Східно-Європейська рівнина
На півночі Східно-Європейська рівнина омивається холодними водами Баренцева і Білого морів, на півдні – теплими водами Чорного й Азовського морів, на південному сході – водами найбільшого в світі Каспійського озера.
Західні рубежі Східно-Європейської рівнини облямовуються берегом Балтійського моря і виходять за межі кордонів Росії. Уральські гори обмежують рівнину зі сходу, а Кавказькі – частково з півдня.
Які форми рельєфу найбільш характерні для Східно-Європейської рівнини?
Східно-Європейська рівнина розташована на древній руській платформі, що і визначило головну особливість її рельєфу – рівнинність. Але не слід розуміти рівнинність як монотонність.
Тут немає і двох місць, які були б схожі один на одного.
На північному заході рівнини виступи кристалічних порід – Балтійського щита – відповідають невисокі Хібінські гори і підняті горбисті рівнини Карелії і Кольського півострова.
Кристалічний фундамент знаходиться близько до поверхні на Середньоруської височини і височинах Заволжжя. І тільки Приволзька височина сформувалася на глибоко опущеній ділянці фундаменту в результаті інтенсивного підняття земної кори в новітній час.
Рельєф усієї північної половини Східно-Європейської рівнини сформувався під впливом заледенінь, які неодноразово повторювалися. На Кольському півострові і в Карелії (“країні озер та граніту”) сучасний вигляд рельєфу визначають надзвичайно мальовничі льодовикові форми:
- Зарослі густими ялинниками моренні гряди; Відполіровані льодовиком гранітні скелі – “баранячі лоби”; Покриті золотокорими сосновими борами пагорби.
Численні озера з химерно порізаними берегами з’єднані порожистими швидкими річками з іскристими водоспадами. Основні височини північної частини рівнини – Валдайська і Смоленсько-Московська з Клінсько-Дмитрівською грядою – утворилися в результаті накопичення льодовикового матеріалу.
Важливою природною особливістю цих місць є крутоврізані ущелини річкових долин, по днищу яких кришталевими стрічками в’ються річки, а на Валдаї великі і малі озера з безліччю островів.
Валдайські озера в обрамленні заліснених гірках, немов перлини в дорогоцінній оправі, розсипані по всій території височини.
Тому не дивно, що за вже сформованою традицією таку озерно-горбисту місцевість часто називають “російської Швейцарією”.
Між великими височинами розташовуються плоскі ниці піщані рівнини з ділянками корабельних соснових борів і багнистими “згубними” місцями болотних торфовищ, такі, як:
- Верхньоволжська; Мещерська; Окско-Донська.
Їх піщаний покрив сформований потужними потоками талих льодовикових вод.
Південна половина Руської рівнини, яка не покрита льодовиками, складена з поверхні товщею пухких лісових порід, які легко розмиваються водою. Тому Середньоруська і Приволжська височини в результаті активної ерозійної “обробки” поцятковані численними крутобокими:
- Ярами; Балками.
Північні і південні окраїни Східно-Європейської рівнини піддавалися неодноразовим наступання вод моря на сушу, в результаті чого утворилися плоскі приморські низовини (наприклад, Прикаспійська низовина), заповнені горизонтальними шарами осадових Відкладень.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)