Фотосинтез і дихання

Фотосинтез (фотоавтотрофи) – це синтез органічних сполук з неорганічними сполуками за рахунок енергії світла. Сумарне рівняння фотосинтезу:

6СО2 + 6Н2О – С6Н12О6 + 6О2.

Фотосинтез протікає за участю фотосинтезуючих пігментів, які володіють унікальною властивістю перетворення енергії сонячного світла в енергію хімічного зв’язку у вигляді АТФ (аденозинтрифосфату).

У процесі фотосинтезу, крім моносахаридів (глюкоза та ін.), синтезуються мономери інших органічних сполук:

    Амінокислоти; Гліцерин; Жирні кислоти.

Завдяки фотосинтезу рослини забезпечують себе і все живе на Землі необхідними органічними речовинами і киснем.

Дві фази фотосинтезу:
    На світловий фазі поглинена рослиною енергія Сонця зазнає дуже важливі перетворення. За її рахунок будуються молекули АТФ, відновлюється НАДФ Н2 і розкладається вода з виділенням молекулярного кисню. І все це відбувається заради темнової фази. За рахунок АТФ і НАДФ Н2 в темновій фазі з вуглекислого газу будуються різні органічні речовини. Для того щоб вуглекислий газ відновився до рівня органічних речовин, необхідні і енергія, і відновник.

Як відновлювач – НАДФ Н2. Причому НАДФ – це складна речовина. Вона виконує лише роль надійного переносника водню. А водень зелені рослини пристосувалися віднімати у однієї найпростішої найпоширенішої речовини на Землі – води.

Дихання (повне окислення), яке полягає в окисленні ПВК (піровиноградної кислоти) до вуглекислого газу і води, здійснюється в мітохондріях за обов’язковою участю кисню.

Сумарне рівняння розщеплення глюкози в процесі клітинного дихання:

С6Н12О6 +6О2 +38Н3РО4 +38АДФ → 6СО2 +44Н2О + 38АТФ.

У ході клітинного дихання утворюється 36 молекул АТФ і плюс 2 молекули АТФ – в ході гліколізу, а в цілому при повному окисленні – 38 молекул АТФ.

Фотосинтезуючі організми – це планктонні ціанобактерії, або синьозелені водорості, – відносяться до:

    Клітинних форм; Царства прокаріотичні водорості; Відділу цього царства – синьо-зелені водорості, або цианеї.

Вони переважали на Землі в найдавнішу архейську еру в морях. У ту ж епоху в морях існували і зелені водорості. І ті й інші – справжні фотосинтетики. Згадані водорості панували в древніх морях Землі, протягом декількох мільйонів років поглинаючи вуглекислий газ (діоксид вуглецю) і виділяючи кисень.

Таким чином, вони підготували аеробне середовище – кисневу атмосферу – для вищих рослин на суші.

Зелені водорості вчені біологи відносять до відділу прохлорофітові водорості, або прохлорофіти.

Синьозелені і зелені водорості зіграли велику роль в еволюції рослинного світу на Землі, послуживши основою для виникнення справжніх фотосинтетиків.

Вищі рослини на суші відносяться до:

    Групи клітинних; Надцарства еукаріоти; Входять в царство рослини; Конкретно – в підцарство вищі рослини.

Розвиток вищих рослин – справжніх фотосинтетиків – створив умови для виникнення і розвитку тваринного світу і homo sapiens – людини розумної.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Фотосинтез і дихання