Типологія політичних культур
Переходячи до другого питання, слід зазначити, що політична культура формується під впливом численних, різноманітних факторів. Ця обставина зумовлює і різноманіття типів політичної культури. Диференціація політичних культур здійснюється у відповідності з тим чи іншим критерієм.
У масштабах сучасного світу, наприклад, можна виділити політичні культури залежно від їх національних особливостей. Кожна з них виникла під впливом історичного шляху розвитку народів, особливостей національного характеру, становлення державності, специфіки взаємовідносин з іншими народами. Тому цілком обгрунтовано можна виділяти американську, французьку, польську, українську та багато інших національних політичних культур.
Прикладом типології політичної культури може служити типологія, запропонована американськими соціологами Г. Алмондом і С. Вербой і схвалена багатьма західними соціологами. Порівнюючи політичні культури США, Англії, Італії, ФРН та Мексики, ці вчені виділили три основних “чистих типу” політичної культури: патріархальний, подданнический і активистский.
– Патріархальна, парафіяльна політична культура характеризується повною відсутністю у членів суспільства будь-якого інтересу до політичного життя. Прийшов на вибори, коли покликали; участь у політиці відсутня.
– Культура залежності суспільства зацікавлені в результатах функціонування політичної системи. Вони підпорядковуються державі, тому що без нього не можна вирішити жодної проблеми народу.
– Культура участі – характеризується зацікавленістю громадян тим, що робить влада і як вона функціонує, при цьому вони самі беруть активну участь у політичній діяльності як рівноправні партнери.
Згідно з іншою типологією політична культура може бути поділена:
Демократична політична культура характеризується активністю громадян, їх включеністю в політичне життя, визнанням громадянських прав і свобод, принципу контролю громадянами діяльності уряду.
Автократична політична культура характеризується запереченням демократичної політичної культури та здійсненням сильної неконтрольованої влади, яка виключає демократичні права і свободи громадян.
Розглядаючи третє питання плану, необхідно звернути увагу на те, що однією з базових духовних основ політичної культури є політична свідомість.
Що взагалі являє собою свідомість? У філософському свідомості розглядається як відображення суспільного буття, як суб’єктивний образ об’єктивного світу. Отже, політична свідомість можна представити як відображення політичного буття. Політичне буття – це вся система політичного життя, практики політичних відносин. Політична свідомість – це сукупність політичних знань, уявлень, оцінок, які виражають політичні потреби, інтереси і цінності учасників політичного життя. Це політика пройшла через розум, почуття людей і отримала їх оцінку.
Політичне сознанін – складне, багаторівневе явище. Охарактеризуємо основні різновиди політичної свідомості.
Початковою сходинкою духовного оточення політичного життя є емпіричне політична свідомість, яка безпосередньо фіксує індивідуальний досвід людини. Його часто ототожнюють з повсякденним свідомістю. Буденне політична свідомість – це сукупність ідей, уявлень і поглядів, що виникають безпосередньо з буденної практики тієї чи іншої соціальної групи або окремих людей. Але у зміст буденної свідомості привносяться ідеологічні та теоретичні елементи.
Емпіричне і буденне політична свідомість має яскраво вираженими суб’єктивними соціально-психологічними рисами: почуттями, настроями, емоціями, гостротою сприйняття політичних процесів, подій і рішень.
Більш високий рівень політичної свідомості являє політико-теоретична свідомість – система ідей, поглядів навчань виникають на основі наукового дослідження політичних відносин, процесів, проникнення в їх сутність, глибинні взаємозв’язки і суперечності, закономірності розвитку. Політична свідомість може бути індивідуальним, груповим, класовим.
У суспільстві діють: релігійна свідомість, філософське, правове, політичне, естетичне.
Специфічним проявом масової свідомості є громадська думка. Під ним ми розуміємо публічно висловлене ставлення великих груп людей до суспільних справ, важливим проблемам розвитку політичної системи, економіки, соціальної сфери та інших. Це один з дієвих каналів демократичної політичної системи, завдяки якому політичні структури можуть понятьінтереси мас і розгорнути діяльність з метою їх здійснення. З метою вивчення громадської думки застосовуються різноманітні методи: референдуми, опитування через анкетування та інтерв’ю.
Політична свідомість виконує в суспільстві такі функції:
– Пізнавальну – людина дізнається як влаштоване суспільство і чому так чи інакше діє влада;
– Інформативну – дає знання про політичне життя, діяльності партій і рухів;
– Регулятивну – регулює на основі моральних принципів відношення між класами, соціальними групами, партіями, виробляє критерії поведінки;
– Прогностична – дозволяє прогнозувати розвиток подій на майбутнє, діяльність лідерів і партій. Сприяє виробленню нових ідей і теорій.
Вищою формою політичної свідомості є політична ідеологія – цілісне системне відображення інтересів певних соціальних спільнот (класів, націй, соціальних груп, партій) пов’язане із завоюванням влади, її використанням та захистом.
Ідеологію створюють теоретики, лідери, політичні діячі.
Ідеологія – це знання політики та її використання на практиці. Ідеологія – це вираження поглядів партій класів у духовній сфері, щоб впливати на настрій громадян в сою користь.
Ідеологія – дає можливість владі виправдовувати свої дії перед народом.
Ідеологія – впливає на економіку, культуру на здійснення реформ в будь-якій країні.
Ідеологія – може прискорювати або гальмувати розвиток суспільства.
Ідеологія – необхідний елемент політики, діяльності будь-якої держави, вона допомагає людям визначити своє місце в суспільстві.
Ідеологія – знаходить конкретне вираження в тих політичних гаслах і програмах, які проводять в життя політичні сили і рух сили і рух в країні. Вона обов’язково носить класовий характер і визначає стратегію і цілі політичної боротьби.
Таким чином, політична свідомість виступає в конктетних видах і формах. Кожна з них містить не тільки певні політичні цінності та орієнтири устрою суспільного життя, а й прагне пропагувати свої цілі та ідеали. Всі їх потрібно оцінити з позицій загальнолюдських цінностей, демократії і гуманізму. Тільки політична практика може дати відповідь на те, яка з них життєздатна і відповідає потребам людського прогресу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)