський “Чотири шаблі”), публікувалися огляди європейських літератур […]...
- ТАЄМНИЦІ – ІВАН ДРАЧ В однієї таємниці – очі карі, У другої таємниці – сині очі, В однієї таємниці – добре серце, У другої таємниці – зле і хиже, В однієї таємниці – срібен перстень, А в другої – Звичайнісінька обручка… Та які ж це справді таємниці. Коли знаєш колір, маєш вимір, Знуртувавшись в піхвах аналогій. Коли серце лижуть […]...
- Тематика рефератів – Додатки 1. Обставини виникнення давньої української літератури. 2. Проблема періодизації давньої української літератури. 3. Жанровий склад української літератури періоду Київської Русі. 4. Українські переклади Біблії. 5. Фольклорні елементи у “Повісті минулих літ”. 6. Українські апокрифи: походження, функціонування, образи. 7. “Сказання про Бориса і Гліба”: від фактів – до художності. 8. Образ автора у “Благанні” Данила Заточника. […]...