Європейська економічна зона
Європейська економічна зона являє собою організацію країн-учасниць Євросоюзу і трьох держав, які входять до Європейської асоціації вільної торгівлі. Вона створена 1 січня 1994 року. Головною метою даної економічної зони є надання можливості країнам, які не входять до складу Євросоюзу, отримати доступ до спільного європейського ринку.
Учасники Європейської економічної зони
Дана організація включає в себе:
Країни-учасниці Євросоюзу (Болгарія, Велика Британія, Австрія, Бельгія, Німеччина, Угорщина, Нідерланди, Польща, Естонія, Швеція, Люксембург, Мальта, Іспанія, Італія, Данія, Греція, Ірландія, Хорватія, Португалія, Румунія, Чехія, Франція, Словенія, Словаччина, Литва, Кіпр, Латвія, Швейцарія);
три країни-учасниці Європейської асоціації вільної торгівлі (Норвегія, Ліхтенштейн, Ісландія).
У 2005 році Швейцарія вийшла з Європейської економічної зони, оскільки її громадяни проголосували за це. Країна вступила в Шенгенську угоду.
Структура ЄЕЗ
Дана організація включає в себе такі інститути:
- Рада, який представляє собою верховний орган прийняття рішень (від кожної країни в нього входить один представник). Спільний комітет – орган, що покликаний займатися пошуком і прийняттям рішень. Також він включає в себе спеціальний форум, щоб обмінюватися думками і корисною інформацією між країнами-учасницями ЄЕЗ. Спільний парламентський комітет. Консультативний комітет, до якого входять члени Соціального і Економічного комітету Євросоюзу, а також учасники Консультативної комітету Європейської асоціації вільної торгівлі.
Основні вимоги ЄЕЗ
Вимоги, які встановлені між членами вищевказаного об’єднання, передбачають виконання наступних “свобод”:
- Вільна торгівля послугами; Безмежна торгівля товарами; Вільне пересування капіталу; Пересування трудових ресурсів без обмежень.
Держави, які не є членами Євросоюзу, але приєдналися до ЄЕЗ, відповідно до законодавчих норм країн ЄС повинні проводити своє національне законодавство у сфері захисту прав споживачів, соціальної політики, регулювання діяльності компаній, захисту навколишнього середовища, а також ведення статистики.
Маркування на продукції членів ЄЕЗ
Маркування СЕВсе товари, які виробляються в Європейській економічній зоні, в обов’язковому порядку вимагають маркування СЕ. Це дозволяє вільно реалізовувати дану продукцію на території країн її учасниць. Однак знак СЕ не є гарантією високої якості товару.
Вищевказана позначка свідчить про те, що продукція пройшла надійний контроль і строго відповідає стандартам і вимогам ЄС з безпеки для навколишнього середовища і, звичайно ж, для здоров’я людини.
Маркування СЕ повинна бути нанесена на продукцію чітко, помітно і бути незмивною. Його висота повинна бути не менше 5 мм. За виробником залишено право самостійно визначати колір і гравіювання даного знака.
Товари, на яких повинна в обов’язковому порядку бути присутнім вищевказана маркування:
- Іграшки для дітей; Будматеріали; Засоби радіозв’язку; Медичне обладнання; Засоби телекомунікацій; Неавтоматичні прилади зважування; Засоби особистого захисту; Вибухові речовини, які призначені для цивільних цілей; Електромагнітна сумісність; Прогулянкові судна; Канатні установки, які призначені для перевезення людей; Машини та обладнання; Вимірювальні прилади; Бойлери (нові водонагрівачі); Ліфти і підйомні механізми; Засоби медицини для лабораторної діагностики; Прості судини, що знаходяться під тиском.
Валюта ЄЕЗ
Валюта ЕЕЗСледует відзначити, що з самого початку існування ЄЕЗ, між її країнами-учасницями була організована спеціальна форма валютних відносин під назвою Європейська валютна система, яка проіснувала до 1998 року.
З 1999 року в ЄЕЗ здійснився перехід до валютного союзу (EMS-2). У якості єдиної валюти введено євро.
Використання єдиної грошової одиниці на території ЄЕЗ має такі переваги:
- Усунення ризиків, пов’язаних з обмінними курсами (це полегшує інвестування між країнами); Усунення витрат, що пов’язані з конверсійними операціями; Зміцнення фінансового ринку; Спостереження паритету (вирівнювання) цін в межах ЄЕЗ; Конкурентну рефінансування.
Держави-члени ЄС, які беруть участь в Механізмі обмінних курсів -2 (тобто МОК-2), повинні прив’язувати курси своїх валют до євро на основі угод між національними центральними банківськими установами і ЄЦБ. Обов’язково умова приєднання країни до єврозони є дворічна участь у вищевказаному механізмі без здійснення перегляду курсового співвідношення (тобто без ревальвацій і девальвацій).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)