Міжнародна економічна інтеграція

Міжнародна економічна інтеграція

Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ)-один з яскравих проявів інтернаціоналізації господарського життя в епоху НТР. Вона являє собою об’єктивний процес розвитку особливо глибоких і стійких взаємозв’язків окремих груп країн, заснований на проведенні ними узгодженої міждержавної політики.

МЕІ-це найвищий ступінь МГРТ, що виникла в результаті поглиблення міжнародної спеціалізації і”зрощування”національних господарств ряду країн.

Саме регіональна економічна інтеграція стала переважною тенденцією у розвиток світового господарства, яке все більше складається з великих інтегрованих економічних блоків (угруповань). Головні з них сформувалися в межах економічно розвинених країн Заходу-в Європі і в Північній Америці.

Великі економічні угруповання

Регіональна економічна інтеграція як тенденція у розвитку світового господарства вперше проявилося в Західній Європі в 50-х рр.. XX століття. Цей процес посилилися завдяки вузькості внутрішніх ринків більшості країн, розпаду колоніальних ринків. У 1957 було створено Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС). На противагу йому в 1959 році утворилася Європейська Асоціація Вільної Торгівлі (ЄАВТ), до складу попередньої якої увійшли Австрія, Великобританія, Данія, Норвегія, Португалія, Швеція і Швейцарія, трансформувалася в Європейське співтовариство (ЄС)-свого роду”Сполучені Штати Європи”з населенням 345 млн. чол., з ефективно діючими наднаціональними структурами законодавчої і виконавчої влади. У межах ЄС вільно переміщаються товари, капітали та послуги, технології і робоча сила, з 1 січня 1998 року у всіх країнах ЄС введена єдина валюта-екю.

Восени 1991 року країни ЄС та ЄАВТ домовилися про створення в Західній Європі”єдиного економічного простору”, яке має охопити вже 19 країн з населенням 375 млн. чол. У перспективі цей простір буде, ймовірно, розширюватися.

Ще одна інтеграційне угруповання західного світу з’явилася в Північній Америці: у 1989 році увійшло в силу міждержавну угоду США і Канади про створення зони вільної торгівлі з населенням 270 млн. чол. Наприкінці 1992 року до цієї зони приєдналася Мексика і нова угруповання отримала назву НАФТА-Північно-американська угода про вільну торгівлю, що об’єднує 370 млн. чол. (і перевершуючи в цьому відношенні ЄС). Угода передбачає лібералізацію руху товарів, успуг і капіталів через кордони, що розділяють 3 країни, проте на відміну від ЄС країни НАФТА не передбачають створення єдиної валюти, координацію зовнішньої політики і політики безпеки.

Крім цих найбільших угруповань, у країнах Заходу існує ряд інших, до складу яких входять країни, що розвиваються; в більшості це-звичайні регіональні економічні угруповання, в них ще не склалася інтеграція європейського та американського типу. Але слід відзначити ті з них, які стали набувати більш виразні інтеграційні риси. Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ) створена в 1980-1981 роках у складі 11 країн Південної Америки. ЛААІ ставить своєю метою створення спільного ринку, маючи вже деякі наднаціональні органи.

Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) включає в себе Індонезію, Малайзію, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни і Бруней. Вони також мають деякі національні органи і ставлять своєю метою створення зони вільної торгівлі.

Азіатсько-Тихоокеанський економічний рада (АТЕС)-велике регіональне об’єднання 20 країн, створене з ініціативи Австралії в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. У нього входять країни, що мають вихід до Тихого океану, причому членами АТЕС є як найбільші країни Заходу (США, Японія. Канада, Австралія), так і члени АСЕАН, Республіка Корея, Мексика.

Поряд з перерахованими вище угрупованнями необхідно відзначити також: Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) (у складі США, Канади, більшість країн Західної Європи, Японії, Австралії, Фінляндії та Новій Зеландії), Лігу арабських країн (включає 22 арабських держави).

З 1949 року по 1991 рік на міжнародній економічній арені замегнуго роль грала угруповання 10 соціалістичних країн-Рада Економічної Взаємодопомоги, скасований у зв’язку з новою політичною та економічною ситуацією на рубежі 90-х років. Проте подібний розрив налагоджених економічних зв’язків негативно позначається на господарстві окремих країн. Тому в даний час в Східній Європі, в країнах СНД посилюються інтеграційні процеси.

Крім регіональних на світовій арені діють ряд галузевих економічних угруповань, які об’єднують країни з однаковою міжнародною спеціалізацією. Виникнення галузевих угруповань пояснюється прагненням країн регулювати світові ціни на продукцію певних галузей і координувати розвиток галузей.

Найбільш впливовою та помітною галузевої групою є Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК). На частку 13 входять до неї держав (Саудівська Аравія, Ірак, Іран, Кувейт, ОАЕ, Катар, Алпсір, Лівія, Нігерія, Габон, Еквадор, Венесуела, Індонезія) припадає близько 90 % експорту нафти в світі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Міжнародна економічна інтеграція