ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ ІНТЕНЦІІ ТВОРЧОСТІ М. В. ГОГОЛЯ – Тези робіт
Пахомова Тетяна
Учениця 9 класу Краснолуцької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 3 Луганської області
Нині, на межі тисячоліть, людство переживає період великих потрясінь, коли відбуваються цивілізаційні зрушення, внаслідок чого і окрема людина, і людство у цілому опиняються віч – на-віч з питанням про способи та можливості свого подальшого існування. Пошуки відповідей на такі питання відбуваються на терені філософського мислення. У контексті стратегії національного відродження особливо актуальним постає завдання перегляду усталених концепцій і оцінок на природу людини. В таких духовних розвідках принципового значення набуває історичний вимір духовної культури, у якому криється сила ініціативи минулого. У зв’язку з цим надзвичайно актуальною проблемою є осмислення евристичного потенціалу духовної спадщини такого визначного представника українського романтизму XIX сторіччя, як Микола Васильович Гоголь. Адже у його творчому доробку заслуговує на увагу не лише майстерне володіння словом, а й потужний потенціал основних філософсько-світоглядних ідей, на фундаменті яких побудована оригінальна антропологічна концепція, яку можна вважати соціокультурною репрезентацією української ментальності. Широка контекстуальна інтерпретація останньої додатково актуалізує тему дослідження. Аналіз антропологічної концепції М. В. Гоголя у запропонованому тематичному аспекті не тільки сприятиме остаточному подоланню застарілих стереотипів щодо особистості письменника, але й послужить імпульсом для активізації процесів переосмислення людського буття в динаміці соціального часу, формуванню національної свідомості громадян України.
Характеризуючи актуальність дослідження, особливо слід зупинитися на його значенні у контексті першочергових завдань філософської науки, зокрема філософської антропології та філософії культури. Питання антропології, до яких звертався М. Гоголь (Людина і Бог, Людина і Світ, людська екзистенція, національна людина тощо), знаходять відгук у сучасній українській філософській думці.
Об’єктом наукового дослідження є літературно-філософська спадщина М. В. Гоголя.
Предметом дослідження є філософсько-антропологічні інтенції творчості М. Гоголя та їх інтерпретаційні можливості.
Мета і завдання дослідження полягає у виявленні основних особливостей інтенцій розвитку філософської антропології М. Гоголя на основі аналізу творів мислителя та їх інтерпретаційних можливостей в духовній культурі сучасної України.
Висновки. Вивчення творчої спадщини М. В. Гоголя – одного з найбільш складних мислителів доби українського романтизму – є свідченням невпинного становлення духовності сучасника. Кожне наступне покоління пропонує власну версію прочитання його творчості. Якими б не були варіанти цього прочитання, вони лише посилюють актуальність дослідження філософського вчення мислителя, його специфіку і значення для сучасності. Так, у контексті своєї екзистенційно-філософської антропології М. Гоголь розгортає дослідження людських можливостей. Він пропонує розглянути надзвичайно широкий спектр перетворень людської природи: від містичних метаморфоз до різних моделей життєтворчості і навіть соціальних практик.
На основі здійсненного екзистенційно-антропологічного аналізу спадщини М. Гоголя автор прийшов до таких висновків:
– світоглядна культура М. Гоголя формувалась у гуманістичному контексті української духовної культури, самоідентифікація якої була ускладнена соціально-політичною ситуацією на початку XIX століття;
– світогляд М. Гоголя слід розглядати як активний проект світобудови, що відтворює основні збережені смисли української ментальності;
– кордоцентрична орієнтація пронизує всю літературну творчість М. Гоголя та його життєтворчість. Кордоцентризм знаходить прояв як у змістовному наповненні, так і у формі репрезентації гоголівської філософської думки, що прагне висвітлити екзистенційний вимір людського буття у граничних ситуаціях. В межах екзистенційно-антропологічного філософування М. Гоголь розробляє оригінальну концепцію граничних ситуацій, у яких людина одержує можливість прояву своєї трансцендентної сутності у межах звичайної повсякденності;
– романтична іронія М. Гоголя на відміну від її різновиду у творчості німецьких романтиків не місить у собі зародку нігілізму. Вона несе у собі критично конструктивний запал, сприяє просвітленню свідомості і оновленню людини;
– християнська антропологія М. Гоголя є засобом проникнення до основ людського буття. Бінарні опозиції “Бог-чорт”, “добро-зло”, “життя-смерть” лежать в основі ускладненої онтології, що притаманна філософським поглядам М. Гоголя. Першорядного значення у антології М. Гоголя набувають просторово – часові характеристики, які варіюються від космічного виміру (макрокосмос Всесвіту, Бог і світ ідей та краси) до мікрокосму людського існування;
– у відтворенні і розвитку сучасної української духовності філософсько-антропологічні ідеї М. Гоголя набувають суттєвої наукової і педагогічної актуальності.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)