ТВОРЧА КУХНЯ ГОГОЛЯ – МОРАЛІСТА – Тези робіт
Дудар Віктор Олександрович
Учень 11 класу Шепетівського НВК № 2 “ЗОШ І-ІІІ ступенів – гімназія” Хмельницької області
Кулінарія займає важливе місце не тільки в особистому житті Гоголя, але і в його творчості. Як ніхто інший, письменник наповнює сторінки своїх книг образами страв та питва. Завдяки гастрономічним описам автор увиразнює образ і підкреслює ницість людського життя.
Гастрономічні порівняння в російській літературі стали популярними, починаючи саме з Гоголя. Згодом такими ж порівняннями користувалися багато російських письменників, але ні в кого не було такої багатоплановості.
Дивні речі створені Гоголем. Одні і ті ж мовленнєві прийоми використовуються в різних за жанром і стилем творах, служать різним цілям, але виходять однаково впевненими.
Ця сторінка творчості Гоголя як словесного кулінара і великого мораліста, на мій погляд, досліджена недостатньо. Письменник, завдяки своєму творчому генію, зумів побачити в “высоком пошлые моменты” і в “низкой стороне человеческой жизни притягательные моменты”.
Мета дослідження:
– ознайомитись з публіцистикою письменника та листуванням з друзями;
– прослідкувати художню своєрідність творчої манери автора;
– осягнути незвичність використання гастрономічних метафор, лексики, порівнянь, образів;
– дослідити поєднання трагічного і комічного, високого і низького крізь призму гастрономії.
Предметом дослідження стала в першу чергу гастрономічна лексика циклу “Миргород”, поеми “Мертві душі”, збірки “Вечорів на хуторі поблизу Диканьки”.
Об’єкт дослідження: творча “кухня” письменника-
Мораліста.
Актуальність теми обумовлена тим, що автор, своїми гастрономічними образами, порівняннями, лексикою, створив своєрідну манеру, стиль, де авторська позиція зводиться до висвітлення низького, щоб показати справжнє нутро героїв. Автор ніби відкриває нам вхід до творчої “кухні”, де були створені великі шедеври і де немає місця обману.
Слід зазначити, що твори Миколи Гоголя переживали різні часи – від надзвичайної популярності до войовничих нападок. Суперечки навколо письменника та його творчості не припинялись протягом багатьох десятирічь. Наприклад, у середині ХХ ст. критики вважали, що Чернишевський у свій час зробив Гоголя прапором “заперечного” напряму в російській літературі. Це було цензурне слово для нецензурної за своєю суттю програми революційної, різночинної демократії початку ХХ ст.
Нападати на Гоголя так, як це робили критики в 40-х роках, в наступні десятиліття було неможливо. Художній авторитет Гоголя закріпився занадто глибоко.
Наукова новизна полягає у тому, що нинішній час позначений не лише тим, що деякі критики почали всерйоз говорити про Гоголя як про “нашого” (українського) письменника, а ще й тим, що сучасність покликала до життя ближче знайомство з автором, актуалізуючи багато тем, порушених у його творах.
Практичне значення дослідження полягає: по-перше, матеріал роботи може бути використаний для наукових пошуків з метою подальшого дослідження теми; по-друге, положення та висновки допоможуть розглянути дану тему в спеціалізованих закладах філологічного профілю.
Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та трьох додатків.
Висновки. Гастрономічні образи проникають не тільки у зміст творів, але й у мову, стиль, відбиваються метафорично, створюють контраст смішного і сумного, тієї межі між високим і низьким, котра відрізняє художню манеру письменника і його майстерність.
По-перше, завдяки гастрономічним описам автор увиразнює образ і підкреслює ницість людського життя.
По-друге, використання гастрономічної кулінарної лексики – багатопланове, і допомагає заглянути в творчу “кухню” своєрідного гоголівського тексту.
По-третє, дослідження яскравих гоголівських метафор відкриває нам самого автора, грані його таланту, викликає зацікавлення до особистості. Авторські “словечки” і звороти, іронія, розум і майстерність спостерігача роблять твори справжньою насолодою для читача-гурмана.
Гастрономічна лексика в ранніх повістях письменника трапляється мало. Якщо і є така, то вона являє собою варіанти фразеологізмів (“закипел от ярости, калачи все были тертые, лицо как печеное яблуко”), або традиційні уявлення про предмет. Гастрономічною образністю автор користується і для того, щоб пояснити якесь небувале, рідкісне явище.
По-четверте, саме в мові Гоголя проявляються характер, звички, особливості його художнього стилю, висока повчальність та моральність творів письменника.
По-п’яте, заключне слово говорить сам Гоголь зі своїх сторінок: “Я могу умереть с голода, но не выдам безрассудного, необдуманого творения”, – писав художник, розуміючи відповідальність за кожне своє слово.
Отже, у неповторній єдності комічного і трагічного – суть гуманістичного пафосу творів Миколи Гоголя. Синтез високого і комічного, оптимістичний пафос дозволив письменникові відтворити “смешное” в житті росіян (“Мертві душі”) в усіх проявах і варіантах. Гастрономічна лексика вдало змальовує сутність поміщицького існування. Гоголь висловлює думку про бездуховне паразитичне існування, яке призводить до втрати кращих людських якостей, веде до духовного знищення і деградації особистості.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)