Біологічне окислення

Часто можна чути про калорійність того чи іншого продукту. Це означає, що він здатний дати при окислюванні певну кількість необхідної для організму енергії. Зазвичай під окисленням розуміють з’єднання з киснем. Саме так і окислюється ряд молекул в організмі під впливом ферментів – оксигеназ.

Однак при біологічному окислюванні від органічної молекули під дією відповідного ферменту отщепляются 2 атома водню. У ряді випадків при цьому між ферментами і окисленої молекулою утворюється нестійка, багата енергією (макроергічні) зв’язок. Вона використовується для утворення макроергічної сполуки – АТФ (аденозинтрифосфорної кислоти) – “кінцевої мети” більшості процесів біологічного окислення. А 2 відняли атома водню виявляються в результаті реакції пов’язаними з коферментом (див. Ферменти) НАД (никотинамидадениндинуклеотида) або з НАДФ (НАДФ).

Подальша доля водню може бути різною. При анаеробних (безкисневих) окислюванні він переноситься на деякі органічні молекули; так утворюються етиловий спирт, молочна кислота, гліцерин і ряд інших речовин. При аеробному окислюванні водень через ланцюг переносників передається на кисень з утворенням води. Основна частина ланцюга перенесення водню розташована в мембранах мітохондрій. При цьому перенесенні з АДФ (аденозіндіфосфорной кислоти) і неорганічного фосфату утворюється АТФ.

Аеробне окислення набагато ефективніше анаеробного. При анаеробному окисленні глюкози утворюються лише 2 молекули АТФ на 1 молекулу глюкози (див. Гліколіз). При аеробному ж окислюванні глюкоза “спалюється” до вуглекислого газу і води (СО2 і Н2О) з утворенням 36 молекул АТФ (див. Дихання). Отже, еволюційно більш молоде аеробне окислення глюкози в 18 разів енергетично більш вигідно, ніж анаеробне. Це одна з причин, що зумовили широке поширення і бурхливу еволюцію аеробних організмів (див. Аероби).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Біологічне окислення