ВИТОКИ СКУПОСТІ ЯК ПАТОЛОГІЧНОЇ ПРИСТРАСТІ ДО НАКОПИЧЕННЯ У ВІДОМИХ ПЕРСОНАЖІВ ІЗ СВІТОВОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (ГОГОЛЬ, БАЛЬЗАК, КАРПЕНКО-КАРИЙ) – Тези робіт
Стрільчик Богдан Андрійович
Учень 10 класу Івано-Франківського обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості
Образ скупого у світовій літературі – один з найпоширеніших (Шейлок Шекспіра, Гобсек Бальзака, Альона Іванівна Достоєвського, Скрудж Діккенса, Барон Пушкіна, Плюшкін Гоголя та інші).
Збагачення, як другорядна тема ХІХ століття, сьогодні стає все більш актуальною: у боротьбі уявних та справжніх цінностей матеріальне все частіше бере верх.
То невже перелік скупих буде зростати? Будь-який історик зазначить, що майбутнє починається в минулому.
Актуальність дослідження – виявити фактори, які призводять до появи скупості як патологічної пристрасті на прикладі відомих персонажів із світової та української літератури.
Об’єкт дослідження – процес деградації людини у творах М. Гоголя “Мертві душі”, О. Бальзака “Гобсек”, І. Карпенка – Карого “Хазяїн”.
Предмет дослідження – прямі та опосередковані авторські посилання у текстах на фактори “руйнівного” впливу на особистість, що призводять до появи скнар.
Мета пропонованої роботи – шляхом порівняння відомих у світовій літературі образів скупих виявити причини перевтілення людини у скнару.
Методологія – порівняльний аналіз типологічно подібних художніх образів, осмислення категорії художнього простору за Ю. М. Лотманом, сприйняття людини як мікрокосмосу, де діє закон рівноваги (“ніщо не виникає з нічого і не зникає в нікуди”).
Наукова новизна – визначення небезпечних для особистості факторів, що призводять до розвитку скупості, як спроба попередження людству ХХІ століття.
Завдання:
– встановити типологічні відповідності у висвітленні Плюшкіна, Гобсека і Пузиря;
– мотивувати та обгрунтувати перетворення персонажів на скнар;
– виявити та систематизувати причини появи людей-скнар.
Розкриваючи драматичний і динамічний процес деградації,
Письменники порушили одну з вічних проблем, з якою стикається людство.
Вони доводять, що капіталіст-землевласник, ненаситний потяг якого до наживи стає самоціллю, перетворюється на моральну потвору, на велике “ніщо”. Починаючи лихварем, в мороці Нічого зникає золотий ідол, філософ, створіння шляхетне і нице – Гобсек. Жива душа Плюшкіна, колишнього сім’янина, “мудрого скупого”, найбагатшого поміщика у творі Гоголя, стає мертвою. Він деградує до найстрашнішої живої людської руїни.
Таким чином, текстуальні порівняння скупих у Гоголя, Бальзака, Карпенка-Карого дають можливість визначити основні причини переродження людини у скнару:
– суспільне середовище;
– виховання, світогляд, система цінностей;
– нехтування суспільною мораллю, загальнолюдськими цінностями;
– хибне життєве кредо;
– негативне смислове навантаження імені;
– спосіб життя (самотність, ізольованість від суспільства);
– професія;
– вік;
– окремі вади людини (наприклад, заздрість, надмірна заощадливість, егоїзм, самозакоханість).
Перелічені причини дають можливість зробити висновок, що поштовхом до переродження людини у скнару може стати чимало факторів, а витоки появи скупих у творах митців не є надуманими.
Культ матеріального найбільше нівечить душу людини. Основні причини духовної деградації – неосмислене безцільне людське буття, проблеми виховання та ринкові суспільні відносини. Інші ж фактори лише прискорюють цей процес, вони супроводжують протягом життя не одне покоління.
Тому Гоголя, Бальзака, Карпенка-Карого можна назвати нашими сучасниками. А ліками від жахливої скупості сьогодні може стати прочитання творів цих митців.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)