Європейська валютна система

Ситуація походження Європейської грошової системи веде свій початок з етапу завершення 1 Світової Війни. Держави Європи виявилися в сумному стані: зруйновано створення, зруйновані фінансові взаємозв’язки.

9 травня 1950 Роберт Шуман, міністр закордонних справ Франції, висунув думку сполуки вуглекислоти і сталеливарної індустрії Франції та Федеративної Республіки Німеччини (ФРН).

Дана думка була реалізована в 1951 році Паризькому договором, встановив Європейське суспільство вугілля і сталі з шістьма країнами-членами: Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург і Нідерланди.

Тріумф Паризького договору надихнув дані 6 держав розширити процес на інші сфери. У 1957 році Римський договір організував:

    1. Європейське фінансове об’єднання (ЄЕС) спрямованого на створення митного союзу і зняття торгових обмежень усередині Товариства; 2. Європейське об’єднання з атомної енергії для становлення ядерної енергії в мирних цілях.

У 1967 році сталося з’єднання виконавчих органів 3-х Співтовариств і освіту загальних виконавчих органів Європейської Комісії, Євро Ради, Євро Парламенту і Євро Суду. У слідстві цього злиття була зроблена базова структура Європейського співтовариства (ЄС).

У 1971 році Рада міністрів ЄЕС прийняв “проект Вернера”, розрахований на 10 років. Прем’єр-міністр Люксембургу П’єр Вернер запропонував використовувати повну взаємну оборотність валют, забезпечити свободу маневру капіталів, поєднати всі офіційні золотовалютні запаси за допомогою Фонду грошового співпраці, твердо зафіксувати грошові курси “і, цілком ймовірно, перейти до спільної валюти”.

У 1979 р в ЄЕС була зроблена власна міжнародна (регіональна) грошова система – Європейська грошова система (ЄВС) – з метою стимулювання процесу фінансової інтеграції. ЄВС базувався на ЕКЮ – європейській грошовій одиниці. ЕКЮ змінила використовувалася з 1975 року державами ЄЕС європейську розрахункову одиницю – ЕРЕ. Від ЕРЕ нова розрахункова одиниця ЕКЮ успадкувала зведення – за типом “звичайної кошика”. Питома вага будь-якої національної валюти в грошовому коктейлі залежав від частини валового внутрішнього продукту держави в сукупному ВВП ЄЕС.

Відштовхуючись від цього, розраховувалися обсяги основоположних ЕКЮ компонентів в безумовному вираженні. Пов’язаним зі змінами ринкових курсів валют частка кожен з них в процентному вираженні кожен день змінювалася. У таблиці 3 наведена статистика розрахунку ЕКЮ.

Працюючий механізм обмінних курсів країн ЄЕС стримував зміни валют близько 2,25% 1 умовно інший і в діапазоні максимум 15%.

У рішенні про створення ЄВС передбачалось, що ЕКЮ буде:

    – Основи для розрахунків в масштабах пристосування, що характеризує грошові курси; – Основи для визначення ознаки відхилень курсу деякий з валют, що входять в дану систему від середнього показника по країнам-членам ЄЕС; – Засіб здійснення фінансових інтервенцій, рішення угод і надання кредитів; – Засіб розрахунків між центральними банками країн-членів, також між грошовими органами ЄЕС.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Європейська валютна система