Вчення Сократа про добро

Доброчесний Сократ зводив у своїй філософії до знання й оптимістично вірив, що всякий може стати доброчесним, раз він буде знати, в чому полягає добро. Всяке зло виникає лише з незнання добра, – ніхто не злий по природі і добровільно. У цих філософських поглядах Сократа поєднувалися психологічний детермінізм (неминучість переходу знання в дію, обумовленість вчинків знанням) з ідеєю вільного, творчого розвитку духу через придбання та вироблення знання. Всі 4 традиційні чесноти греків: мудрість, хоробрість, помірність і справедливість – Сократ зводив до однієї – до мудрості. Цей “оптимізм знання” взагалі характерний для багатьох етичних і соціальних реформаторів: він є для них порукою в досяжності їх ідеалів, в якій вони могли б зневіритися, якби з самого початку бачили всі труднощі, що стоять на шляху їх здійснення. Сократ часто стверджував, що добро і користь – речі рівносильні, що це навіть, по суті, два різних позначення одного і того ж. Деякі відбулися від Сократа філософські школи (в першу чергу, кіренейскіе гедонікі зі своїм вождем Арістіппом) тлумачили цей підхід великого основоположника в дусі елементарного утилітаризму і евдемонізма. Однак неправомірно приписувати таке трактування самому Сократу. Його філософія трималася тут набагато більш глибокого погляду, не зводячи добро до грубої матеріальній вигоді, а доводячи, що лише піднесені етичні почуття є джерелом істинної користі для людини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Вчення Сократа про добро