Короткий переказ – Тиха елегія – ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ

Коли мене питають: “Любиш ріки,

Річки, і річечки, і потічки?” –

Відмовчуюсь: вони в мені навіки,

А для мого народу на віки…

Коли мене запитують: “Народу

Чи зможеш прислужитись, як і де?” –

Мовчу: на ясні зорі, на тихі води

Хай випадкове слово не впаде…

Коли мене питають: “Любиш землю,

Степи, озера, яблуні в саду?” –

Я знов мовчу: від них не відокремлю

Себе й тоді, як в землю перейду…

Коли мене питають: “Рідну мову

Чи зміг би поміняти на чужу?” –

Моя дружина сину колискову

Співає тихо… Краще не скажу…

Коли мене питають: “Україну

Чи зможеш ти забуть на чужині?”

Кричу: “Кладіть отут у домовину

Живим!.. Однаковісінько мені…”

Коментар

Елегія – це жанр у ліриці, означає – сумна, журлива пісня. У В. Підпалого це ще й “тиха елегія”. Тому що про любов до батьківщини не треба кричати, багато говорити, краще це доводити ділом. Ліричний герой поезії “Тиха елегія” саме так і чинить: не відокремлює себе від своєї землі, не може проміняти її на привабливу чужину, а дружина співає його синові колискову рідною мовою… Вірш побудований у формі питань і відповідей. І якщо спочатку ліричний герой “відмовчується”, “мовчить”, то на питання, чи зможе забути Україну на чужині, “кричить” та відповідає словами Т. Шевченка: “Однаковісінько мені…” Тобто йому байдужа власна доля, тільки була б його Україна.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Короткий переказ – Тиха елегія – ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ