БІНАРНІСТЬ ТВОРЧОСТІ М. В. ГОГОЛЯ – Тези робіт
Бабак Владислав Олегович
Учень 9 класу Шепетівського НВК № 3 у складі “ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Натана Рибака та ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою” Хмельницької області
Микола Гоголь, один із найбільших російських прозаїків, хоча писав і творив російською мовою, проте походив із українського шляхетного роду. Попри внутрішній зв’язок з російською культурою і духом, Микола Гоголь завжди залишався свідомим прихильником своєї української народності. Тому складно зрозуміти особливості творчого методу Миколи Гоголя, що вирізняють його серед усіх інших російських письменників, якщо бачити в ньому тільки росіянина, а не українця. Микола Гоголь завжди залишався загадковою постаттю і для росіян, і для українців. Спроби остаточно відповісти на запитання: чий же письменник Микола Гоголь, “наш” чи “їхній”, не припиняються і дотепер.
Мета дослідження: на основі комплексного неупередженого аналізу літературно-критичних статей, досліджень, спогадів очевидців, архівних матеріалів, опублікованої статистики, публікацій у періодичній пресі та аналізу творчого доробку письменника остаточно відповісти на запитання: чий же письменник Микола Гоголь – російський чи український?
Предметом дослідження стали в першу чергу повісті українського циклу М. В. Гоголя, об’єднані в збірники “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” і “Миргород”. Для аналізу художньої картини світу письменника залучаються також тексти повістей “Вій”, “Тарас Бульба” (у редакціях “Миргорода” 1835 р. і 1842 р.), у яких наявні майже всі основні гоголівські теми. Крім того, широко використовуються філософські праці, пов’язані з проблемою творчості М. В. Гоголя, літературно-критичні статті сучасників письменника та дослідників його творчості.
Об’єкт дослідження: художній метод М. В. Гоголя, який реалізувався у творчій спадщині митця; літературно-критичні статті, дослідження, спогади очевидців, архівні матеріали, епістолярій М. В. Гоголя.
Завдання дослідження:
– проаналізувати джерельну базу дослідження;
– з’ясувати стан наукової розробки теми;
– систематизувати спогади очевидців, літераторів, про життя та творчу спадщину митця;
– довести, що Гоголівський період – це зумовлений низкою історичних та геополітичних умов такий час української літератури, коли вона активно творилася в інонаціональних формах, різними мовами;
– проаналізувати жанрово-тематичний зміст творчих надбань Миколи Гоголя;
– довести, що українська тема вплинула на вибір письменником стилю мовлення, який він використовує у своїх творах;
– дослідити, чи став Микола Гоголь носієм українського впливу на російську літературу.
Актуальність теми обумовлюється кількома чинниками: по-перше, у 2009 році ми відзначаємо 200-річчя від дня народження нашого геніального земляка – Миколи Гоголя; по-друге, проблема знайшла недостатнє висвітлення у науковій літературі, що і визначає цінність її дослідження; по-третє, з Україною Микола Гоголь пов’язаний не тільки серцем, його синівською любов’ю і бажанням добра, а й усією творчістю, більшою часткою безпосередньо, меншою – опосередковано.
Наукова новизна полягає у тому, що в роботі здійснено спробу зрозуміти особливість Миколи Гоголя, як бінарного творця, що вирізняє його серед інших російських письменників. Микола Гоголь завжди залишався загадковою постаттю і для росіян, і для українців.
Практичне значення дослідження полягає: по-перше, у можливості використання його результатів у наукових працях узагальнюючого характеру з літературознавства; по-друге, матеріал роботи може бути використаний для наукових пошуків з метою подальшого дослідження проблеми; по-третє, положення та висновки роботи допоможуть при підготовці лекцій і проведенні семінарських занять із зарубіжної літератури, культурології, літературознавства.
Теоретико-методологічну основу наукової роботи складає сукупність принципів та методів пізнання, спрямованих на об’єктивне, всебічне висвітлення подій, фактів та явищ.
Структура наукової роботи: відповідно до характеру висунутих завдань, мети дослідження, специфіки обраного матеріалу та методів і прийомів його розробки (аналітичного опрацювання) робота складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
Висновки:
1. Складно зрозуміти особливості творчого методу Миколи Гоголя, що вирізняють його серед усіх інших російських письменників, якщо бачити в ньому тільки росіянина, а не українця.
2. Гоголівський період – це зумовлений історією час української літератури, коли вона активно творилася в інонаціональних формах, різними мовами. Такою була тодішня реальність, і як її наслідок – український письменник і класик російської літератури Микола Гоголь – не є ані випадковістю, ані винятком.
3. У першій половині XIX ст., в яку цілковито вкладається творчість Миколи Гоголя, виборола право бути літературною мовою жива народна мова.
4. Микола Гоголь одночасно входить у контекст двох культур – української і російської, а ширше – в контекст світової літератури, яку він збагатив так само, як і дві національні.
5. Розгадку містичності, таємничості життя Миколи Гоголя як і секретів його творчості потрібно, значною мірою, шукати в Україні. Наприклад, у якому контексті і коли Микола Гоголь уживає поняття “Русь” і “Росія”. Здається, в жодному випадку він не ототожнює їх. І навіть, коли “Мертві душі” називає “русской поэмой”, то все ж не “российской”. Де в Миколи Гоголя є поняття “Русь” чи “Руська земля”, там є й Україна. Де Росія – там тільки Росія.
6. Микола Гоголь не міг ні в Росії писати про Росію, ні в Україні про Україну. Імперію пойняла ніч, морок, а художникові потрібне було світле тло, на якому російська ніч увиразнювалася б контрастами. Про Україну він міг писати і в Росії, бо вона була яскравим тлом для просвітлення історії свого народу.
7. Загадку Миколи Гоголя бачили і в стилі його письма. І тут відгадка – в українських коренях письменника. В Росії він говорив мовою образів, зміст яких подекуди не вдавалося з’ясувати навіть професійним критикам. Це була мова барокова – така природна для людини, що здобула освіту в Україні. Він промовляв символами й емблемами, алегоріями. Якщо говорити про стиль мови Миколи Гоголя, інтонаційні особливості його мовлення, то вони українські, і недаремно письменник нарікав на недостатнє знання російської.
8. Микола Гоголь і у “Вечорах…”, і в усій подальшій творчості опрацьовує ту ж саму тему, тільки різними засобами: його цікавило одне – “вторгнення демонічних сил в життя людини”, а від себе додамо – і в життя народів, зокрема народу українського (руського)і російського.
9. Окрім бісівської сили Микола Гоголь несподівано віднайшов ще одне середовище зла людського – любов і красу. Любов трагічна, а краса, за Миколою Гоголем, двозначна. Як романтик, він, з одного боку, підносив на п’єдестал краси любов і жінку, а з іншого – глибоко осмислював проблему зла в коханні й красі, зла, що веде до смерті, про яку він скаже: “Не може бути нічого врочистішого за смерть”.
10. Образ України у Миколи Гоголя романтичний. Україна вражає читача своїми людьми, сильними і пристрасними, своєю природою, яскравою i барвистою. Це край, де можливо все, де боротьба добра і зла споконвічна, але люди стають на бік добра і тому перемагають зло.
11. Усією своєю суттю Микола Гоголь – наш, український, і в його творах сконцентрована могутня духовна сила, величезна життєва енергія, яка вічно працюватиме на Україну.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)