РІЧ ПРОФАННА І САКРАЛЬНА В КУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ (НА МАТЕРІАЛІ ПОВІСТІ М. В. ГОГОЛЯ ШИНЕЛЬ) – Тези робіт
Вишницька Альона Едуардівна
Учениця 9 класу гімназії № 283 “Троєщинська Січ” м. Києва
Новизна роботи пов’язана з її актуальністю: 2009 рік – рік 200-річчя від дня народження Миколи Васильовича Гоголя, тому дане дослідження приурочено саме цій даті. Окрім того, актуальність проблеми пояснюється й її входженням у ряд суттєвих проблем сучасності, серед яких – превалювання в житті людини речей і чим це загрожує; яке місце в духовному світі людини відведено матеріальній речі і т. п.? Звернення до даної теми викликано ще й відродженням національних традицій, етнічної культури.
Новизна роботи полягає в тому, що вперше зроблено спробу спроектувати гоголівську “шинель” на сучасний “речовизм” як один із проявів сучасного світосприйняття. На написання даної роботи нас наштовхнув відомий культурний захід, який проходив у Києві у вересні 2007 року та в травні 2008 року: “Гоголь-Фест” – фестиваль сучасного мистецтва через призму Гоголя. Головною дійовою особою на цьому фестивалі була саме гоголівська шинель, що витяглась до чотирьох метрів і заслонила собою людину. Саме ця річ, що насувається на світ семимильними кроками, викликала ряд питань, на які ми спробуємо відповісти в своїй роботі: коли відбувається перехід речі зі світу матеріального в світ духовний? З чим пов’язана сакралізація профанної речі? Чим загрожує світові “олюднення” речей і “оречевлення” людини?
У світлі усього сказаного метою нашої роботи є дослідження явища “речовизму” в культурі, в тому числі:
1. Описати бінарну опозицію “сакральний-профанний” стосовно речі.
2. Проаналізувати механізм переходу речі зі світу матеріального в духовний, її сакралізацію.
3. Дослідити на матеріалі гоголівської “Шинелі” процес обезсмислення речі.
4. Довести подібність між річчю і людиною в тексті повісті Гоголя, коли відбувається “олюднення речі” і “оречевлення людини”.
5. Визначити художні особливості дематеріалізованої “шинелі” у Гоголя.
Матеріалом дослідження є текст повісті Гоголя “Шинель”, об’єктом – образ-міфологема “шинель”; предметом – механізми “оречевлення” простору і людини, дематеріалізація і десакралізація речі.
У роботі використано методику класифікації, узагальнення, міфологічний, текстуальний методи, метод структурного аналізу (описання бінарної опозиції).
Науковим підгрунтям роботи є фундаментальні дослідження явища “речовизму” Ю. М. Лотмана і В. М. Топорова.
Теоретичне і практичне значення нашої роботи полягає в тому, що її результати можна використати в спецсемінарах, присвячених вивченню мови М. В. Гоголя, у нормативних та спеціальних курсах із зарубіжної літератури, світової культури.
Робота складається зі вступу, основної частини, що має два розділи, висновків, списку використаної літератури та додатку “Гоголь-Фест”.
Висновки. Було досліджено явище “речовизму” в контексті міфопоетики та реального сьогодення.
1. Описано бінарну опозицію “сакральний-профанний” стосовно речі. Профанна річ – земна річ, яка лише виконує свої функції на рівні матеріального світу. Профанна шинель у повісті М. В. Гоголя задовольняє людські потреби, такі як: зігрівати, захищати від холоду та морозу, оберігати від вітру. Тобто ця річ не переходить межу свого, матеріального світу.
Сакральна річ божественна, річ, яка існує, живе, в духовному світі, має свої емоції й почуття. Сакральна шинель у повісті Гоголя – це річ “олюднена”, з притаманними їй якостями Акакія Акакійовича, отож спроможна жити, мислити, відчувати самостійно і ні від кого не залежати.
2. Проаналізовано механізм переходу речі зі світу матеріального в духовний, її сакралізація.
Річ уже не слугує людині, починає живитись емоціями, почуттями свого хазяїна. Це відбувається у тому випадку, коли людина поводиться з річчю, як з живою істотою, віддає їй свою душу. Нарешті, артефакт поглинає людину і переходить у сакральний світ.
Шинель у повісті М. В. Гоголя переймає образ свого господаря, переходячи межу матеріального і духовного світів. Можна окреслити такі етапи “сходження” речі з профанного у сакральний простір:
– шинель виконує свої функції обігрівати, захищати від вітру й морозу;
– шинель “віджила своє”, не в змозі оберігати від холоду;
– Акакій Акакійович сприймає шинель як друга, товариша, шинель стає невід’ємною частиною його життя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)